Справа №22ц-1160/10 Головуючий 1 інстанції:
Олійник В.М.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П
суддів: Украінцевої Л.Д., Дронської І.О.
при секретарі – Соколовій О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2009р. за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», за участю третьої особи директора ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул, моральної шкоди та понесені ним витрати на правову допомогу,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ» про поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди. На обґрунтування своїх вимог, вказав що 04.01.2008 року наказом директора ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» №10-к його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Вважає звільнення незаконним, оскільки не було враховано, що він має 50-річний стаж роботи в галузі енергетики. Протягом значного періоду працював на Сєверодонецькій ТЕЦ. Йому не пропонували іншої роботи. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює в сумі 5000,00 грн. Просив стягнути також середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2009р. у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В якій зазначив, що рішення є незаконним і необґрунтованим, суд неправильно оцінив докази, зробив невірні висновки. Просив рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його вимоги.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, суд встановив наступні обставини. У 2007р. на підприємстві проводилась реорганізація. Наказом від 15.102007р. №136 робітники були попереджені про наступне вивільнення, а наказом №145-к від 25.12.2007р. звільнені з підприємства. ОСОБА_2 в цей час знаходився на лікарняному, тому його було звільнено наказом №10-к від 04.01.08р. за п.1ст.40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що адміністрацією підприємства при звільненні позивача, було дотримано вимог закону.
Було взято до уваги, що наказ №10-к від 04.01.08р. директором ТЕЦ було скасовано, ОСОБА_2 звільнено наказом №18-к від 21.01.2008р. з 08.01.2008р. Про наступне вивільнення його повідомлено більш, як за 2 місяця.
Як передбачено ч.1ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. ОСОБА_2 було попереджено 26.10.08р., про що свідчить копія попередження (а.с.19). Рішення про внесення змін в організацію виробництва і праці, в результаті чого провести скорочення численності та штату працівників було прийнято на засіданні адміністрації 26.09.07р., про що свідчить протокол №1 (а.с.61-62). Про це рішення було повідомлено профспілковий комітет(а.с.63).
Згідно наказу №146 від 22.10.2007р. було створено комісію для визначення переважного права на залишення на роботі працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (а.с.77). Починаючи з 24 жовтня 2007р. вказана комісія на своїх засіданнях визначалась з переважним правом залишення на роботі, кому пропонувати вакансії (а.с.139-148), оскільки на час реорганізації на підприємстві, згідно довідки (а.с.138), вакансії було значно менше, ніж вивільнених робітників. Протоколи засідань вказаної комісії спростовують доводи апелянта про те, що на підприємстві не визначалось переважне право залишення на роботі.
Згідно ст.42 КЗпП України при скороченні численності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Саме це бралось до уваги, як пояснив представник відповідача, коли вирішувалось питання про залишення ОСОБА_2 на роботі на підприємстві. Тривалий час праці ОСОБА_2 на підприємстві, ще не свідчить про наявність у нього більш високої кваліфікації та продуктивності праці.
Не заслуговує на увагу довід апелянта ОСОБА_2, що порушення полягає в тому, що йому не запропонували іншу посаду. Оскільки комісією встановлено переважне право залишення на підприємстві окремих працівників, а вакансій було значно менше числа вивільнених, у адміністрації не було можливості запропонувати ОСОБА_2 іншого місця праці.
Апелянт вказує, що в його трудову книжку внесено неправильний запис: записано, що його звільнено з 4.01.2008р. Як пояснив у судовому засіданні відповідач, трудову книжку позивачу видали до того, як він здав лікарняний і було видано новий наказ про звільнення, ОСОБА_2 неодноразово запрошували з трудовою книжкою для внесення змін запису, однак він ігнорує запрошення. Такі пояснення підтвердив позивач.
Вимог про внесення змін в трудову книжку ОСОБА_2 не заявляв. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, ст. 308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.11.2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: