Копія
Справа 2-а-1189/09р., 2-а-28-2010р./1605
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2010 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючої судді – Кривчун Т.О.,
при секретарі Сапі А.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка Полтавської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі -УПСЗН Гребінківської РДА), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного Управління праці та соціального захисту населення у Полтавській області (далі- Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУ ПСЗН у Полтавській області), про визнання дій неправомірними, зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену одноразову допомогу на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до відповідачів, посилаючись на те, що є пенсіонером по другій групі інвалідності, яка пов”язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), та з 2002 року перебуває на обліку в УПСЗН Гребінківської РДА.
Зазначає, що, відповідно до частини 4 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон), щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам першої і другої групи в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. Тому 04.08.2009р. він звернувся до УПСЗН Гребінківської РДА з заявою про надання відомостей про виплату даного виду допомоги, та, у разі її невиплати чи недоплати у вказаному розмірі, сплатити її добровільно, однак, в отриманій відповіді було вказано, що допомога на оздоровлення з 2002р. по 2009р. виплачена вчасно і заборгованість по ній відсутня, що змусило його звернутися із скаргою до ГУПСЗН Полтавської ОДА, на яку йому повідомили, що виплата допомоги проведена в межах закону.
Вважає, що відмовою відповідачів в донарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз.2 ч.4 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” порушені його права, гарантовані державою, на охорону життя і здоров”я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв”язку з наведеним остаточно прохає визнати дії УПСЗН Гребінківської РДА щодо відмови у перерахунку та виплаті на його користь одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2002р.-2005р. та з 2007-2009р.р. – неправомірними, зобов”язати УПСЗН Гребінківської РДА нарахувати, а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУ ПСЗН у Полтавській області –виплатити на його користь недоплачену одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2002р.-2005р. та з 2007-2009р.р. в розмірі 11639,00грн.
Також вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав він дізнався у квітні 2009 року, а, відповідно до ст.268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, прохаючи їх задовольнити, підтвердив ту обставину, що в 2002-2005р.р. позивачу була виплачена одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 21,50грн., в 2006-2009р.р.-в розмірі 120,00грн.
Представник відповідача-УПСЗН Гребінківської РДА-у наданих письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнав, вважає його необгрунтованим, прохали в його задоволенні відмовити, та визнати позовні вимоги за 2000-2008р.р. такими, що заявлені з пропущенням процесуальних строків, посилаючись на те, що Міністерство праці та соціальної політики України забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зазначають, що передбачена статтею 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України відповідно до постанов “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов”язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 20.09.2005р. №936 та “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. №562.
Щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_3 призначалася та виплачувалася згідно розпоряджень УПСЗН Гребінківської РДА і станом на 01.01.2010р. виплачена у повному обсязі, заборгованість по ній відсутня.
Вказують, що виплата допомог у розмірах, визначених статтею 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” потребує виділення додаткових коштів з державного бюджету України, а УПСЗН Гребінківської РДА не має коштів для задоволення вимог позивача.
Вважають, що позивачем пропущено встановлений статтею 99 КАС України річний строк звернення до суду з огляду на те, що Закон був прийнятий та набрав чинності в 1991 році, був оприлюднений у встановленому законодавством порядку і позивач мав можливість ознайомитися з ним значно раніше. Окрім того, в позовній заяві не наведено жодної поважної причини не звернення до суду в 2000-2006р.р., не надано доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку позовної давності, тому підстави для поновлення безпідставно пропущеного строку за вказаний період часу відсутні і відповідач наполягає на визнанні позовних вимог за вказаний період часу такими, що заявлені з пропуском строку позовної давності.
Відповідач- Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного Управління праці та соціального захисту населення у Полтавській області-у судове засідання не з”явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, надіслали письмові заперечення, в яких позов не визнали, прохали у його задоволенні відмовити з підстав, аналогічних викладеним у письмових запереченнях УПСЗН Гребінківської РДА та озвучених представником останнього у судовому засіданні, а також розглянути справу у відсутності представника Центру.
