Справа № 2-92/2010 р.

        РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            25 березня 2010  року         Березівський районний суд Одеської області

у складі  головуючого судді – Прібилова В.М.,

               при секретарі – Музиці О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції, -

ВСТАНОВИВ

           Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з відповідачки на його користь завдаток в подвійному розмірі у сумі 24000 грн. з урахуванням індексу інфляції 16063 грн. 73 коп. та 3 % відсотки річних в розмірі 2959 грн. 65 коп., всього на суму  43023 грн. 38 коп.

    На обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 27 вересня 2006 року між ним та відповідачкою було досягнуто домовленості про купівлю-продаж житлового будинку по вул. Перемоги, 28 м. Березівка Одеської області. При укладанні угоди було погоджено всі належні умови купівлі-продажу житлового будинку. На підтвердження укладеної угоди, 27 вересня 2006 року, позивачем було сплачено завдаток відповідачці в розмірі 400 дол. США, що в гривневому еквіваленті становило 2000 грн., та 28 жовтня 2006 року сплатив ще 2000 дол. США, що у гривневому еквіваленті становило 10000 грн., про що було складено відповідні розписки. Іншу частину суми в розмірі 2400 дол. США позивач повинен був сплатити відповідачці 31 жовтня 2010 року в нотаріальній конторі при укладанні договору купівлі-продажу. Але 31 жовтня 2006 року до нотаріальної контори відповідачкою були подані документи лише для первинного огляду, а згодом позивачу стало відомо, що відповідачка забрала документи з нотаріальної контори та продала будинок іншій особі, не попередивши про це позивача, та до цього часу не повернула суму завдатку в розмірі 2400 дол. США.

    У судовому засіданні позивач повністю підтримав доводи викладені ним в позовній заяві та просив стягнути з відповідачки на його користь суму авансу в подвійному розмірі 4800 дол. США з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

    Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені позивачем у його позовній заяві та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в подвійному розмірі – 4800 дол. США з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

    Відповідачка у судовому засіданні позов визнала частково, та пояснила суду, що дійсно, 27 вересня 2006 року між нею та позивачем було досягнуто усної домовленості про те, що він купить у неї будинок по вул. Перемоги, 28 у м. Березівка Одеської області. Сторонами були оговорені усі умови майбутнього договору, а саме вартість будинку, обов'язок позивача розрахуватися на час укладання угоди та обов'язок відповідачки виготовити усі необхідні для нотаріуса документи, також між сторонами була у згоджена дата укладання майбутнього договору купівлі-продажу будинку – 31 жовтня 2006 року. В рахунок належних з позивача платежів, на підтвердження зобов'язання, відповідачка отримала 27.09.2006 року від позивача грошові кошти в розмірі 400 дол. США та 28.10.06 року 2000 дол. США, про що було складено відповідні розписки. Відповідачка повністю виконала прийняті на себе зобов'язання: виготовила усі необхідні документи і надала їх нотаріусу, однак позивач не зміг повністю, у встановлений ними строк, розрахуватися з нею. Позивач з'явився до нотаріуса в обумовлений ними строк, але грошей у нього, щоб розрахуватися з відповідачкою при собі не було, і він попрохав, щоб вона трішки почекала його у нотаріуса, і через деякий час він привезе їй кошти, але він так і не з'явився. У сі подані нею документи на будинок так і залишилися у нотаріуса, а приблизно в грудні 2006 року відповідачка продала зазначений будинок іншій особі. Однак, враховуючи той факт, що угода між нею та позивачем не відбулася з вини позивача, відповідачка вважає, що сума, яка була отримана нею не може являтися завдатком, тому вимоги позивача, щодо стягнення завдатку в подвійному розмірі є безпідставними. Також відповідачка вважає, що вона не повинна сплачувати позивачеві індекс інфляції та 3 % річних, оскільки вона не являється боржником обов'язків, так як будь-які умови в договорі (якого не було), між ними не погоджувалося та в справі відсутні документи, що засвідчують факт неналежного виконання нею буд-яких обов'язків.

    Представник відповідачки ОСОБА_4 позов визнала частково, повністю підтримала доводи відповідачки та просила задовольнити позов лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми авансу в розмірі 12000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачки, представника відповідачки, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

    Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

    Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню  та державній реєстрації.

    Відповідно до Ухвали Судової палати Верховного Суду України від 26 лютого 2004 року, залишення завдатку особі, яка його одержала або стягнення з неї подвійної суми завдатку, застосовується у тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін. У тих випадках, коли сторони домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються у тому розмірі, в якому вони надавалися.

Як було встановлено в судовому засіданні, 27 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно було досягнуто домовленості, щодо купівлі-продажу житлового будинку по вул. Перемоги, 28 в м. Березівка Одеської області та на підтвердження зобов'язання ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 2400 дол. США. Також сторонами була узгоджена і дата укладання договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку – 31 жовтня 2010 року. Так, зі сторони відповідачки були виконані всі прийняті на себе зобов'язання, а саме: вона виготовила всі необхідні документи і надала їх нотаріусу, однак позивач взяті на себе зобов'язання не виконав, тобто не виплатив відповідачці іншу частину коштів, яку мав віддати при укладенні договору купівлі-продажу.

Враховуючи той факт, що укладення договору купівлі-продажу не відбулося фактично з вини позивача то сплачені позивачем в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повинні бути повернені у тому розмірі, в якому вони надавалися.  

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Також, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми авансу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки відповідачка не є боржником та не має перед позивачкою грошового зобов’язання так як аванс грошовим зобов’язанням не являється.

Враховуючи вище викладене, ту обставину, що сплачені ОСОБА_1 в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повинні бути повернені у тому розмірі, в якому вони надавалися, загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 2400 доларів США.

Однак, враховуючи, що національною валютою України є гривня, то і стягнення з ОСОБА_2 повинно проводитися в гривневому еквіваленті. Відповідно до курсу Національного Банку України, на момент прийняття рішення, тобто на 25 березня 2010 року 100 дол. США становить 793,05 грн., отже 2400 дол. США станом на 25.03.2010 року в гривневому еквіваленті становить 19044 гривні, яку суд вважає за доцільне стягнути з відповідачки.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, Березівський районний суд Одеської області, –

ВИРІШИВ

    1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку та сплати відсотків за прострочення грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції – задовольнити частково.

           2. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 2400 доларів США, що, відповідно до курсу НБУ на момент прийняття рішення становить 19044 гривні.

    3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачене при подачі позову державне мито в розмірі 190 гривень.

    4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 гривень.

    5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Березівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                  В.М. Прібилов.