Справа № 2-а-49

                                                                                                                   2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 лютого  2010 року   Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:

головуючого судді – Чебан В.М.

при секретарі – Гладчук А.Д.

з участю позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

з участю представника відповідачів – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнення цієї допомоги, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання дій відповідача щодо відмови у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком протиправними, зобов'язання нарахувати їм щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, стягнення на їх користь цієї недоплаченої допомоги, та зобов’язання в подальшому нараховувати цю допомогу.

Зазначали, що вони є пенсіонерами за віком, мають статус дітей війни, а тому з 01 січня 2006 року їх щомісячні пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, повинні збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а їх звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просили визнати такі дії відповідача протиправними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, стягнути заборговані виплати та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати цю допомогу.

Також позивачі просили поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом оскільки вважали, що пропустили його з поважних причин.

Позивачі в судовому засіданні свої позови підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені у власних позовних заявах. Також просили поновити їм пропущений строк для звернення до суду оскільки про своє порушене право дізнались на початку 2009 року.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці позови не визнав і пояснив, що позивачі пропустили строк на звернення до суду з приводу своїх позовних вимог за період 2006 - 2007 років, що відповідно до ст. 100 КАС України є підставою для відмови в позові. Щодо позовних вимог позивачів за 2008 рік, то просив відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині за безпідставністю, оскільки з 1 січня 2008 року діти війни отримують підвищення пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позови підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено , що позивачі     є пенсіонерами за віком, мають статус дітей війни, вважають, що з 01 січня 2006 року їх щомісячні пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, повинні збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком. Ці вимоги Закону не виконані, їх звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, тому просили визнати такі дії відповідача протиправними, зобов'язати його підвищити щомісячну пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, стягнути заборговані виплати, та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати цю допомогу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: у становлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету"

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату позивачам підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому в задоволені позову в цій частині має бути відмовлено за безпідставністю.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Але разом з  тим суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи представника відповідача щодо пропуску позивачами строків звернення з позовом до суду в частині позовних вимог відносно 2007 року.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позовів та безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 ПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно вимог позивачів про нарахування допомоги за 2006, 2007 роки. Позивачі просили поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Причиною пропуску строку позивачі зазначили той факт, що вони дізналася про порушення своїх прав відповідачем лише на початку 2009 року.

Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 на яке посилаються позивачі, було офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України в № 52 від 27.07.2007 року. Отже позивачі мали можливість дізнатись про порушення своїх прав на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік, але до суду звернулися тільки в 2009 році.

Тому суд вважає, що позивачами пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік, причини пропуску цього строку, на які посилаються позивачі, не є поважними, доводи позивачів щодо необізнаності не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, отже в задоволенні позовних вимог позивачів щодо 2007 року має бути відмовлено з цих підстав.

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачам щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення  п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з р ішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати позивачам та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Доводи представника відповідача про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, судом не приймаються.

Так, обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування».

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відмову відповідача в перерахунку пенсій позивачів  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року має бути визнано протиправною, ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці має бути зобов’язано здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме  за період з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року із врахуванням виплачених сум.

Що ж стосується позовних вимог позивачів про стягнення з відповідача на користь позивачів недоплаченої допомоги, то в цій частині позову має бути відмовлено оскільки їхні права будуть поновлені шляхом зобов’язання  провести позивачам відповідний перерахунок та провести відповідні виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність із врахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати дану допомогу, то суд вважає, що не має підстав на майбутнє визначати протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. А тому в цій частині позовних також має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 152 ч. 2 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 2, 11, 94, 99, 100, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо не нарахування та не виплати пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2  з її підвищенням відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати ОСОБА_4 Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із врахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

              Суддя: