Справа № 2а- 637/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі

головуючого судді   Фанди В.П.

при секретарі Швець З.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні    в м.Хмельницькому адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м. Хмельницькому

                           про визнання дій неправомірними, зобов»язання до вчинення дій

встановив:

      Позивачка звернулася з позовом та вказала, що є дитиною війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і їй щомісячно повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак підвищення у такому розмірі не призначалося та не виплачувалось. Внаслідок цього має місце не доплата підвищення до пенсії. Просить визнати такі дії неправомірними, зобов»язати відповідача провести перерахунок виплачених сум, стягнути недоплату та зобов»язати провести перерахунок за період з 22.05.08 року по 30.09.09року .

    Позивачка подала заяву і просять проводити розгляд справи у їх відсутності.

    Представник відповідача подав заяву про слухання справи у його відсутності, заперечив проти задоволення позову, вважає, що в позові слід відмовити, так як виплата підвищення проводилась відповідно до Закону України "Про Державний бюджет". Звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

   Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги   знайшли своє підтвердження.

   Як вбачається з матеріалів справи  позивачка є дитиною війни і згідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їй мало виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

   Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

   Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

   За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

   Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

   Закони про Державний бюджет України були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції, яка передбачала, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

   Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-ІУ, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

     Таким чином, позовні вимоги  за період з 22.05.08 року по 31.12.08 року підлягають задоволенню, оскільки відповідач мав проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

   Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не обмежив виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Однак, у вказаний період така допомога призначалася та виплачувалася в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, що не оспорюється сторонами, тобто у меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки за січень-вересень (включно) 2009 року.

    Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачці за вищевказаний період часу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    Відповідно до положень ст.ст.99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

     Представник відповідача наполягав на застосуванні правил ст.99 КАС України стосовно строку на звернення до адміністративного суду.

     Суд не вбачає підстав до задоволення клопотання представника відповідача про відмову у задоволенні позову з цієї підстави, оскільки позивачка не пропустила строк звернення до суду.

    У стягненні конкретних сум з відповідача на користь позивачки слід відмовити.

     Керуючись ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7, 71, 86, 158, 162,163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

    Позов задоволити частково.

    Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому у проведенні нарахування та виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2009 року ОСОБА_1 пенсії з врахуванням 30% підвищення, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

    Зобов"язати      управління   Пенсійного   фонду   України   м.   Хмельницькому      провести нарахування та виплату  щомісячної пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року    по 30 вересня 2009 року з врахуванням 30% підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". У решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з управління Пенсійного Фонду України у м.Хмельницькому 3,40 грн. судових витрат на користь ОСОБА_1.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Хмельницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Хмельницький міськрайонний суд до Львівського апеляційного адмініс

       Суддя

                 Повна постанова виготовлена 01.03.10 року.