Справа № 2-2208/10  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 березня 2010 р. Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді    Ганича І.М.

при секретарі                Мицько О.М.

з участю адвоката        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Залізничної райадміністрації Львівської міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 3 лютого 2010 р. звернувся з позовом в суд про визнання за ним права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги він мотивує тим, що вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності йому, його дружині ОСОБА_4, синові ОСОБА_3 та колишній дружині його батька ОСОБА_5 – ОСОБА_6, яка фактично його виростила та виховала і, після смерті другого чоловіка ОСОБА_7, з 1989 р. вселилася в спірну квартиру в якості члена їх сім’ї та вела з ними спільне господарство, зокрема, спільно харчувалися та оплачували комунальні послуги, він ставився до неї як до рідної і називав її „мамою”, та що ОСОБА_6 25.01.1995 р. померла, не залишивши заповіту. Вважає, що він має право на належну спадкодавцю частку спірної квартири, так як проживав однією сім’єю з ОСОБА_6 більше п’яти років і є спадкоємцем четвертої черги на спадкування вказаного спадкового майна за законом.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просить задоволити.

Треті особи – дружина і син позивача – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позов підтримали і зазначили, що вони є співвласниками квартири по вул.Широкій, 88/70 у м.Львові та не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 за їх чоловіком і батьком ОСОБА_2

Представник відповідача визнав факт того, що ОСОБА_6 з 17 лютого 1989 р. проживала в спірній квартирі в якості члена сім’ї ОСОБА_2, вважає, що позивач має право на спадщину після смерті ОСОБА_6

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб і свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Як вбачається із свідоцтва про право власності від 12.12.2004 р. /а.с. 12/, трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, його дружині ОСОБА_4 /а.с. 16/, синові            ОСОБА_3 /а.с. 17/ і ОСОБА_6 та що остання померла 25.01.1995 р. /а.с.7/.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Із наведеного вбачається, що співвласникам квартири по вул.Широкій, 88/70 у м.Львові належалося по 1/4 ідеальній частині такої кожному, в тому числі за  ОСОБА_6, на частку якої відкрилася спадщина після її смерті.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклала шлюб 22.09.1950 р. з батьком позивача ОСОБА_5 /а.с. 6/ і з того часу вони стали однією сім’єю, позивач називав її „мамою”, оскільки вона фактично виховала його, та що після смерті ОСОБА_5 11.02.1975 р. /а.с. 8/, вона вдруге вийшла заміж - за ОСОБА_7 /а.с. 9/ і після смерті того 28.09.1983 р. /а.с. 28-29/, жила сама, а з 17.02.1989 р. вона вселилася у спірну квартиру в якості члена сім’ї мешканців такої, з якими вела спільне господарство, зокрема, разом з ними харчувалася, платили комунальні платежі, зробили ремонт квартири і придбали меблі до такої.

Дане стверджується поясненнями позивача, третіх осіб, свідків ОСОБА_8 і             ОСОБА_9 та довідкою ЛКП „Левандівка” /а.с. 11/, в якій ОСОБА_6, значиться мамою ОСОБА_2, будинковою книгою /а.с. 14-15/, якими безспірно встановлено, що ОСОБА_6 в лютому 1989 р. вселилася в квартиру АДРЕСА_1 зі згоди ОСОБА_2, в якості члена їх сім’ї і, з моменту вселення, з ними вела спільне господарство та несла нарівні обов’язки по утриманню спірної квартири, яку вони разом приватизували у грудні 1994 р. /а.с. 12/ і яка являлася з того часу її постійним місцем проживання по день смерті.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше п’ять років до часу відкриття спадщини. На підставі п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України                       /в ред. 2004 р./, правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_2 проживав із спадкодавцем однією сім’єю більше п’яти років до часу відкриття спадщини і входить у четверту чергу спадкоємців за законом, та що другий чоловік ОСОБА_6 помер ще 28.09.1983 р., а інші співвласники і мешканці спірної квартири - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також могли претендувати на цю спадщину, - відмовилися від прийняття спадщини і не оспорюють права позивача на таку та, враховуючи, що ОСОБА_2 вже належиться 1/4 частина квартири, то слід визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири по вул.Широкій, 88/70 у м.Львові, а за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – по 1/4 частини такої.        

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст.ст. 534, 548, 549, 553 ЦК України /в ред. 1963 р./, ст.ст., 368, 372, 1258, 1264 ЦК України /в ред. 2004 р./, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити. Визнати право власності за ОСОБА_2 – на 1/2 і ОСОБА_3 – на 1/4 та за ОСОБА_4 – на 1/4 ідеальні частини квартири АДРЕСА_1.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                    

Оригінал рішення.