Справа № 2-71\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 р. Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Блохіна А.А.
при секретарі Добрянської Т.С., Лисенко В.В.
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні У м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Метан-сервіс» приватного підприємства «Метан» про внесення записів у трудову книжку, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що з 01.01.2006р. він працював в Горлівській філії приватного підприємства «ТК ГАЗ-ЛЕНД» на посаді наповнювача балонів.
Після зміни власника на приватне підприємство «Метан», директор Горлівської філії «ТК ГАЗ-ЛЕНД» ОСОБА_3 запропонував позивачу та іншим робітникам подати заяву про звільнення за власним бажанням відповідно ст. 38 КЗпП України. При цьому він запевнив позивача, що не зважаючи на зміну власника, він продовжує керувати підприємством, та позивача фактично не звільнено і він продовжує працювати на тій же посаді. Позивач запропонував разом з написанням заяви про звільнення за ст. 38 КЗпП України з «ТК ГАЗ-ЛЕНД», одночасно подати заяву про прийняття на роботу до ДП «Метан-сервіс» на ту ж посаду наповнювача балонів. Позивач надав відповідачу заяву про прийняття на роботу до Горлівської філії ДП «Метан-сервіс». Наказом по «ТК ГАЗ-ЛЕНД» № 191\12к від 30.12.2006р. позивача був звільнений з 04.01.2007р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Позивач продовжував працювати у відповідача. Режим його праці не змінився. У кінці кожного місяця позивач з рук ОСОБА_3 отримував заробітну плату. Також у ОСОБА_3 продовжувала находитись трудова книжка позивача. 28.04.2007р. позивач довідався, що відповідач не оформив письмово трудовий договір, та не видав наказ про прийняття позивача на роботу. Крім того, відповідач не сплатив позивачу час тимчасової непрацездатності, за період хвороби позивача з 3 по 15 квітня 2007 року. Позивач вважає, що відповідач повинен внести запис у трудову книжку позивача про його роботу у ДП «Метан-сервіс» з 04 січня 2007 року по 28 квітня 2007 року. Незаконними діями відповідача у зв’язку з звільненням, відмова в оплату часу тимчасової непрацездатності, внесення запису у трудову книжку, потягли за собою порушення звичних для позивача життєвих зв’язків. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 15 000 гривень. Позивач просить по зобов’язати ДП «Метан-сервіс» приватного підприємства «Метан» внести запис до трудової книжки позивача про час роботи з 04 січня по 28 квітня 2007 року. Стягнути з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, вважав, що з відповідача слід стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 30 400 грн..
Представник відповідача позов не визнав, пояснив суду, що після звільнення у грудні 2006 року позивач не працював у відповідача. Позивачем пропущений встановлений законом тримісячний строк для звернення з вказаний позовом до суду і підстав для поновлення строку немає. Просив у позові відмовити.
Третя особа – ОСОБА_3 вважав позов безпідставним. Позивач після звільнення у грудні 2006 року на ДП «Метан-сервіс» не працював.
Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за сукупності наступних обставин.
04.02.2002р. на підставі наказу № 24-к від був прийнятий на роботу на ш. ім. В.І. Леніна ДП «Артемвугілля» у якості гірничого робітника.
У судовому засіданні встановлено, що 04.02.2002р. на підставі наказу № 24-к позивач був прийнятий на роботу на ш. ім. В.І. Леніна ДП «Артемвугілля» у якості гірничого робітника.
28.08.2003р. позивачем власноручно написано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 28.08.2003р.
Наказом № 181\к від 29.08.2003р. позивач звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗПП України, за власним бажанням. 01.09.2003р. позивачем була отримана трудова книжка і 02.09.2003р. позивач був прийнятий на роботу на ш. ім.. ОСОБА_4 гірничим майстром.
Звільнення позивача здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України за наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулює ст. 38 Кодексу законів про працю України /надалі КЗПП України/, згідно якої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що позивач звернулася до відповідача з заявою про звільнення з підприємства за власним бажанням З 28.08.2003р.
Частиною 3 статті 38 КЗПП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного договору чи трудового договору.
Доводи позивача викладені у заяві, щодо порушення з боку уповноважених осіб підприємства законодавства про працю суд приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що на ДП «Артемвугілля» в період часу з 04.02.2002р. по 01.09.2003р. мали місце затримки у виплаті заробітної плати більш ніж на місяць, що не заперечував представник відповідача, що є порушенням вимог статті 115 КЗПП України, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Крім того, згідно довідки відповідача № 06\3276 від 12.12.2006р. у відомості про видачу спеціального одягу ш. ім. В.І. Леніна за період часу З 04.02.2002р. по 01.09.2003р. фамілія ОСОБА_5 відсутня. Картки про видачу спецодягу в матеріальній бухгалтерії ш. і.м. ОСОБА_6 немає в наявності. Вказані факти свідчать про те, що позивачеві спеціальний одяг не видавався.
Вказане свідчить про порушення з боку відповідача відносно позивача законодавства про працю, що давало підстави позивачеві для звільнення по ч. 3 ст. 38 КЗПП України.
Сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання робітника до закінчення строку попередження (дві неділі) не свідчить про інші підстави звільнення аніж звільнення за власним бажанням.
Ч.2 ст. 38 КЗПП України передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за раніше поданою заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, стосовно обставин справи, відповідачем не надано жодного доказу з приводу того, що власником або уповноваженим ним органом запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні договору, також представник відповідача не навів жодного нормативного акту, яким останній керувався, та на підставі якого останнім скорочено передбачений кодексом термін, коли працівник може відмовитися розривати договір, з огляду на зазначене, через порушення прав позивача з боку роботодавця – ОСОБА_5Г, був позбавлена права відкликати свою заяву протягом встановленого законом строку дві неділі.
На підставі встановлених фактів, позивач був звільнений з порушенням вимог чинного законодавства України по ст. 38 КЗПП України, а не по п. 3 ст. 38 КЗПП України, а отже останній має право на виплату вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗПП України, згідно якої при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (стаття 38) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Відповідно ст. 237-1 КЗПП України позивач має право і на відшкодування моральної, шкоди, тому як діями відповідача порушувались законні права позивача, вищевказані порушення привели до моральних страждань.
Відповідно до ст. 233 КЗПП України працівник може звернутися з заявою для вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у тримісячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач був звільнений з роботи 01.09.2003р., в той же день йому була видана трудова книжка, про що свідчить запис у журналі видачі трудових книжок, та не заперечується позивачем. Тому пояснення позивача в частині того, що про наказ про його звільнення він дізнався 16.06.2006р. суд не приймає до уваги. З дня звільнення позивача до дня звернення з вказаним позовом до суду минуло понад двох з половиною років. Позивач питання про поновлення строку не ставить. Позивачем порушено термін звернення до суду. Судом не встановлено поважних причин пропуску строку.
У задоволенні позовних вимог необхідно відмовити через пропущення строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст.10,11,60,213,214,218,223 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ДП «Артемвугілля» про стягнення вихідної допомоги, зміни формулювання звільнення, стягнення моральної шкоди, відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 1 грн. 50 копійок.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя А.А. Блохін