КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Костенка А.М., Самчука П.П.  

                                                   при секретарі Товкан І.І.

                      з участю представника ВАТ КБ „Надра” – Огородник В.В.

                      та позивача ОСОБА_2  

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-119 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” на заочне рішення Волочиського районного суду від 26 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” про повернення суми вкладу, відшкодування моральної шкоди та розірвання договору строкового банківського вкладу.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

14.05.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд. Він вказував, що 16.02.2009 року між ним і відділенням №13 ВАТ КБ „Надра” був укладений договір банківського вкладу (депозиту (769612) згідно якого він розмістив в банку вклад в сумі 100000 грн. під 20 % річних строком на 1 місяць. Не дивлячись на те, що строк повернення вкладу сплив 16.03.2009 року, банк коштів йому не повернув. В зв’язку з цим, позивач просив розірвати договір банківського вкладу між ним і банком, стягнути на його користь суму вкладу 100000 грн., з нарахуванням відсотків за весь час користування банком вкладу аж до дня повернення вкладу і 10 000 грн. завданої йому моральної шкоди.

Рішенням Волочиського районного суду від 26 серпня 2008 року позов задоволено частково. Постановлено договір №769612 строкового банківського вкладу (депозиту) „Мій вибір” від 16 лютого 2009 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк „Надра” та ОСОБА_2, розірвати. Стягнути на користь ОСОБА_2 100000 грн. боргу за грошовим вкладом, 8931 грн. 50 коп. відсотків на нього і 3000 грн. моральної шкоди. Стягнути з ВАТ КБ „Надра” на користь держави 1097 грн. 50 коп. судового збору і на користь ОСОБА_2 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що між сторонами укладено договір банківського вкладу, який відповідачем не виконано. На думку суду, сума відсотків станом на 26.08.2009 року складає 8931 грн. 50 коп..

Суд також визнав, що позивачеві завдано моральну шкоду, а тому в порядку ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” стягнув з ВАТ КБ „Надра” 3000 грн. моральної шкоди.

_______________________________________________________________________________    

Головуючий у першій інстанції – Гамрецький М.О.                Справа № 22ц-119

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                      Категорія № 19, 27    

Не погоджуючись з вказаним рішенням ВАТ КБ „Надра” оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення скасувати і в позові відмовити в зв’язку з неправильним застосуванням матеріального і процесуального права. Апелянт вказує, що судом не враховано, що постановою правління НБУ №59 від 10 лютого 2009 року у ВАТ КБ „Надра” було призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік – до 10.02.2010 року, а постановою НБУ від 05 серпня 2009 року з метою створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності банку було продовжено терміни дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до 10 лютого 2010 року.

В зв’язку з цим, апелянт посилається на ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” вважає, що позов ОСОБА_2 задоволено бути не може, як не може бути стягнуто з банку і моральної шкоди, оскільки така договором депозиту не передбачена.

Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено і цього ніхто не заперечує, що 16.02.2009 року сторонами укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 769612 згідно якого ОСОБА_2 зобов’язався внести на депозит банку („Мій вибір”) 100000 грн. строком на 1 місяць під 20% річних. Свої обов’язки ОСОБА_2 виконав, чого не заперечує апелянт і про що свідчить квитанція №3289.

Разом з тим, згідно названого договору (п.3.4.3) банк зобов’язався забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахуванням проценту, сплатити вкладнику проценти в останній день строку дії вкладу (незалежно від того, чи буде строк продовжено), а також у випадках дострокового розірвання договору (п.3.4.4), повернути вкладнику вклад за його вимогою вкінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору (п.3.4.5).

Крім того, п.4.3 Договору передбачає, що при розрахунку процентів приймається метод „факт/факт”, який полягає у нарахуванні процентів за вкладом виходячи з фактичної кількості перебування вкладу на зберіганні банку і фактичної кількості днів у календарному році.

Судом встановлено, і цього не заперечує апелянт, що своїх зобов’язань банк не виконав.

В зв’язку з цим, рішення суду про розірвання договору банківського вкладу (депозиту) і стягнення з банку, як суми вкладу так і відсотків за фактичне перебування вкладу у банку є законним і обґрунтованим, оскільки виходить з положень ст.525 ЦК України, яке передбачає недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання, та ст.1058 – 1061 ЦК України, які регулюють правовідносини банківського депозиту і передбачають, що банк зобов’язаний виплачувати вкладникові суму вкладу і проценти на нього.

В зв’язку з цим, посилання апелянта на мораторій, введений НБ України не може бути прийнятий до уваги, оскільки по-перше, постанова нацбанку є підзаконний акт і не може суперечити закону і по-друге, згідно ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій може бути введений Нацбанком на термін не більше трьох місяців. Даний термін з моменту закінчення терміну вкладу позивача на момент розгляду справи судом сплив.

Що стосується моральної шкоди, то як договором про банковий депозит, так і ст.ст.1058 – 1065 ЦК України стягнення моральної шкоди в зв’язку з порушенням договору банківського депозиту не передбачено.

Стаття 4 Закону України „Про захист прав споживачів”, передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадку заподіяння такої шкоди продукцією небезпечною для життя і здоров’я людей.

В даній справі названих підстав не встановлено, а тому моральна шкода стягнута безпідставно.

В зв’язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне рішення в частині стягнення моральних збитків скасувати і винести нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

Що стосується стягнення суми вкладу і відсотків до нього, то доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачає.      

Керуючись ст.ст.307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів        

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” задоволити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2009 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 3000 грн. скасувати і в цій частині в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін.  

Рішення набирає  законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду                                                                        В.В. Шершун