Зазначають, що позивачу, який до 2006 року мав інвалідність ІІІ групи, з 2006 року є інвалідом другої групи, допомога на оздоровлення була призначена та виплачувалася відповідно до статті 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови КМУ “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996р. №836 (за 2004-2005р.р.), постанови КМУ “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. №562 (за 2007-2009р.р.).
Вказують, що за 2007 рік допомога на оздоровлення позивачу була виплачена в березні 2007 року, в той час, коли дія ч.4 ст.48 Закону була зупинена, допомога на оздоровлення за 2008 рік виплачена в квітні 2008 року, на момент виплати стаття 48 Закону діяла в редакції п.28 Розд.ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, таким чином, допомога ОСОБА_3 була виплачена в розмірі, встановленому законодавством України, що діяло на момент виплати, до винесення рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р., які зворотньої сили не мають.
Окрім того, виплата допомоги має разовий характер, тому право особи на її отримання та обов”язок органу соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати.
Вважають, що дії відповідача, який в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. здійснив виплату позивачу допомоги у розмірах, встановлених законодавством, є правомірними, на підставі та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, оскільки в цей час Центр не мав повноважень здійснювати зазначену виплату у розмірах, встановлених ч.4 ст.48 Закону. Тому позовні вимоги вважають безпідставними.
Наполягають на застосуванні строку звернення до суду.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з”ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об”єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_3, 24.11.1987р.н.-дитина-інвалід, інвалідність якої пов”язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, з 11.12.2003 року є інвалідом другої групи (даний факт підтверджується довідкою МСЕК серія 7-66 ГВ №0010307 від 11.12.2003р., пенсійним посвідченням серії АЗ №286589, виданим 22.01.2008р., а.с.57-58) та з 2002 року перебуває на обліку в УПСЗН Гребінківської РДА як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №444793, вкладкою №613536с до нього (а.с.13,57). У зв”язку з цим позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон №796-ХІІ, базовий, спеціальний Закон).
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України №230/96-ВР від 06.06.1996р. передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи, дітям-інвалідам- чотири мінімальні заробітні плати, інвалідам другої групи-у розмірі п”яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:
90грн.
118грн. 01.04.2000 – 30.06.2000
з 01.07.2000 Закон України № 1766–ІІІ від 01.06.2000р.
Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати| на 2000 рік
140грн.
165грн. 01.04.2002 – 30.06.2002
з 01.07.2002 Закон України № 2896–ІІІ від 13.12.2001р.
Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати| на 2002 рік
185грн.
205грн. 01.01.2003 – 30.11.2003
з 01.12.2003 Закон України № 372–ІV від 26.12.2002р. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік
Закон України №1328-ІУ від 25.11.2003р. Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
237грн. з 01.09.2004 Закон України №1801-ІУ від 17.06.2004р. Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
262 грн.
290 грн.
310 грн.
332 грн. 01.01.2005 – 30.03.2005
01.04.2005 – 30.06.2005
01.07.2005 – 30.08.2005
01.09.2005 – 31.12.2005 Закон України №2285-ІУ від 23.12.2004р "Про Державний бюджет України на 2005 рік",
Закон України N 2505-IV "Про внесення змін
до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України"
350 грн.
375 грн.
400 грн. 01.01.2006 – 30.06.2006
01.07.2006 – 30.11.2006
01.12.2006 – 31.12.2006 Закон України № 3235–ІV від 20.12.2005р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік"
400 грн.
420 грн.
440 грн.
460 грн. 01.01.2007 – 31.03.2007
01.04.2007 – 30.06.2007
01.07.2007 – 30.09.2007
01.10.2007 – 31.12.2007 Закон України № 749-V від 15.03.2007р. “Про Державний бюджет України на 2007 рік"
515 грн.
525 грн.
545 грн.
