Ухвала

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 711/8375/17

провадження № 61- 21372ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2017 року комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - ПКТМ «Черкаситеплокомуненерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 35 684,53 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року у задоволенні позовуПКТМ «Черкаситеплокомуненерго» відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПКТМ «Черкаситеплокомуненерго» заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 35 684,53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

25 листопада 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 711/8375/17 становить 35 684,53 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 711/8375/17 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має для неї виняткове значення, оскільки відповідач останнім часом ніде не працює, доходів не отримує та має на утриманні трьох дітей і стягнута сума є значною для її сім`ї, а виконання рішення може поставити сім`ю у скрутне фінансове становище та вплинути на права малолітніх дітей. Також ОСОБА_1 указує, що позитивна практика застосування підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, виходячи із критерію винятковості значення для учасника справи підтверджена ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 210/19958/15-ц.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат