№2-а-365/10

ПОСТАНОВА

іменем України

10 березня 2010 року                                     м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Бережної Н. М.

при секретарі Шелудько Т.М.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

5 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень – управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі  Харківської області; зобов’язати відповідача нараховувати і сплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЕС 2 групи відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», стягнути з відповідача кошти, що складають різницю між фактично нарахованими і сплаченим йому сумами пенсії, і сумами пенсії, які повинен був сплачувати відповідач йому, як інваліду ЧАЄС 2 групи, відповідно до Закону за період з 01.01.2004 в розмірі: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-XIV «Про прожитковий мінімум».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що з 01.01.2004 року у відповідача по справі, з’явився обов’язок нараховувати і сплачувати належні йому основну і додаткову пенсії, які він отримує як громадянин, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід ЧАЄС IІ групи, в розмірах передбачених статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі ОСОБА_3) в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», № 230/96-ВР від 06.06.96 року. Цим Законом на відповідача покладений обов’язок нараховувати і виплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЄС IІ групи в розмірі не меншому ніж: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Вважав таку бездіяльність  протиправною, оскільки цим порушено його конституційні права, визначені: статтею 56 Конституції України на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, по створенню безпечних умов праці і проживання під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – відповідальність за що взяла на себе держава в повному обсязі, що знайшло свій прояв в статтях 1 і 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року; частиною першою статті 46 Конституції України, на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі часткової втрати працездатності в порядку і розмірах передбачених законом.

В 1991 році Верховна Рада України прийняла спеціальний ОСОБА_3 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року. Прийняття цього Закону було обумовлено значною кількостю населення України, яка приймала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1991 рік постраждала від дії іонізуючого випромінювання.

Відповідно до ст. 13 Закону в редакції 1991 року, держава зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесенем до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, а також особам,

-   2 -

захворювання яких пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержуваного за роботу у зоні відчуження в 1986-1987 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але не нижче розмірів, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому пенсія по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які у 1986 році безпосередньо на станції брали участь у роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, не може бути нижчою: по I групі інвалідності – семи мінімальних заробітних плат, по II групі інвалідності – п’яти мінімальних заробітних плат, по III групі інвалідності – трьох мінімальних заробітних плат.

Закон в редакціях до 1996 року не мав імперативності і посилань на Конституцію України, його положення допускали вільне тлумачення багатьох його статей, і в зв’язку з законодавчо визнаним розміром мінімальної заробітної плати в 17 грн., він не надавав передбаченого Конституцією України соціального захисту інвалідам ЧАЕС. Ці всі недоліки були значною мірою виправлені Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону україни «Про статус і соцальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996 року, який фактично існує в тій же редакції станом і на сьогодення.

В новій редакції статей 1 і 13 Закону законодавець не тільки прийняв зобов’язання відшкодувати шкоду особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а й визнав повну відповідальність держави за не створення безпечних і нешкідливих умов праці ліквідаторів, що привело до захворювань і інвалідності. Був чітко визначений на державному рівні пріоритет життя та здоров’я людей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Преамбула Закону, як і сам ОСОБА_3 в цілому, стала містити посилання на Конституцію України, зокрема на статті 3, 46, 56: «ОСОБА_3 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я … соціального захисту потерпілого населення…

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її».

Також було вирішено питання про надання реального соціального захисту інвалідам ЧАЕС, для чого законодавець скасував прив’язку пенсій інвалідам ЧАЕС до розміру мінімальної заробітної плати, замінивши її на мінімальну пенсію за віком, одночасно збільшивши її розмір.

Згідно ст. 54 Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по ІI групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по IІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком законодавчо в 1996 році Закону визначалася відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв’язку зі збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Таким чином, відповідно до Закону, розмір мінімальної пенсії інваліда ЧАЕС з 01.07.1996 року збільшувався в декілька разів і мав дорівнюватися: для інвалідів ЧАЕС ІІІ групи – 442 грн. 65 коп.; для інвалідів ЧАЕС ІІ групи – 596 грн. 88 коп.; для інвалідів ЧАЕС І групи – 749 грн. 10 коп.

В зв’язку з виходом економіки України із кризи, 15 липня 1999 року в Україні введено в дію ОСОБА_3 України №966-ХІV «Про прожитковий мінімум». Згідно статті 2 цього Закону, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком і відповідно до прикінцевих положень він містить імператив для Кабінету Міністрів України про приведення всіх подальших його рішень в відповідність з цим Законом. Згідно ч. 4 ст. 1 цього Закону, для інвалідів повинен застосовуватися прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, починаючи з 06.06.1996 року його пенсія, як інваліда ЧАЄС ІІ групи не могла бути меншою ніж 8,75 мінімальних пенсій за віком, при цьому розмір мінімальної пенсії за віком до 2000 року дорівнювався межі малозабезпеченості, а з 2000 року для норм Закону застосовується прожитковий мінімум.  

Але управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, на яке згідно абзацу 1 п. 1 Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій  (аналогічну вимогу про «забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій» відповідачем містить Постанова Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року в абз. 5 п.

-   3 -

3 Положення про Пенсійний фонд України) порушило вимоги ст. ст. 46 і 56 Конституції України, ст. ст. 50 і 54 Закону і сплачувало пенсії в значно меншому розмірі.

Посилання відповідача на те, що він виконував вимоги постанови Кабінету міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим катероріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ №654 від 16.07.2008 року) є хибним, так як ця постанова ніде не містила заборону виконувати норми Закону і Конституції України. Її текст, викладений в п. 2 ч. 1 «2. Встановити, що виходячси з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок: а) пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», юридично некоректний, так як не містить вказівки що саме необхідно прирівняти до розміру 19 гривень 91 копійка. Більше того, навіть якщо б ця постанова КМУ і містила б пряму норму, згідно якої необхідно було б розраховувати мінімальну пенсію за віком для осіб які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., то це б було протиправно, так як Конституція України в статті 8 встановила принцип дії в Україні верховенства права, згідно якого підзаконний акт не може відміняти норми Закону або Конституції, а також суперечило б статті 22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ця ж 22 стаття Конституції України забороняє при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто посилання відповідача на те, що Законами України про держбюджет на відповідні роки, зокрема на 2007 і 2008 роки, вносилися зміни до Закону, які нібито передбачали сплачувати пенсії в значно меншому розмірі, не мають сенсу, так як стаття 19 Конституції України передбачає органам державної влади та їх посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а вже потім Законами України. Крім того стаття 60 Конституції України забороняє виконувати явно злочинні розпорядження чи накази і передбачає за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу юридичну відповідальність.

Так п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який вносив зміни до Закону на 2008 рік, значно понижуючи розмір пенсій інвалідів ЧАЄС, був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) рішенням ОСОБА_4 Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63 і 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Цим рішенням ОСОБА_4 Суду України чітко вказано: «7.1 Однією з   конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України)...

Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. При цьому ОСОБА_4 Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена... Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_4 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Більше того, посилання відповідача на те, що існувала правова колізія між Законом і Законами України про державний бюджет України на відповідні роки, при цьому закони про держбюджет були прийняті пізніше, тому саме вони повинні виконуватися, є хибним, так як правова колізія, якщо вона мала місце, була між 22 статтею Конституції України і відповідними законами про держбюджет, тобто виконуватися в любому випадку мала Конституція України.

Особливе значення має також імператив статті 64 Конституції України, згідно якого права і свободи передбачені статтею 56 Конституції України не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Все вищенаведене дає йому право стверджувати про протиправне ігнорування відповідачем ст. ст. З, 19, 46, 56, 60 і 64 Конституції України, що привело до сплати йому пенсії, починаючи з 01.06.1996 року, в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 50 і 54 Закону.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив замінити відповідача управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на належного – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в зв’язку з тим, що позивач отримує пенсію як інвалід ЧАЕС в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших категорій громадян Харківської області та визнати

-4 -

протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; зобов’язати відповідача нараховувати і сплачувати належні йому пенсії як інваліду ЧАЕС 2 групи відповідно до Закону в розмірі, не меншому ніж державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», стягнути з відповідача кошти, що складають різницю між фактично нарахованими і сплаченим йому сумами пенсії, і сумами пенсії, які повинен був сплачувати відповідач йому, як інваліду ЧАЄС 2 групи, відповідно до Закону за період з 01.01.2004 в розмірі: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-XIV «Про прожитковий мінімум».

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 в заявах просили вжити всіх можливих заходів для невідкладного розгляду справи та провести судовий розгляд справи за їх відсутністю у порядку письмового провадження.

    Представник відповідача в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_5 позов не визнав і подав письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не згодне з вимогами позивача щодо перерахунку та виплати державної пенсії як інваліду 2 групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2004 року виходячи з розміру 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді – державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2007 року та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до ст. 11 якого умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цим Законом. Розмір державної пенсії визначається за тим законом, згідно з яким вона призначена.

    Ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що пенсії, призначені за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, яке включає відповідні оклади за посадою, військовим званням та процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії.

    Позивач з 18.12.1991 року був інвалідом 3 групи, а з 22.05.2006 року є інвалідом 2 групи (інвалідність встановлена безстроково), причина набуття інвалідності пов’язана з виконанням обов’язків військової служби та отримує державну пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

    Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до ст. 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

    Пенсія ОСОБА_1 .М. обчислена із грошового забезпечення а ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає обчислення пенсії із заробітної плати відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Таким чином, положення ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою визначено, що розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та в зв’язку з втратою годувальника в усіх випадках

-   5 -

для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можу бути нижчими по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, не поширюється на позивача.

Встановлення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1 передбачено ст. 50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до якої, інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України» (пункт 28 роздiл II) внесено змiни до Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», а саме: у статтю 50 «Особам, вiднесеним до категорії 1, iнвалiдам II групи, призначається щомiсячна додаткова пенсiя за шкоду, заподiяну здоров'ю, у розмiрi – 20 % прожиткового мiнiмyмy, визначеного для осiб, якi втратили працездатнiсть.

Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституцiйним положення статтi 67 роздiлу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, пiдпункту 7 пункту 19, пунктiв 20-22, 24-34, пiдпунктiв 1-6, 8-12, пункту 35, пунктiв 36-100 роздiлу II. Внесення змiн до деяких законодавчих актів України.

Ст. 62 Закону № 796 встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

На підставі цих норм Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при нарахуванні додаткової пенсії позивачу керувалося постановою КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року № 1 п.2 якої встановлює, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім пенсій працівникам, передбаченим у ч.3 ст. 53 зазначеного закону) та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а також пенсій, передбачених ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 2 групи віднесеним до категорії 1, в тому числі і позивачу, до 01.01.2007 року становив 14 грн. 93 коп. Відповідно до п. 17 Закону України «про внесення змін до закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року ст. 67 закону доповнено ч.2 і ч.3, де вказано, що крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Вперше, після набуття чинності Законом від 05.10.2006 року підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відбулося з 01.01.2007 року.

Таким чином, розмір додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю інвалідам 2 групи віднесеним до категорії 1, в тому числі і позивачу, залежно від дат підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2007 року – 15 грн. 50 коп., з 01.04.2007 року – 16 грн. 52 коп., з 01.10.2007 року – 16 грн. 70 коп.

З метою законодавчого врегулювання даного питання КМУ була прийнята постанова «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 25.08.2008 року № 530 п. 4 якої передбачено - щомiсячна додаткова пенсiя iнвалiдам 2-ї групи виплачувати у розмiрi 20% вiд розмiру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осiб, якi втратили працездатнiсть. Пу.6 вказаної постанови закріплено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, яка для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 2 групі інвалідності не може бути нижчою від 965 грн.

