2-205/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя     Лаврушин О.М.

за участю секретаря   Верній М.Г.

позивача                      ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи                      ОСОБА_3

представника відповідача  ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс”, третя особа ОСОБА_3, про відміну наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з Обмеженою Відповідальністю (даті ТОВ) „Донмехтранс”, третя особа ОСОБА_3 про відміну наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що відповідно до наказу №7 від 20 червня 2009 року він був прийнятий на роботу в ТОВ „Донмехтранс” на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду.

24 листопада 2009 року він написав заяву про надання йому безоплатної відпустки на один день 25 листопада 2009 року.

26 листопада 2009 року він вийшов на роботу і написав на ім”я директора ТОВ ОСОБА_3 пояснювальну записку про причини невиходу на роботу 25 листопада 2009 року.

Наказом №2/65 від 26 листопада 2009 року його було звільнено з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України, але згодом наказом від 7 грудня 2009 року №2/65/1 було внесено зміни до наказу №2/65 про його звільнення за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважної причини.

Вважає своє звільнення незаконним, просить відмінити наказ про звільнення, поновити на попереднє місце роботи, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 2692 гривні 80 копійок, моральну шкоду у сумі 10000 гривень і 450 гривень за надання йому правової допомоги.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що його звільнили незаконно, він втратив коло знайомих, погіршився стан здоров”я.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просять його задовольнити.

Представник відповідача і третя особа ОСОБА_3 позов не визнала, так як позивач не писав заяву про надання йому безоплатної відпустки на 25 листопада 2009 року, вважає, що він був звільнений з роботи на законних підставах за прогул без поважної причини.

Представник відповідача і третьої особи ОСОБА_4 також позов не визнав вказавши, що позивач заяву на відгул 25 листопада 2009 року не писав, на роботу не вийшов без поважної причини, моральну шкоду в судовому засіданні не довів, тому просить тягнути з позивача на користь ОСОБА_3 3000 гривень за надану їй правову допомогу.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорюється та обставина, що відповідно до наказу №8 від 20 червня 2009 року позивач був прийнятий на роботу в ТОВ „Донмехтранс” на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду.

Наказом №2/65 від 26 листопада 2009 року його було звільнено з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України, але згодом наказом від 7 грудня 2009 року за №2/65/1 було внесено зміни до наказу №2/65 про його звільнення за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважної причини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підтвердили факт невиходу на роботу позивача 25 листопада 2009 року.

 Відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Факт невиходу на роботу 25 листопада 2009 року позивачем не оспорюється і ним не надано доказів в підтвердження того, що він писав заяву про надання йому безоплатної відпустки на цей день.

Згідно ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Із пояснень свідка ОСОБА_5 який працює у відповідача на посаді головного механіка встановлено, що за час роботи на підприємстві позивач порушень трудової дисципліни не допускав і до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Ця обставина не оспорюється представником відповідача ОСОБА_3

Профспілкового органу та комісії по трудовим спорам на підприємстві відповідача немає.

Розписку про ознайомлення позивача з наказом про його звільнення представник відповідача суду не надала і пояснила, що позивач був усно повідомлений про звільнення про що мається запис в наказі. Акт про відмову позивача від написання розписки не складався.

Суд вважає,  що звільнення позивача проведено з порушенням ст.149 КЗпП України, а саме відповідачем не було прийнято до уваги бездоганну роботу позивача який раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, порушень трудової дисципліни не допускав, внаслідок невиходу його на роботу тяжких наслідків для підприємства не наступило, з наказом про своє звільнення ознайомлений не був.

Відповідно до ст.235 КЗпПУ, у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2692 гривні 80 копійок – за час вимушеного прогулу слід задовольнити.

Суд вважає, що розрахунок суми яка повинна бути сплачена позивачу за час вимушеного прогулу зроблено вірно і його долучено до матеріалів справи.

Згідно ст.237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року, з відповідними змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року, обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Безумовно позивачу були завдані моральні страждання які полягали в тому, що він незаконно був звільнений і все це порушило його нормальний стан життя та потребує додаткових зусиль для його відновлення, але розмір моральної шкоди підлягає зменшенню, так як позивач не надав суду доказів та не зміг пояснити з яких міркувань виходив встановлюючи її розмір, тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

У відповідності зі ст.367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Відповідно до ст.90 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

В матеріалах справи (а.с.7) мається договір на надання правової допомоги позивачу юристом Нікітіним В.М. який зареєстрований як фізична особа – підприємець, а вартість наданих послуг підтверджується квитанцією (а.с.9).Тому вимоги позивача в частині стягнення на його користь 450 гривень за надання правової допомоги слід задовольнити.

На підставі ст.149,235,237-1 Кодексу законів про працю України, та ст.ст.3,60,90,212-215,367 ЦПК України, суд    

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відмінити наказ №2/65/1 від 7 грудня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 за ст.40 п.4 Кодексу Законів про працю України з Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс”.

Поновити ОСОБА_1 на попереднє місце роботи на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс”

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 листопада 2009 року по 29 березня 2010 року у сумі 2692 (дві тисячі шістсот дев’яносто дві) гривні 80 копійок.

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на попереднє місце роботи в Товариство з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду.

Допустити негайне виконання рішення і стягнути користь ОСОБА_1 з Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” заробітну плату за один місяць у сумі 629 (шістсот двадцять дев”ять) гривень 47 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” 450 (чотириста п’ятдесят) гривень – кошти сплачені ним за надану правову допомогу.

Стягнути з  Товариства з Обмеженою Відповідальністю „Донмехтранс” на користь держави судовий збір у розмірі 377 (триста сімдесят сім) гривень 22 копійки і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

На рішення може бути подано апеляцію в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий

Суддя                       О.М.Лаврушин