605 грн. 01.01.2008 – 31.03.2008
01.04.2008 – 30.09.2008
01.10.2008 – 30.11.2008
01.12.2008 – 31.12.2008 Закон України № 107-VI від 28.12.2007р. “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”
605 грн.
625 грн.
630 грн.
650 грн.
669 грн. 01.01.2009 – 31.03.2009
01.04.2009 – 30.06.2009
01.07.2009 – 30.09.2009
01.10.2009 – 30.11.2009
з 01.12.2009р. Закон України № 835-VI від 26.12.2008р. “Про Державний бюджет України на 2009 рік"
У судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами той факт, що, протягом 2002-2005р.р. позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 21,50грн., протягом 2006-2009р.р.- у розмірі 120,00грн. (що підтверджується довідкою про отримання допомоги від 06.01.2010р. вих.№18/04/37, а.с.27). 04.08.2009р. позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відомостей щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, та, у разі її невиплати,-виплатити недоплачену допомогу (а.с.14). Листом від 21.08.2009р. позивачу надано такі відомості з посиланням на нормативні акти, якими встановлено розмір такої допомоги та на підставі яких її було виплачено, а також довідку про отримання допомоги за період з 2002-2009р.р. (а.с.15-16). Після цього 05.09.2009р. позивач звернувся із скаргою до ГУПСЗН Полтавської ОДА, в якій просив перерахувати та виплатити йому недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2002-2009р.р. (а.с.17), відповіддю від 22.10.2009р. його повідомлено про те, що щорічну допомогу на оздоровлення як на дитину-інваліда, інвалідність якої пов”язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, до 2006 року йому виплачено без порушення вимог чинного законодавства, з 2006 року щорічна допомога йому призначається як інваліду Чорнобиля ІІ групи та виплачується щороку в розмірі 120,00грн. (а.с.18-19).
Посилання відповідачів на виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період 2002-2005р.р. відповідно до Постанови КМУ від 26.07.1996р. №836 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки обмеження стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації ні Верховною Радою України (ВРУ), ані Кабінетом Міністрів України (КМУ) не застосовувалися, а вказана постанова була прийнята відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою ВРУ від 11.10.1995р. №373/95-ВР, з метою реалізації конкретного плану дій на 1996 рік.
Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду та застосування наслідків ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, на чому наполягають відповідачі в своїх письмових запереченнях, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається із змісту Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та бюджетної програми 2501250 «Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомоги на оздоровлення…» виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров’ю визначених законом осіб , внаслідок радіоактивного забруднення території. Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України (в редакції 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р.) позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Тому суд, вважає, що позивачем строк звернення до суду із зазначеного питання за період 2004-2008р.р. не пропущено.
Разом із тим статтею 83 Глави 5 Цивільного кодексу України (в редакції 1963р., яка діяла до набрання чинності ЦК України в редакції 2003р), вимоги про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, не віднесено до вимог, на які позовна давність не поширюється.
Тому позовна вимога про визнання дій відповідача за період 2002-2003р.р. протиправними, на думку суду, є правомірною, однак, у даному випадку, суд, виходячи з того, що дана редакція спеціального Закону була прийнята 06.06.1996 року, після чого офіційно оприлюднена у встановленому законом порядку і з того часу минуло понад 12 років, протягом яких позивач мав реальну можливість ознайомитися з нею та звернутися до суду в межах встановленого КАС України строку, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права та не надано доказів щодо поважності причини пропуску даного строку, а саме наявності таких обставин, які є об”єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду та пов”язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Суд також вважає, що непоінформованість позивача в тому, що допомога на оздоровлення повинна виплачуватися в розмірах, встановлених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути підставою для поновлення строку, а посилання позивача на те, що, він дізнався про недоплату сум допомоги на оздоровлення в квітні 2009р. з телевізійних каналів, фактично не може вважатися об”єктивно непереборною обставиною, за якої можливо поновити процесуальний строк.
З урахуванням наведеного, підстави для поновлення строку звернення до суду за 2002-2003р.р. – відсутні.
У відповідності до ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З огляду на те, що, як у наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов, так і у судовому засіданні відповідачі наполягають на застосуванні пропуску позивачем строку звернення до суду та відмови у задоволенні позову в цій частині з зазначеної підстави, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог за період 2002-2003р.р. необхідно відмовити, - за пропуском строку звернення до суду.
Позовні вимоги за період 2004-2005р.р., як зазначено вище, є підставними та підлягають задоволенню з урахуванням встановленої позивачу за цей період другої групи інвалідності.
Відповідно до пункта 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 48 Закону №796-ХІІ-зупинено, в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати положень статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Як установлено в судовому засіданні, протягом 01.01.2007р.-09.07.2007 року позивачу нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» у розмірі, передбаченому постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. №562 (а саме 120,00грн.), при цьому дана допомога була нарахована та виплачена у 2007 році протягом січня місяця (ця обставина підтверджується розпорядженням УПСЗН Гребінківської РДА №733320 від 23.01.2007р., а.с.33).
Відповідно до пдп.11 п.28 Розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу 2 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Судом установлено, що нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу було здійснено у 2008 році протягом лютого місяця у розмірі 120,00грн на підставі Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та у відповідності до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 (ця обставина підтверджується розпорядженням УПСЗН Гребінківської РДА №733320 від 12.02.2008р., а.с.34).
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у вказані періоди 2007р. та 2008р. виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет України на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2007р.-09.07.2007р. та з 01.01.2008р.- 22.05.2008р. органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо визнання дій УПСЗН Гребінківської РДА стосовно відмови у перерахунку та виплаті на користь позивача одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р. та 2008р. – неправомірними, зобов”язання відповідачів нарахувати та виплатити на його користь недоплачену одноразову допомогу на оздоровлення за 2007-2008р.р. відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивач отримав таку допомогу протягом 01.01.2007р.-09.07.2007р. та 01.01.2008р.- 22.05.2008р. у розмірі, встановленому на підставі Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Протягом цього часу відповідачі-органи соціального захисту населення-діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а, враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і, як наслідок, у органу соціального захисту припинився обов”язок щодо їх виплати.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог за 2007р. та 2008 рік.
У судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що, щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік виплачена ОСОБА_3 протягом січня місяця 2009 року відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562 в розмірі 120,00грн. (ця обставина підтверджується розпорядженням УПСЗН Гребінківської РДА №733320 від 19.01.2009р., а.с.35).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Окрім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
З огляду на наведене, посилання відповідачів на постанови КМУ від 26.07.1996р. №836 та від 12.07.2005р. №562, згідно яких позивачу виплачувалася допомога на оздоровлення, суд до уваги не приймає, виходячи у т.ч. як із того, що, у даних постановах, усупереч положенням ст.48 Закону №796-ХІІ, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, які не відповідають розмірам, встановленим спеціальним Законом, так і з загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Вказані Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836 та від 12.07.2005 р. №562.
Отже, позивач мав право на отримання в 2004-2005р.р. та в 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, виходячи із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки .
Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.
Згідно п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936, виплата компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян...
Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської РДА Полтавської області належним відповідачем щодо вимог позивача про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за період 2004-2005р.р. та 2009р., передбачену ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання взятих нею на себе зобов'язань.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги у розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2004-2005 роках та в 2009 році, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними і підлягають задоволенню.
Позовна вимога щодо нарахування та виплати недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній позивачем грошовій сумі задоволенню не підлягає, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,64 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.7-11,71,99-100,159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області Полтавської області щодо відмови у перерахунку та виплаті сум одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2004-2005 роки та 2009 рік ОСОБА_3 – неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за період 2004-2005, 2009 роки, передбачену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.
Зобов’язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації провести відповідні виплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя підпис ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя
Гребінківського районного суду
Полтавської області ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 лютого 2010 року.