Справа №1-64

                                                         2010 р.

h

                                                      В   И   Р   О   К

                                         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

1.    березня  2010  року

Дубенський  міськрайонний  суд   Рівненської  області

В  особі  головуючого  судді                           Стадійчука  А.О.

                при  секретарі                                    Лаврик  О.В.

                за участю прокурора                         Заболотного  А.Л.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Дубно  справу  по    обвинуваченню

                              ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого,

           -  за  ст.164  ч.1  КК  України,

                                                     В С Т А Н О В И В :

               Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 25 грудня 1998 року  підсудний ОСОБА_1 зобов’язанимй сплачувати аліменти на користь Грабовської (на даний час ОСОБА_2) ОСОБА_3, на утримання їх сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше Ѕ неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 14 грудня 1998 року і до його повноліття.

               Тривалий час, а саме з листопада 2006 року по 9 жовтня 2008 року та з 20 січня 2009 року та по 1 березня 2010 року, ОСОБА_1 злісно ухилявся від сплати аліментів, при цьому маючи можливість їх сплачувати з коштів, які отримував за виконання різного роду робіт:   в липні 2006 році працював на будівельних роботах в м. Києві,  отримав заробітну плату в сумі 200 грн.;  періодично працюючи з січня 2007 року по  серпень 2007 року  в м. Дубно на будівельних роботах; з 29 серпня 2007 року по 7 жовтня 2007 року працював вантажником забійного цеху ТзОВ «Компанія «Зевс ЛТД»,  отримав заробітну плату в сумі 1848 грн. 06 коп.;  з 25 грудня 2007 року по 11 березня 2008 року  працював робітникоми пилорами в Дубенському держспецлісгоспі та отримав заробітну плату 1707 грн. 42 коп.

               На неодноразові попередження відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції про необхідність виконання свого обов’язку  щодо утримання сина і сплати аліментів та можливості притягнення його до кримінальної відповідальності,  ОСОБА_1 не реагував і аліментів не сплачував.

                Станом на 1 березня 2010 року за підсудним ОСОБА_1 загальна сума  заборгованості по аліментах  становить 6 777 грн. 50 коп., що стверджується довідкою відділу ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції від 9 березня 2010 року за №1695.

Своїми діями підсудний ОСОБА_1 скоїв злочин передбачений  ч.1 ст.164  КК України, як злісне ухилення від сплати аліментів.

               В суді підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав частково, частково визнає в тому, що у нього не було можливості сплачувати аліменти. Він працював в м. Київ де заробив 200 грн.,  працював на «шабашці» в м. Дубно, також працював в ТзОВ «Зевс» та держспецлісгоспі. Отримані кошти використав для співмешканки та її дитини.  Аліменти не платить з листопада 2006 року по даний час.       В  січні 2008 року заплатив  300 грн.  Як влаштується на роботу то буде платити аліменти.

              Крім  визнання своєї вини підсудним у скоєному злочині,  його вина повністю доведена  показами потерпілої,  матеріалами кримінальної справи.

               Потерпіла ОСОБА_2 в суді пояснила,  що  підсудний в добровільному порядку з листопада 2006року  по даний час не платить їй аліменти на утримання їх сина ОСОБА_5. Останній раз заплатив 350 грн. в січні 2008 року через виконавчу службу. Вона неодноразово зверталась у виконавчу службу, щоб його заставили платити аліменти, але ОСОБА_1 не реагує.  Просить зобов’язати його платити аліменти на сина, так як син потребує матеріальної допомоги.

                Неповнолітній ОСОБА_4, син підсудного, в суді пояснив, що батько йому не надає ніякої матеріальної допомоги.  Перший раз він побачив батька в міліції, а другий раз в суді. До цього часу він батька ніколи не бачив.

                Суд вислухавши покази підсудного, потерпілої, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ст.299 КПК України.  Проти цього не заперечує прокурор, підсудний та потерпіла.. Судом з’ясовано, що підсудний та потерпіла   правильно розуміють зміст цих обставин і не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені                      права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

                  Органи досудового слідства вірно кваліфікували злочинні дій підсудного  ОСОБА_1 за ст..164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду  коштів на утримання дітей (аліменти).

                    При визначенні виду та міри покарання підсудному, суд враховує характер скоєного злочину, особу винного який вперше притягається до кримінальної відповідальності,  посередньо характеризується,  його стан здоров’я і вважає, що до нього необхідно обрати міру покарання у виді обмеження волі на певний строк,  так як підсудний перебуваючи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу з обов’язковим  залученням до праці,  буде заробляти кошти та частково погашати заборгованість по  аліментах.

  Керуючись ст.ст. 323, 324,327  КПК України,  суд

З  А  С  У  Д  И  В :

   ОСОБА_1  визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.164 ч.1  КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного)  року 6 (шести) місяців  обмеження  волі.

 До вступу вироку у законну силу міру запобіжного  заходу засудженому  ОСОБА_1 залишити попередню  -  підписку  про  невиїзд.

                       На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб через Дубенський міськрайонний  суд.

                                 Суддя: