Справа № 2-а-358/10 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року   Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Ганенко Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області (надалі-відповідач) про зобов’язання вчинити певні дії, в якому просила відновити пропущений строк для звернення її з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2009 року, визнати дії відповідача щодо невиплати їй надбавки 30 % мінімальної пенсії незаконними, зобов’язати відповідача здійснити порахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, провести відповідні нарахування і виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, встановити та виплачувати підвищення її пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни. Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом  2008-2009 років їй не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тому вона звернувся із зазначеним позовом до суду.  

Позивач надав клопотання про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності, відповідач позов не визнав, надав заперечення до адміністративного позову, де просив розглянути справу без участи його представника і відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав та через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.

За наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч. 3 ст. 122 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Виходячи із змісту статті 3 та пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відносини, що склалися між сторонами, є публічно-правовими.

Позивач народився 15 лютого1933 року. Згідно зі статтею 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Даний факт не заперечується відповідачем і підтверджується копією посвідчення позивача з поставленням в ньому штампу «Дитина війни» (а.с.6).

Правовідносини, пов’язані із питаннями соціального захисту дітей війни врегульовані Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року  № 2195-IV, Законом України «Про державний бюджет на відповідний рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантії надання пільг і державної соціальної підтримки. З метою надання соціальної підтримки особам, які мають статус «дитини війни» державою встановлені певні державні соціальні гарантії.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Між тим, дія зазначеної норми Закону протягом 2006-2008 років зупинялась Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік або бюджетним законом до неї вносилися зміни, що зменшували розмір доплати до пенсії, визначений ст. 6 Закону України   «Про соціальний захист дітей війни».

Також, в 2007 та в 2008 році норми бюджетних законів щодо встановлення дітям війни виплат, інших ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішеннями Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

З 01 січня 2008 року, особам, які мають статус «дитина війни» нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру.

  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року,  у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати, особам, які мають статус «дитина війни» доплату до пенсії, передбачену  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати доплату позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи особам, які мають статус «дитина війни», доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

За період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягає сплаті доплата до пенсії, з врахуванням сплаченої відповідачем доплати до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме  доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, в розмірі, згідно довідки відповідача  (а.с.9) - 579,30 грн.

Таким чином, відповідно ст. 58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії:  травень 481х30%=144,3 грн.; червень   481х30%=144,3 грн.; липень   482 х 30% = 144,6 грн.; серпень 482х30%=144,6 грн.; вересень 482х30%=144,6 грн.; жовтень 498х30%=149,4 грн.; листопад  498 х 30%=149,4 грн.; грудень 498х30%=149,4 грн.; всього: 1170, 60 грн., а з врахуванням вищезазначеної доплати до пенсії, суд зобов’язує відповідача нарахувати та сплатити  позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1  ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та позивачу недоплачені суми доплати до пенсії в розмірі  (1170,60 грн. -  579,30 грн.) = 591,30 грн.  

Щодо позовних вимог позивача про покладання на відповідача обов’язку виплачувати в 2009 році щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає за наступне. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року, чинний у 2009 році), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, необхідно зазначити, що на зазначені правовідносини не розповсюджується дія ст. ст. 99, 100 КАС України, з таких підстав.  

Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», при цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.

При визначенні органу, на який покладено обов’язок здійснювати виплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд виходить з приписів наступних нормативно-правових актів.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121/2001, і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином,  виплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мають здійснювати відповідні УПФУ, за місцем проживання пенсіонерів, оскільки доплата до пенсії є  складовою частиною пенсії. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області. За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про відсутність  коштів для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії.

Так, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

            Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно абз.1 п.1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №12/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, суд вважає, що вони свої повноваження не виконали.

Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність коштів, як обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачами.

Крім того, суд виходить з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з зобов’язанням відповідача нарахувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня  по 31 жовтня 2008 року і сплатити позивачу недоплачені суми доплати до пенсії. Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 22, 46,152 ч. 2 Конституції України,               ст. ст. 1-4, 6-9, 10-12, 17, 71, 72, 94,  99, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 6,7 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року  № 2195-IV, Законом «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про держаний бюджет України на 2009 рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 року та від 22 травня 2008 року за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року за № 121/2001, суд, –

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області нарахувати ОСОБА_1, що мешкає за адресою: 63523, Харківська область, Чугуївський район, с. Новопокровка, вул. Постишева, буд. № 34, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та сплатити позивачу недоплачені суми доплати до пенсії, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеними нормами закону; нарахування та виплату позивачу у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, здійснювати відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача  витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду  через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.  

Суддя -