2-792/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді  – Сарбей В.Л.  

при секретарі     – Лоб І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ТзОВ «Будматеріал»

про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

    Позивач в серпні 2009 року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Будматеріал» про поновлення на роботі, вказавши, що його 26.01.08 року було незаконно звільнено з посади бетоняра, в зв’язку з чим просить зобов’язати відповідача відновити його на роботі в посаді бетоняра.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав і пояснив, що позивача було звільнено з роботи за його власноручною заявою з 27.01.08 року, як того просив позивач у своїй заяві про звільнення з роботи. Крім того, просить відмовити в позові на підставі пропуску позивачем строку позовної давності, який у справах про поновлення на роботі становить один місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Оскільки позивач був ознайомлений з наказом і з ним було проведено розрахунок та видано трудову книжку своєчасно, тому строк позовної давності ним пропущено.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді бетоняра в ТОВ «Будматеріал» з 3.07.07 року, а з 7.11.08 року був переведений на посаду оператора компресорної станції.

Наказом № 3-к ТОВ «Будматеріал» від 26.01.09 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи оператора компресорної станції за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 27.01.08 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за  власним  бажанням  зумовлена  неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або  дружини  на  роботу  в  іншу  місцевість;  вступ  до навчального  закладу;  неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;  вагітність; догляд за дитиною до досягнення  нею  чотирнадцятирічного  віку  або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом  I  групи;  вихід  на  пенсію;  прийняття  на  роботу за конкурсом,  а  також  з  інших  поважних  причин),   власник   або уповноважений  ним  орган  повинен  розірвати  трудовий  договір у строк, про який просить працівник. Судом зазначених поважних причин, якими було б зумовлено подання ОСОБА_1 заяви про звільнення з роботи за  власним  бажанням, не встановлено.  

Згідно ч. 2 ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення  строку  попередження  про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі  звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на  його  місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства  не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачеві не було надано можливості відпрацювати два тижні, як того вимагає ст. 38 КЗпП України. Крім того, з наказу про звільнення, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що датою звільнення вказано 27.01.2008 року, тоді як наказ датовано 26.01.2009 року.

Таким чином, відповідачем не було дотримано порядку звільнення позивача за власним бажанням, на підставі чого воно є незаконним.

Проте, у відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач стверджує, що його було ознайомлено з наказом про звільнення та видано йому трудову книжку через два тижні після звільнення. Поважних причин пропуску місячного строку позовної давності щодо вимоги про поновлення на роботі з підстав незаконного звільнення позивачем не наведено, а судом під час судового розгляду справи не встановлено.

Судовий збір в сумі 8,50 слід стягнути з позивача на користь держави.

    Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. 38, ч. 1 ст. 233  КЗпП України, суд -

в и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Будматеріал» про поновлення на роботі - відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн. в дохід держави.

    Заяву на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: