Справа №  2-97\2010 р.

     Р І Ш Е Н Н Я                                      

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

              16  березня 2010 року.                                                                                   м. Шепетівка.

        Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, в складі судді Борисова О.А., при секретарі Каправчук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі змінену заявою  про зміну підстав та предмету позову

В С Т А Н О В И В

        В заявленому позові ОСОБА_1 вказала, що 01.01.2004 року уклала з Боклажком, нині ОСОБА_2 договір оренди землі, за яким зобов`язалась передати йому в оренду на строк до 01.01.2014 року 490 кв. м. земельної ділянки, за адресою: м. Шепетівка, вул. Горбатюка, 35, для здійснення комерційної діяльності. В свою чергу, по даному договору ОСОБА_2 зобов`язався, зокрема, забезпечувати  використання даної земельної ділянки за цільовим призначенням  та сплачувати  орендну плату в розмірі   земельного податку.

        ОСОБА_1 зазначила також, що в жовтні 2008 року, ОСОБА_2 припинив займатися підприємницькою діяльністю і декларувати свої доходи  , а збудований на цій земельній ділянці торгівельний комплекс «Магніт» передав у користування своїй матері ОСОБА_3 та рідній сестрі ОСОБА_4М,  в той час , як вона сама, будучи власником землі  немає  ніяких доходів від неї,  передача в оренду торгівельних площ  вказаним особам  , була розцінена нею як  порушення з боку ОСОБА_2М умов договору в частині нецільового використання землі та передачі її в піднайм, без згоди власника  . Тому, подаючи позов до суду просила договір оренди землі від 01.01.2004 року – розірвати та  стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

        В заяві про зміну підстав та предмету позову, як на причину її подання до суду, ОСОБА_1 зазначила, що мати ОСОБА_2 , ОСОБА_3Я  будучи хворою, інвалідом другої групи  та його сестра ОСОБА_4 яка працює лікарем у м. Хмельницькому,  являються підставними особами , а  ОСОБА_2 продовжує займатися підприємницькою діяльністю та отримувати  доходи від користування згаданою нерухомістю . Крім того, ОСОБА_1 зазначила що,  21.12.2009 року ОСОБА_3 померла.  Що стосується укладання спірного договору оренди землі  додатково  вказала ,  що цей договір 01.012004 року був укладений лише    « про людське око », без наміру породжувати між його сторонами дійсні права та обов`язки, оскільки перед укладанням договору оренди землі, вони зі ОСОБА_2  домовились, що побудований на цій земельній ділянці торгівельний комплекс «Магніт» буде їхньою спільною власністю і вони разом будуть працювати в ньому. Проте, з серпня  2007 року, вона перебуває з відповідачем в неприязних стосунках , не співпрацюють,  випадково з”ясувала , що торгівельний комплекс «Магніт» ОСОБА_2 у порушення попередньої домовленності незаконно оформив лише на себе, з метою приховувати  доходи та платити менше аліментів,  свою підприємницьку діяльність він навмисне переоформив на матір та сестру. Тому,  обстановка яка передувала укладанню договору і на настання якої  вона розраховувала  істотно відрізняється від теперішньої . В  зв”язку з цим , вона просить суд змінити договір оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати на термін до закінчення договору , з розрахунку, що вартість земельної ділянки, станом на 20.01.2010 року, становить 164 791,00  грн.

        В нормативне обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається  на статтю 21 Закону України «Про орендну плату за землю», якою передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. ОСОБА_1 вважає що передбачений зазначеним законом розмір орендної плати буде справедливим для конкретного договору оренди землі  так як  він не більший за державну розцінку , та просить суд разом зі зміною договору оренди  від 01.01.2004 року зобов`язати ОСОБА_2 визнати  слідуючі   зміни до цього договору :  п.4.2  викласти в слідуючій редакції: „Щорічна орендна плата встановлюється в розмірі 12 % від нормативної грошової вартості земельної ділянки, станом на 01.01. кожного наступного року, плюс сума щорічного земельного податку. Орендна плата сплачується орендарем, щомісячно, в розмірі 1\12 від річної суми орендної плати, наперед  до 1-го числа кожного місяця” , а пункт  6.1 зазначеного договору викласти в слідуючій редакції:               „ Договір діє з 01.01.2004 року по 01.01.2011 року  „.

        В судовому засіданні, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 , заявлений позов з врахуванням  змінених підстав і предмету позову, підтримали та пояснили , що перед  укладенням договору оренди землі, сторони проживали  як сім”я . Вона , ОСОБА_1 була підприємцем, доглядала та виховувала їхніх дітей, а ОСОБА_2 перебував у Германії на заробітках. За рік до укладання договору оренди землі вона стала власником 490.00 кв. м. земельної ділянки за адресою: м. Шепетівка  вул. Горбатюка, 35  , яка спеціально  була придбана, з метою організувати на ній бізнес  шляхом будівництва торгівельного комплексу.З цією метою, ОСОБА_1 переоформила  цільове призначення цієї землі, замовила та виготовила на будівництво потрібну  проектно - кошторисну і технічну документацію, провела потрібні експертизи. Вони зі ОСОБА_2 домовилися , що по його приїзду із заробітків  вона  переоформить на ОСОБА_2 свою підприємницьку діяльність і вже він стане займатися справами , а вона  на період до закінчення будівництва  офіційно влаштується на роботу .  Побудований же на земельній ділянці  торгівельний комплекс належатиме їм обом і кожний з них організує та  відповідатиме у ньому за конкретний  напрямок роботи . Тому , договір оренди землі укладався лише « про людське око » і  без наміру породжувати між ними   права та обов`язки , як між дійсними сторонами по договору . По приїзду в 2004 році з Германії  , ОСОБА_2  став проживати разом з нею та  дітьми в квартирі № 17 будинку  № 20 , що по пр-ту Миру в місті Шепетівці , прописався в ній ,  зареєструвався як підприємець і став відповідати за будівництво , а вона, ОСОБА_1 влаштувалася на державну службу до міського відділу соціального забезпечення на посаду бухгалтера і , у відпуск та у вихідні допомагала йому на будівництві власною працею.

                В січні 2007 року, після завершення будівництва торгівельного комплексу , позивачка звільнилася з державної служби і  з метою навчитися вести бізнес та організувати діяльність кафе-бару  через Шепетівський центр зайнятості закінчила відповідні підприємницькі курси. Після курсів ОСОБА_1 на отриману від центру зайнятості одноразову державну допомогу  придбала дещо з інтер”єру і  обладнання   кафе-бару  та налагодила в ньому і роботу. Відносини на той час у них були хороші, жили дружно , навіть знову в лютому   2007 року зареєстрували шлюб. Але через деякий час  ОСОБА_2 став поводитися з нею грубо , ображати і навіть  зраджувати їй з іншими жінками  . Це породило між ними неприязні стосунки та небажання з боку ОСОБА_2 аби ОСОБА_1 на роботі  була завжди поруч . В серпні  2007 року ОСОБА_2 виганяючи ОСОБА_1  з  приміщення цього кафе-бару побив її . Вищезгадані події стали причиною того, що заново укладений між ними в 2007 року шлюб був знову розірваний, а  грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 та їх спільними дітьми , зокрема, по їх утриманню , стали виконуватись з його боку виключно  на підставі  рішень суду.  В даний час ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів , окрім присуджених судом не отримує , хоча в неї залишились невиплаченими значні борги за договорами позики які бралися на будівництво торгівельного комплексу і кафе-бару та лікування дитини., в той час як  він сам від здачі торгівельних площ в оренду та роботи кафе-бару має значні доходи.

