Справа  №  2 - а - 4 / 10 р.

                                                                         П О С Т А Н О В А

                                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         11  січня  2010 року                                                                          Драбівський районний суд

                                                                                 Черкаської області

                              в складі: головуючого -  судді    Фай В.Г.

                                         при секретарі  -   Медведенко С.А.

                         з участю :    представника відповідача  -    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Драбів справу за адміністративним позовом

                ОСОБА_2                                                  

                                         до :

                                                      Управління Пенсійного фонду України

                       в Драбівському районі Черкаської області

                        про визнання протиправною бездіяльність органу управління ПФУ

                     та стягнення невиплаченої допомоги до пенсії, -

                                                                          в с т а н о в и в:

    Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати  відмову відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі, щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов’язати відповідача  здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 2006  і довічно.  

    В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала і просить суд позов задоволити.    

    Представник відповідача Управління ПФ України в Драбівському районі ОСОБА_1 позовні  вимоги позивачки не визнав та просить суд відмовити  у задоволенні позову, посилаючись на те, що у встановлений КАС України річний термін позивачка без поважних причин до суду не звернулася, тому підстав для поновлення строку звернення до суду немає. Вказав, що оспорювана доплата до пенсії фінансується з Державного бюджету, проте в 2006 році та 2007 році такі дотації не надходили і тому нарахувань допомоги вони не проводили. Допомога з 01.01.2007 року виплачувалась особам, які є інвалідами у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. А в 2008 та в 2009 роках вони проводили нарахування в межах дотації згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Заслухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступних підстав.  

          В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 народилася 2 квітня1936 року і є «дитиною війни», а тому згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, має право на пільги, встановлені цим Законом.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , щомісячна соціальна державна допомога повинна виплачуватись в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком.

    Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становив  з 1 жовтня 2008 року - 489 грн. Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної пенсії за віком не змінився і становить 489 грн. Проте, з пояснень представника відповідача, розмір виплаченої позивачці соціальної допомоги з  01.10.2008 року становить 49 грн.80 коп.  

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

    Крім цього в п.5.4. рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року вказано, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

          Проте, беручи до уваги, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання протиправною відмови у виплаті щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов»язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за період з 2006 року і  до листопада 2008 року позивачці слід відмовити у зв`язку з пропущенням нею строку звернення до суду. Підстави для його поновлення відсутні, оскільки позивачка щомісячно отримувала з 1 січня 2008 року соціальну допомогу не в повному обсязі, як це встановлено Законом, а тому повинна була знати про порушення свого права.                        

          Твердження представника відповідача, щодо неможливості провести виплату допомоги позивачці, по причині  ненадходження коштів з Державного бюджету, суд не може взяти до уваги з огляду на наступне.

         Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів  національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається.

         Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

          Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

          Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів по невиплаті заборгованості, оскільки відсутність коштів не може бути визнана, як виключна обставина.

         Такі доводи  відповідача суперечать п. 1 - б, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України згідно Закону України від 11.09.1997 року.

         Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          За вказаних обставин, бездіяльність, яка означає фактично відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної державної допомоги позивачці, як «дитині війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії, починаючи з жовтня 2008 року ( початку річного терміну для звернення до суду, виходячи з дати подання позову до суду) є неправомірною, а тому є підстави зобов’язати відповідача здійснити нарахування позивачці вказаної соціальної допомоги у встановленому законом розмірі з жовтня 2008 року  і довічно, з врахуванням сум соціальної допомоги, які вже фактично виплачені.

      Керуючись ст. ст. 2, 9, 69-71, 94, 97, 122, 133, 158-163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, п. 1 - б, ст. 13 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»,  с  у   д , -

                                                                                 ПОСТАНОВИВ:

         Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволити частково.

          Визнати  дії Управління пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області щодо відмови зробити нарахування позивачці ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої  ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з  жовтня 2008 року  і довічно - неправомірними.

          Зобов`язати  Управління пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області здійснити  ОСОБА_2 нарахування та доплату щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», як різниці між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з жовтня 2008 року і довічно.

         В решті позовних вимог позивачці  ОСОБА_2 -  відмовити.

         Постанова може бути  оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Драбівський районний суд  протягом двадцяти днів з  часу подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з часу проголошення  постанови.

    Головуючий :     підпис :

     ВІРНО:

     Суддя

        Драбівського райсуду                                                                                             ОСОБА_4