ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 серпня 2006 р. Справа № 7/268-2006
за позовом Виробничо –комерційного підприємства „КРИСТАЛ”, м. Мукачево
до відповідача Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Мукачево
про скасування податкового повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ від 17.07.2006р. №0001792340/0/2782/23-01/13587840/15240 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 77065,80 грн.,
Суддя С. Швед
За участю представників сторін:
від позивача – Шух О.-І.І., представник по довіреності від 03.06.2006р. №60/06; Сайник О.І., гол. бухгалтер, представник по довіреності від 03.08.2006р. №61/06;
від відповідача –Скальський Є.В., начальник юридичного відділу (довіреність від 02.06.2006р. №10-0);
Представники сторін у судовому засіданні 03.08.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 03.08.2006р.).
ВСТАНОВИВ:
Виробничо –комерційне підприємство „КРИСТАЛ” (далі - Підприємство) просить скасувати податкове повідомлення –рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 17.07.2006р. №0001792340/0/2782/23-01/13587840/15240 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 77065,80 грн. (в т.ч. 52341,00 грн. основний платіж, 24724,80 грн. –штрафні санкції), прийняте органом державної податкової служби за результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання ВКП „КРИСТАЛ” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2006р., якою встановлено порушення суб’єктом господарювання вимог ст. 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР), оскільки Підприємство за результатами здійснюваних ним оподатковуваних операцій у охопленому перевіркою періоді не нарахувало та не сплатило до бюджету податок на прибуток у донарахованій перевіркою сумі (52341,00 грн.).
Не погоджуючись із висновками податкового органу про донарахування Товариству вищезазначеної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, позивач вказує на їх помилковість та невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки згідно з установчими документами та по складу працюючих є підприємством ветеранів війни (учасники бойових дій в Афганістані та інваліди війни), тому з урахуванням частини третьої ст. 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-XII правомірно користується пільгою по сплаті податку на прибуток.
Відповідач позов не визнав, з посиланням на те, що спеціальним законом з питань оподаткування прибутку підприємств, яким є Закон №334/94-ВР, не передбачено випадків надання Підприємствам ветеранів війни пільг по сплаті податку на прибуток, тому з урахуванням названого нормативно –правового акту та ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-XII оспорюване позивачем рішення вважає законним та обґрунтованим.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:
ВКП „КРИСТАЛ” є підприємством ветеранів війни –учасників бойових дій в Афганістані, створено на підставі рішення (протокол від 12.08.1991р. № 3) Мукачівської районної Ради Товариства воїнів-ветеранів Афганської війни для здійснення господарської діяльності з метою організації робочих місць ветеранам та інвалідам війни, гарантій їх соціального захисту, надання їм, а також сім”ям загиблих фінансової та матеріальної допомоги. На підприємстві працює понад 60 відсотків громадян, які відносяться до вищезазначеної соціальної категорії.
Підприємство, подаючи до контролюючого органу податкову звітність, зокрема по податку на прибуток, відображало вартісні показники здійснюваних ним господарських операцій, дохідну та витратну частину об’єкту оподаткування податком на прибуток результатів своєї діяльності, без сплати при цьому відповідних сум названого податкового платежу.
Правовою підставою для таких дій є частина третя статті 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою передбачено, що підприємства ветеранів війни, на яких не менше ніж 60 відсотків від середньоспискової чисельності працюючих становлять учасники бойових дій та учасники війни, звільняються від сплати податку на прибуток.
Донараховуючи позивачу спірну суму податкового платежу у розмірі 52341,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій у сумі 24724,80 грн., орган державної податкової служби виходив з того, що спеціальним законом з питань оподаткування прибутку підприємств такої пільги по сплаті податку на прибуток не передбачено. Статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Аналіз наведених вище положень нормативно –правових актів свідчить про їх суперечність один одному та колізійний характер спірної по справі ситуації.
У даному випадку суд передусім виходить з того, що вирішальне значення для об’єктивного та справедливого вирішення справи мають конституційні принципи і норми.