                ОСОБА_1 зазначає,  що з моменту укладання договору оренди землі  і  до  сьогоднішнього дня, обстановка істотно змінилась . В зв”язку з цим вона просить змінити договір оренди земельної ділянки по вул. Горбатюка, 35 в м. Шепетівці, в частині збільшення орендної плати на термін до закінчення договору , і з розрахунку, що вартість земельної ділянки станом на 1.01.2009 року становить 164791 грн. , внести зміни в пункт 4.2.та пункт 6.1. Договору оренди землі від 01.01.2004 року, виклавши їх в новій редакції слідуючого змісту:п.«4.2  Щорічна орендна плата встановлюється в розмірі 12% від нормативної грошової вартості земельної ділянки станом на 01 січня кожного наступного року, плюс сума щорічного земельного податку. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, в розмірі 1\12 від річної суми орендної плати, наперед, до 1-го числа кожного місяця.; „п.6.1 Договір діє з 1 січня 2004 року по 1 січня 2011 року ” та зобов”язати ОСОБА_2 прийняти до виконання ці зміни. Як на доказ,  про наявність зазначених в позовній заяві та  озвучених  в судовому засіданні обставин та правомірність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та її представник послалися  на наявні в  матеріалах справи документи – докази , навели відповідні доводи.

              Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов про розірвання договору оренди землі з врахуванням  заявлених змін до підстав та предмету позову, не визнав ,  представив суду письмові заперечення до позовної заяви з письмовими додатками-доказами . При цьому пояснив суду ,  що спірна земельна ділянка по закону повинна була належати йому але позивачка підступним шляхом заволоділа нею, ніякої угоди про майбутню спільну власність він з позивачкою не заключав , оскільки не проживав і спільного господарства з нею не вів ,  при цьому, як на доказ , послався   на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 5.01.2008 року, що позивачка ніколи офіційно не працювала у нього в кафе-барі і документів на спростування цього в неї немає, заперечив відсутність у позивачки підстав посилатися на статтю 21 Закону України „ Про орендну плату за землю” , оскільки зазначений законом розмір орендної плати стосується державних земель , укладений у 2004 році  договір оренди землі діє до 01.01.2014 року і будь-які підстави для внесення до нього змін  відсутні , а всі пояснення позивачки розцінює як  неправду та наклепом на нього.

             Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд рахує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

             Відповідно до Договору оренди землі від 01.01.2004 року, зареєстрованого в Шепетівському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП ЦДЗК 21.04.2004 року за №0404746000114, факт укладання якого сторонами не оспорюється ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 в оренду, строком до 01.01.2014 року, 490 кв. м. земельної ділянки, що знаходиться в м. Шепетівці, вул. Горбатюка,35. Згідно п. 4.2 Договору оренди землі, щорічна орендна плата встановлена сторонами в розмірі земельного податку, який вноситиме, як власник земельної ділянки, ОСОБА_1, до місцевого бюджету.

             Відповідно до підпункту 3.2.4 Договору оренди землі, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін та доповнень до договору оренди. Конкретне право вимагати  змін до договору  саме в частині  зміни розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін зазначено в пункті 4.5. Договору оренди землі  в формулюванні:” Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін ... та в інших випадках передбачених чинним законодавством  України „  . Право сторони в договорі вимагати від другої сторони внесення змін до договору  передбачено також ст. ст. 651, 652 ЦК України.  Таким чином , суд приходить до висновку , що позивачка , будучи орендодавцем земельної ділянки на законних підставах звернулась до суду з вимогою  захистити свої порушені права . Крім того , відповідно до частини 2 статті 23 Закону України „ Про оренду землі” , орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін, а в разі недосягнення згоди - судом. Таким чином  суд  вправі вирішувати цей спір.

               Відповідно до ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин, можлива тоді, коли обставини змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або б уклали його на інших умовах. Зміна за рішенням суду умов договору, можлива за наявності одночасно таких умов:

1). в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;
2). зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3). виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;
4). із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.    

                    Ухвалюючи рішення , суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1, її доводи  та представлені докази . Вони підтверджують , що обставини при яких заключався договір оренди землі 01.01.2004 року та ті,  на настання яких  в майбутньому розраховувала ОСОБА_1 , змінилися  настільки , що  коли б вона могла передбачити їх тепер , зокрема, що вона з  боку

ОСОБА_2 буде обманутою , оскільки він не визнає її співвласником  торгівельного комплексу , що він фізично позбавить її можливості працювати в торгівельному комплексі , отримувати від цього доходи та забезпечувати своє існування  , категорично відмовить їй у вимозі збільшити орендну плату , маючи , при цьому  реальну можливість її сплачувати,  - вона   01.01.2004 року уклала б з ним даний договір на інших ніж тепер  умовах  .

                     З огляду на зазначене , суд вважає що позивачка доказала та достатньо обґрунтувала про  наявність   одночасно всіх передбачених ст. 652 ЦК України умов  , що є підставою для зміни судом  пункту 4.2. спірного договору оренди землі в редакції сформульованій  позивачкою.  Тому,  в цій частині позов підлягає до задоволення .Встановлюючи новий розмір орендної плати та порядок розрахунків , суд виходить з принципу розумності та  виваженості , а також враховує кратність в різниці між розміром виручки ОСОБА_2 від комерційного використання нерухомості і платою за фактичне користування  землею позивачки .

                     Доводи відповідача ОСОБА_2 про відсутність підстав до задоволення цієї частини позовних вимог в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли , а тому разом з представленими доказами судом відхиляються. В обґрунтування такого  висновку  суд , зокрема зазначає, що. доводи відповідача що ніякої угоди про майбутню спільну власність він з позивачкою не заключав , оскільки не проживав і спільного господарства з нею не вів  , спростовуються  тим же рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 05.01.2008 року,   яке було ухвалено за результатами розгляду справи за позовом відповідача  про вселення до житла ОСОБА_1 та її зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1 таким  , що втратив право на житло. З огляду на зазначений житловий спір та відповідне рішення ОСОБА_2 просив суд вселити його в квартиру № 17 буд. 20 що по пр-ту Миру в м.Шепетівці  яка належала ОСОБА_1 як колишнього члена сім”ї  , а встановлена цим же судом обставина що він при виселенні не забрав нічого окрім інструменту  , власних речей  та  зробив опис залишеного майна свідчить про зворотнє. Саме про наявність , а не відсутність домовленості  між сторонами про створення спільного майна у вигляді нового будівництва свідчать , зокрема ,  представлені позивачкою копії: державного акту на право приватної власності на землю , трудової книжки, довідки про закінчення підприємницьких курсів , які в сукупності з безспірно встановленою в суді  обставиною, що торгівельний комплекс „Магніт” та кафе – бар будувалися саме на земельній ділянці позивачки, як єдиний цілісний майновий комплекс, і  відповідач знав хто її власник  , оскільки уклав з ним  договір оренди землі та  сплачував обумовлену договором орендну плату , що  земля і зведений на ній  торгівельний комплекс разом складають його ринкову вартість  .  Доводи відповідача , що  позивачка ніколи офіційно не працювала у його в кафе-барі і документів проти  цього в неї немає , спростовується представленими позивачкою копіями постанови про відмову в порушенні кримінальної в якій зазначено місце і  обставини побиття та АКТ СМЕ про отримані позивачкою тілесні ушкодження внаслідок цього побиття.  Доводи та докази відповідача , що він фінансово допомагав утримувати дітей, суд приймає до уваги,  як і приймає до уваги доводи та докази позивачки - рішення судів про стягнення аліментів та додаткових витрат на лікування дитини , які свідчать про постійну потребу позивачки в грошах і небажання з боку відповідача ними її забезпечувати. При цьому , суд зазначає, що догляд , виховання  та матеріальне забезпечення дітей - батьківський обов”язок   передбачений законом .

                     З огляду на вищезазначене , суд приходить до висновку що відповідач по справі ОСОБА_2 не спростував  представленими  суду доказами та своїми доводами  наявність зазначених позивачкою обставин  , а відтак вважає можливим задоволити її позовні вимоги в частині внесення зміни до пункту 4.2. договору орендної плати в редакції запропонованої позивачкою.

                Разом з тим позовна вимога ОСОБА_1 про зміну п.6.1 Договору оренди землі, про те, що договір оренди діє з 1 січня 2004 року по 1 січня 2011 року, до задоволення не підлягає, оскільки така зміна умов договору оренди землі в односторонньому порядку  і  в такий спосіб, діючим законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України  стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені  нею і документально підтверджені витрати.

