Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

                                                                                                                             СПРАВА № 2-5/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

11 грудня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :        головуючого - судді Чередниченко В.Є., при секретарі - Гордиченко І.В., за

участю позивача : ОСОБА_1 , відповідача : ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлоград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про спонукання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що між ним та відповідачем - Сіроклін 0.0. 09 січня 1999 року було укладено угоду згідно якої він вклав кошти в обладнання та ремонт, магазина "Кулінарія", а відповідач зобов`язався оформити документи на його приватизацію, після приватизації " ОСОБА_5 " переходить у власність ОСОБА_6 та Сіроклін в долях, пропорційним вкладенням кожного.

20 листопада 2001 року ОСОБА_7 0.0 ОСОБА_8 придбав приміщення "Кулінарії" у Фонда комунального майна м. Павлограда за 19909 грн. на підставі договору купівлі - продажу, тобто приватизував його, та приховав цей факт від позивача. Про наявність зазначеного договору позивачу стало відомо 07 листопада 2003 року, після отримання його копії в ФКМ м. Павлограда.

У зв`язку з цим, уточнив позивні вимоги, позивач просив суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 передати у власність позивачу 1/8 частин приміщення магазину "Кулінарія" по АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення що відповідають змісту позовної заяви, додатково пояснивши, що відповідно до укладеної між ним, як фізичною особою, та відповідачем - ОСОБА_7 0.0.        09 січня 1999

року угоди, він як фізична особа вклав кошти у сумі 30819 грн. в затрати на розвиток та приватизацію "Кулінарії", а відповідач свої зобов`язання щодо передачі " ОСОБА_5 " у власність ОСОБА_6 в долях, пропорційним вкладенням кожного, не виконав.

У судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що угода від 09 січня 1999 року між ним та позивачем не укладалась, позивач не владував кошти в обладнання та ремонт магазина "Кулінарія". Позивач мав з ним відносини як приватний підприємець. В теперішній час магазин " ОСОБА_5 " ним продано ОСОБА_9 , який його перепродав ОСОБА_4 .

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, надав суду заяву згідно з якою позовні вимоги не визнав, просив суд розглянути справу за його відсутності.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним цивільні правовідносини.

09 січня 1999 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено угоду (а.с.20) згідно з якою були письмово закріплені правовідносини що виникли між позивачем та відповідачем за період часу з 1996 року по 09 січня 1999 року. Згідно зазначеної угоди відповідач, на той час будучи суб`єктом підприємницької діяльності, визнав наявність у нього перед позивачем, як фізичною особою, за товар узятий у нього у 1996-1991 роках, борг у розмірі 15110 грн., та підтвердив суму вкладу позивача в обладнання та ремонт "Кулінарії" в розмірі 15709 грн. Крім того ОСОБА_7 зобов`язався зарахувати загальну суму зазначених коштів у розмірі 30819 грн. в затрати на розвиток та приватизацію магазина "Кулінарія", та погодився на те, що після приватизації магазин "Кулінарія" переходить у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в долях, пропорційним вкладенням кожного. Сторони визнали та не оспорювали ті обставини, що у зазначеній угоді йде мова про магазин " ОСОБА_5 ", що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , а також те, що на теперішній час ОСОБА_10 . погасив заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 15110 грн., за товар узятий у нього у 1996-1991 роках.

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 листопада 2001 року (а. с. 6-10) приватний підприємець ОСОБА_2 придбав за 19909 грн. у Фонда комунального майна Павлоградської міської ради нежитлове приміщення, яке він орендував у державного комунального підприємства УЖКГ згідно договору № 22 від 08 грудня 1997 року (а.с.13,54), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13 квітня 2009 року ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_4 придбав у власність нежиле приміщення, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.92).

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права і власності не встановлена судом.

Позивач вважає, що він набув право власності, у зв`язку з тим, що вклав в 1 обладнання та ремонт магазину "Кулінарія" суму у розмірі 15709 грн. , а також те що і ОСОБА_7 0.0 ОСОБА_8 станом на 09 січня 1999 року мав перед ним борг у розмірі 15110 грн., однак це не може бути підставою з якою можливо зв`язувати виникнення права власності.

Позивачем не було надано суду доказів, що підтверджували би незаконність набуття права власності на спірний об`єкт нерухомості " ОСОБА_5 " його власниками ОСОБА_7 j 0.0., ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , правомірність володіння зазначеними особами спірним І об`єктом нерухомості " ОСОБА_5 " позивачем також не оспорювалась.

Суд вважає необгрунтованими ствердження позивача про те, що про порушення його прав йому стало відомо 07.11.2003 року, оскільки згідно з позовною заявою позивача від,:у 05 грудня 2005 року (а. с. 59-60), яку відповідно до рішення апеляційного суду j Дніпропетровської області від 31 травня 2006 року позивачем було подано до суду 06 \ грудня 2005 року, позивачу ще у вересні 2002 року стало відомо, що 20.11.2001 року 1 ОСОБА_7 0.0 ОСОБА_8 набув права власності на спірне приміщення магазин "Кулінарія". Однак до суду він звернувся 06 липня 2006 року з пропуском встановленої ЦК України позовної давності.

Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР 1963 року, течія строку позовної давності ; починається з дня виникнення права на позов. Право на позов починається з дня, коли і особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.3,5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності. Однак позивач, не зважаючи на заяву відповідача - ОСОБА_2 про застосування позовної давності по справі, клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою про захист свого права не подав, таким чином позовна давність підлягає застосуванню по справі, а враховуючи її сплив це є окремою підставою для відмови у задоволенні позові.

Суд також вважає необгрунтованими заперечення відповідача ОСОБА_2 , що угода, від 09 січня 1999 року між ним та позивачем не укладалась, позивач не вклав ї'К обладнання та ремонт "Кулінарії" 15709 грн., оскільки згідно з підсумками спільної роботи ОСОБА_1 та Сіроклін 0.0. по " ОСОБА_5 " за 1998 рік (а.с.14) фактичні витрати понесені ними у забезпечення діяльності склали : 15709,23 грн. та 2719,21 грн. відповідно, факт того, що зазначений документ сторонами було підписано та він підтверджує дійсні факти, сторонами було визнано у судовому засіданні.

Таким чином позивач має право реалізувати свої права за угодою від 09 січня 199) року щодо понесення ним витрат на спірне приміщення шляхом звернення до суду з позовом про стягнення цих витрат.

Крім того відповідач не виконав вимоги ст.60 ЦПК України, відповідно до якої „кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень" та не надав суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 зробив вклад в обладнання та ремонт "Кулінарії" в період часу коли позивача було зареєстровано суб`єктом підприємницької діяльності, тобто після 09 квітня 1998 року (а.с.51), а в угоді від 09 січня 1999 року позивача не зазначено як суб`єкте підприємницької діяльності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача - Сіроклін 0.0., дослідивші- письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподіленню відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.253,267,328 ЦК України, ст.ст.10,60,208-210,212-215 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про спонукання виконати певні дії, І відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                           Чередниченко В.Є.