Йдеться, зокрема, про проголошення України соціальною державою (стаття 1 Конституції України), принцип верховенства права (стаття 8), право громадян на соціальний захист (стаття 46), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України як безумовний обов'язок громадян України (частина перша статті 65) тощо.
Україна як соціальна держава взяла на себе зобов'язання щодо соціального захисту ветеранів війни, забезпечення їм належних умов для їх життєдіяльності, виконання цільових програм соціального та правового захисту ветеранів війни, надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки та з урахуванням стану їх здоров’я (преамбула та стаття 1 Закону України„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”)
Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” містить також положення про те, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними (ст. 2).
Надання ветеранам війни відповідних пільг, компенсацій є гарантією їх соціального захисту та додатком до основних джерел існування з огляду на їх соціальний статус, тому звуження змісту та обсягу цих прав та гарантій шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Однією з таких гарантій є надання ветеранам війни переваг у процесі їх трудової діяльності, зокрема, звільнення від оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності підприємств ветеранів війни, на яких працює не менше 60 відсотків громадян зазначеної соціальної категорії від загальної чисельності всіх працівників (ст.ст. 1, 20 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).
Наявними у матеріалах справи документальними доказами, зокрема, довідками позивача, даними посвідчень ветеранів війни та їх трудових книжок, звітами з праці, підтверджено дотримання Підприємством зазначеного ліміту щодо кількості працюючих Ветеранів Війни.
У своєму рішенні від 01.12.2004р. №1-27/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України зазначив, що практика обмеження, ревізування пільг, компенсацій і гарантій певним соціальним категоріям громадян, зокрема Ветеранам Війни, суперечить як статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" так і положенням Конституції України, тому на осіб, які за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належать до Ветеранів Війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п'ятої статті 17 Конституції України та недопустимості таких обмежень.
За ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Прийнявши Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та надавши ветеранам війни певні соціальні пільги та гарантії, в тому числі і на звільнення підприємств ветеранів війни від сплати податку на прибуток, Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні, який виражає волю більшості населення України, виходячи із соціальної спрямованості держави, прагнула до забезпечення незмінності та непорушності закріплених у законі соціальних гарантій, які мають пріоритетне значення та не можуть змінюватися іншими законами.
Закріплений в законодавстві з питань оподаткування обов’язок щодо сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів не може ставитися вище від закріплених в інших законодавчих актах та задекларованих в Конституції України прав та соціальних гарантій, які визначають основний зміст та соціальну спрямованість Української держави. Відсутність у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” пільги щодо сплати підприємствами ветеранів війни податку на прибуток не може вважатися визначальним та головним аргументом для ігнорування закріплених та гарантованих державою пільг у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у спірній ситуації суд застосовує конституційний принцип верховенства права та норми Основного Закону України як норми прямої дії (ст.8 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає і інші соціальні регулятори, зокрема норми суспільної моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 січня 2003р. №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективну реалізацію або поновлення прав.
Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим донарахування позивачу спірної суми податку на прибуток із застосуванням штрафних санкцій по цій позиції, тому виходячи з пріоритету забезпечення нормальних умов для життєдіяльності ветеранів війни, надання їм відповідних соціальних гарантій (пільг) у процесі трудової діяльності, недопустимості обмеження таких соціальних гарантій, позов Підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ від 17.07.2006р. №0001792340/0/2782/23-01/13587840/15240 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 77065,80 грн. - скасуванню.
З врахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У розгляді справи оголошувалась перерва для оформлення та оголошення судового рішення до 18.08.2006 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 17, 19, 22, 46, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 72, 86, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення –рішення Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Мукачево від 17.07.2006р. №0001792340/0/2782/23-01/13587840/15240 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 77065,80 грн. Виробничо –комерційному підприємству „КРИСТАЛ” (м. Мукачево, вул. Миру, 19, код 13587840).
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття, є обов’язковою до виконання на території України і може бути оскаржена в зазначений строк до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.
Суддя С. Швед