               Враховуючи , що позов ОСОБА_1 задоволений частково , суд вважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частково понесені останньою  судові витрати : державне мито,  витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та  витрати понесені нею в зв”язку з отриманням  правової допомоги.

               В обґрунтування правомірності  заявлених до відшкодування  на користь ОСОБА_1 витрат в зв”язку з отриманням нею правової допомоги суд зазначає слідуюче:

                ОСОБА_1 на отримання правової допомоги по веденню справи в суді та здійснення відповідного представництва заключила договір з підприємцем - фізичною особою ОСОБА_5, який здійснює свою підприємницьку діяльність в сфері здійснення адвокатської діяльності . Що ОСОБА_5 має законне право займатися  такою діяльністю і займається нею на постійній основі,  підтверджується  доданими до справи  документами. Зокрема , копіями диплому про здобуття вищої юридичної освіти, свідоцтва про реєстрацію фізичної особи – підприємця, реєстраційної картки , квитанцій про сплату єдиного податку . Таким чином,   ОСОБА_5  вважається фахівцем в галузі права і відповідно до ч.1.ст.84 ЦПК України його платні юридичні послуги вважаються витратами  сторони по справі  які підлягають компенсації .

          Частиною 2 статті 84 ЦПК України, передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. На даний час це питання врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат,  пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,  і порядок їх компенсації за рахунок держави ». Згідно зазначеної постанови,  граничний розмір витрат,  пов'язаних з правовою допомогою стороні,  на користь якої ухвалено рішення у цивільній справі у випадку,  якщо компенсація сплачується іншою стороною,  не повинен перевищувати суму,  що обчислюється з огляду на те,  що зазначеній особі виплачується до 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Визначаючи розмір судових витрат , які підлягають стягненню зі ОСОБА_2,   як компенсацію для ОСОБА_1 вартості витрат пов”язаних з правовою допомогою,   суд, у конкретному випадку , бере до уваги  окрім зазначених документів , представлений йому  акт-відомість приймання - здачі виконаних робіт  , прибуткові касові ордери на фактичну оплату юридичних послуг, враховує принцип розумності і виваженості , кількість та якість виговлених процесуальних документів , кількість судових засідань за участю представника ОСОБА_1 , категорію та складність справи , а  тому вважає обґрунтованим  стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  3000,00 гривень компенсації витрат пов”язаних з наданням правової допомоги при розгляді даної справи .  

На підставі вищевикладеного,  керуючись ст. 652 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», ст.ст.10 ,60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

              Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі з врахуванням заявлених змін до підстав та предмету позову   – задоволити частково.

              Внести слідуючі зміни в договір оренди землі від 01.01.2004 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, зареєстрованого в Шепетівському міському відділі ХРФ ДПЦДЗК під №04047460011 , виклавши пункт 4.2. договору в новій редакції слідуючого змісту: „ 4.2.Орендна плата встановлюється в розмірі 12 % від нормативної грошової вартості земельної ділянки станом на 01 січня кожного наступного року, яка буде визначатись державним компетентним органом, плюс сума щорічного

земельного податку. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, в розмірі 1\12 частини від річної суми орендної плати , наперед, до першого числа кожного місяця”.

                Зобов”язати ОСОБА_2 - сторону по договору оренди землі,  прийняти до виконання внесені зміни зазначеного договору .

                В задоволенні позову  в частині внесення змін до п. 6.1 Договору оренди землі від 01.01.2004 року, про те, що договір діє з 1 січня 2004 року по 1 січня 2011 року – відмовити  за відсутностю підстав для внесення вказаних змін.

                Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1Є 5,00 грн. державного мита;  25,00 грн. витрат на іформаційно технічне забезпечення судового розгляду справи в суді ; 3000,00 грн. компенсації витрат пов”язаних з наданням правової допомоги.  

                 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя  Шепетівського  міськрайсуду                                                        ОСОБА_6.