Справа № 2-11/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                  головуючого – Мальованої В.В.

                                                  при секретарі – Хоменко К.Ю.

            та осіб, що приймають участь у справі    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Сумській області, Управління Державного казначейства України, треті особи : Прокуратура Сумської області,  ОСОБА_2 про відшкодування моральної  шкоди –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка  звернулася до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що злочинними діями заступника начальника УМВС України в Сумській області ОСОБА_2, який видав незаконне розпорядження про примусове припинення проведення Сумськими студентами та іншими особами акції протесту проти об”єднання Сумських ВУЗів “Студентських спротив”  - пішого походу з м.Суми до м.Києва, а також про затримання  учасників, в тому числі і її, зазначеної акції  протесту на території Лохвицького району Полтавської області, було заподіяно істотну шкоду у вигляді грубого порушення її конституційних прав. Внаслідок протиправної поведінки  відповідач заподіяв моральну шкоду, яка полягає  у душевних стражданнях. Просить постановити рішення, яким  стягнути з ГУМВС України в Сумській області на її користь 20000 грн.00 коп. в рахунок  відшкодування моральної шкоди. Просить списати дані кошти з розрахункового рахунку Управління Державного Казначейства України на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка  пояснила, що вважає дії працівників міліції неправомірними, оскільки затримуючи його, вони порушили її право на вільне пересування. Вважає винним в цьому колишнього заступника начальника УМВС України в Сумській області ОСОБА_2, який видав незаконне розпорядження про затримання  учасників акції протесту “Студентський спротив” . Свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник  відповідача позов не визнав, суду пояснив, що позивачем не  доведений в судовому засіданні факт завдання позивчаці моральної шкоди неправомірними діями  ОСОБА_2 чи інших працівників УМВС України в Сумській області, тому просить в позові відмовити. В судовому засіданні зазначив, що позивачем не надано доказів, що його права порушувалися саме працівниками УМВС, а не працівниками інших підрозділів, які є окремими юридичними особами. Крім того, вважає, що відсутні передбачені законом підстави для стягнення на  користь позивача моральної шкоди.

Представник Головного управління Державного Казначейства України пояснював, що відсутні будь-які передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

3-тя особа ОСОБА_2 позов не визнали. В ході судового розгляду ОСОБА_2  суду пояснив, що ним особисто ніяких вказівок щодо затримання ОСОБА_1 до позивача не робилося. Він особисто, перебуваючи  під час виконання своїх службових обов’язків забезпечував правопорядок та виконував рішення Роменського районного суду Сумської області, в той час зведений загін до складу якого входили працівники різних підрозділів органів внутрішніх справ.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з таких підстав:

    В судовому засіданні  встановлено, що   постановою Зарічного райсуду м. Суми від 22.12.2008 року кримінальна справа відносно ОСОБА_2, обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України закрита, його звільнено від

кримінальної відповідальності у зв”язку з актом амністії.   (т. 20 а.с. 205-208  кримінальної справи № 1-58/2008 року). Зазначена постанова суду набрала законної сили 30.12.2008 року.

Так, вищезазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 наказом Міністра внутрішніх справ України № 23 від 22.01.2002 року був призначений на посаду заступника начальника Управління МВС України  в Сумській області  - начальником міліції громадської безпеки.

На підставі Указу Президента України від 20.04.2004 року “Про створення Сумського національного університету”, було створено Сумський національний університет, до складу якого мали увійти Сумський національний аграрний університет, Сумський державний університет та Сумський державний педагогічний університет ім.А.С.Макаренка. 28.06.2004 року на знак протесту проти об”єднання Сумських вищих навчальних закладів та створення Сумського національного університету, ініціативною групою студентів та викладачів Сумський ВУЗів в сквері ім.Т.Г.Шевченка по вул.Соборній в м.Суми було встановлене наметове містечко, яке існувало до 31.07.2004 року, а з  02.08.2004 року було розпочато піший похід і група студентів та викладачів вирушила з м.Суми в напрямку м.Києва, рухаючись трасою Суми-Недригайлів-Ромни-Лохвиця. Ввечері,  05.08.2004 року учасники акції протесту “Студенський спротив”, серед яких був і позивач по справі, прибули  в район с.Андріяшівки Роменського району Сумської області.      

 04.08.2004 року першим заступником начальника УМВС України  в Сумській області був затверджений „План організаційних та практичних заходів УМВС України в Сумській області щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки на території Сумської області під час проведення акції протесту викладацьким складом та студентами Сумщини”. Зазначеним планом передбачалося вжиття працівниками міліції ряду організаційних та профілактичних заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку під час проведення  акції на території Сумської області. Для узгодження дій працівників міліції був створений Оперативний штаб, керівником якого призначений ОСОБА_2, який здійснював безпосереднє керівництво діями працівників міліції .  На ОСОБА_2 були покладені обов”язки щодо організації  роботи оперативного штабу УМВС, забезпечення постійного збору, аналізу і обміну інформацією з іншими правоохоронними органами та відомостями, інформування керівництва МВС та УМВС, координація дій під час проведення акцій щодо забезпечення правопорядку та громадської безпеки (   а.с.104-106)

              Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області  від 05.08.2004 року  було заборонено  проведення сумськими студентами проведення пішого походу із м.Суми-Ромни-Київ під назвою “Студентський спротив” (а.с.111).

На підставі рішення суду було виписано виконавчий  лист № 2-1325 від 05.08.2004 року, який направлений для виконання до відділу Державної виконавчої служби Роменського районого управління юстиції  і державним виконавцем Похмурою В.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Крім того, для забезпечення громадського порядку при виконанні рішення суду, державним виконавцем Похмурою В.М. винесена постанова про залучення працівників Роменського МРВ УМВС України в Сумській області (а.с.112-115).

05.08.2004 року Першим заступником начальника УМВС України в Сумській області ОСОБА_3 було  затверджено “Розрахунок сил міліції, задіяних для забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки під час виконання рішення Роменського міськрайонного суду від 05.08.2004 року, судовими виконавцями Роменського районного управління юстиції  відділу державної виконавчої служби Сумської області”, згідно якого для забезпечення  охорони громадського порядку під час виконання рішення суду  виділялись наряди міліції загальною чисельністю 65 осіб, з створенням резервів у кількості 200 осіб.

Вказаним документом не передбачалось вчинення будь-яких дій за межами Сумської області.

З пояснень свідка по кримінальній справі ОСОБА_4 вбачається, що вона разом з іншим державним виконавцем, представниками районної державної адміністрації та працівниками Роменського МРВ ввечері 05.08.2004 року прибула до студентів, які розбили намети за  с.Андріяшівка Роменського району Сумської області, ознайомила їх  з рішенням суду і з постановою про відкриття виконавчого провадження, а наступного дня вранці  вони знову прибули на дане місце, але студентів і їх наметів вже не було, вони переконались в виконанні рішення суду про що і була складена постанова .          

           Також, як вбачається з вищезгаданої  постанови Зарічного районного суду м.Суми про закриття кримінальної справи та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, 06.08.2004 року учасники акції продовжили піший похід до м.Києва і  біля залізничної колії, розташованої на території Лохвицького району Полтавської області учасники пішого походу, в тому числі ОСОБА_1 були затримані, поміщені до автобусу та  відносно кожного з них були складені протоколи про їх адміністративне затримання в зв’язку із вчиненням ними,  адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185 , 185-1 ч.1 КУпАП та вказані особи були доставлені до ОСОБА_5

    З матеріалів кримінальної справи № 1-58/08 (т.6 а.с. 214-215) вбачається , що відповідно до списку осіб, які перебували 06 серпня 2004 року в ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області  позивачка також була затримана за ст. 185-1 КУпАП . Відносно останньої було складено протокол СУ 013 № 001024 від 06 серпня 2004 року за ч.1ст. 185-1 КУпАП  та протокол затримання СУ № 6 датований тим же  днем (кримінальна справа  т. 12 а.с.110-124).

Нормою прямої дії, зокрема ст. 29 Конституції України, передбачено, що  кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка по справі притягувалася до адміністративної відповідності, доставлялася до відділу органів внутрішніх справ , піддавалася адміністративному затриманню та  відносно неї був складений такий протокол. Але, як встановлено судом,  під час розгляду вищезазначеної кримінальної справи, вказані протоколи про притягнення -  зокрема позивачки до адмінвідповідальності, були залишені судом без розгляду та повернуті до ОСОБА_5 УМВС України в Сумській області (а.с. 41-24 цивільної справи) . Інших доказів у справі немає.

Стаття 56 Конституції України регламентує, що  кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст.1176 ЦК України  визначено   виключний  перелік органів державної влади, а також виключний  перелік їх незаконних рішень дій чи бездіяльності , що спричинили завдання шкоди. Так, до таких органів влади відносяться : органи дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратура, суд і підлягає  відшкодуванню тільки шкода завдана фізичній особі  внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання  , незаконного  накладення  адміністративного стягнення  у вигляді арешту або виправних робіт.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача – ГУМВС України в Сумській області, про те, що вина третьої особи – ОСОБА_2 не встановлена судом, а до нього заснований акт амністії, оскільки наявність постанови про закриття кримінальної справи відносно останнього та звільнення його від кримінальної відповідальності не спростовує факту порушення прав позивачки. Крім того, відповідачами по даній справі не спростовані посилання позивачки на порушення її прав , як гр.. України, не доведена її вина у вчиненні нею адміністративного проступку та не надані докази відсутності вини третьої особи у скоєнні злочину, рівно як і у заподіянні моральної шкоди незаконними діями правоохоронними органами позивачці внаслідок незаконного затримання та притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відпоівідно до норм ЗУ « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини, надавши відповідну оцінку доказам та поясненням учасників процесу, з урахуванням глибини душевних страждань позивачки, час на відновлення її порушених прав, виходячи з принципів розумності, справедливості  та співмірності дій та наслідків, що настали, , суд дійшов висновку, що право позивачки щодо здійснення та втілення нею конституційних прав, в тому числі, на особисту недоторканість, на вільне пересування, вираження своїх поглядів і переконань тощо, порушено та воно підлягає захисту шляхом відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.. В іншій частині позову відповідачці слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись  Конституцією України, ЗУ  «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 1176 ЦК України,   ст. ст.  10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України,  суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1  у відшкодування моральної шкоди , завданої незаконними діями (рішеннями ) посадових осіб Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Сумській області 500 (п’ятсот) грн.. Стягнення  провести шляхом списання  500 (п’ятисот) грн.. з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету України, передбачені для відшкодування такого виду шкоди.

В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати віднести на рахунок Держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Зарічний райсуд м. Суми.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                                    Суддя                       В.В.Мальована