З урахуванням зазначеної постанови КМУ позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі зазначених 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Таким

-   6 -

чином, розмір додаткової пенсії позивача, передбаченої ст. 50 Закону № 796 з 01.01.2008 року – 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн., з 01.11.2009 року – 573 грн.

У свою чергу ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 від 26.12.2008 року встановлює норму згідно якої Кабінету Міністрів України у 2009 році надається право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Крім того, згідно ч.1 ст. 99 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивач просить здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення з 01.01.2004 року, але звернувся до суду в кінці 2009 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України, вважав, що позивач втратив право на розгляд його вимоги в суді.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Позивач ОСОБА_1 з 01.01.2007 року, перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 2-ї групи по захворюванню, отриманому під час виконання обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 000975.

З 18 грудня 1991 року ОСОБА_1 отримував державну пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по інвалідності 3 групи захворювання отриманого під час виконання обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС.

З 22 травня 2006 року ОСОБА_1 отримував державну пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по інвалідності 2 групи захворювання отриманого під час виконання обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС.

З довідок, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.02.2010 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які однозначно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

    Відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Позивач ОСОБА_1 самостійно обрав та отримував державну пенсію як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід 3-ї групи по захворюванню, отриманому під час виконання обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 1992 року та як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалід 2-ї групи по захворюванню, отриманому під час виконання обов’язків військової служби

-   7 -

при ліквідації аварії на ЧАЕС,  відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 22 червня 2006 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 2 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 1 січня 2007 року  функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" були передані органам Пенсійного фонду України.

Таким чином, відповідач  не мав повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності у розмірах встановлених ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та в зв’язку з втратою годувальника в усіх випадках для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком, оскільки з 01.01.2007 року ОСОБА_1 отримував державну пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і обов’язки щодо призначення і виплату пенсії позивачу покладено на відповідача з 1 січня 2007 року. Тому підстав для перерахунку основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 року на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має.

Як особа, яка має статус учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи по захворюванню отриманому під час виконання обов’язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 з 1 січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв’язку з отриманим статусом, що підтверджується запереченнями на позов та довідками, наданими представником відповідача. Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46), тобто він має право на призначення та отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 року як інваліду 2 групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому нормативно-правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначені розміру пенсії по відношенні до позивача, підлягають застосуванню ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не підзаконні акти, прийняті Кабінетом Міністрів України, оскільки останні суттєво звужують обсяг встановлених законом прав.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В цьому зв’язку суд не приймає до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.. ст.. 49, 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.. 50 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам віднесеним до 1,2,3,4 категорій.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.

-   8 -

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії ОСОБА_1 повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд вважає, що за період часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року дії відповідача відповідали вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому визнанню протиправними не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році: по 1 групі інвалідності – 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 2 групі інвалідності – 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 3 групі інвалідності – 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по 1 групі інвалідності – 160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 2 групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 3 групі інвалідності – 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з ЧАЕС: по 1 групі інвалідності – 130% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 2 групі інвалідності – 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, по 3 групі інвалідності – 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам – 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати 20 мінімальних розмірів пенсії за віком встановленої абзацом першої частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до рішення ОСОБА_4 Суду України від 22.05.2008 року №10-рп2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними.

Отже, органи Пенсійного фонду України, здійснивши у зазначений період, виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином,

з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від

- 9 -

06.06.1996 року, оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_4 Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22.05.2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС, повинен був керуватися ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 року та ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 05.10.2006 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний провести перерахунок додаткової пенсії позивачу відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2007 року та отримує основну (державну) пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що вимога про зобов’язання управління призначити надалі до виплати позивачу пенсії згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи виключно із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заявлена позивачем на майбутнє та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова у межах суми пенсії за один місяць, що складає розмір восьми мінімальних пенсій за віком основної щомісячної пенсії та 75% мінімальної пенсії за віком додаткової пенсії, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст. ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6-14, 71, 99, 159-163, 167, 256 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

    Допустити негайне виконання постанови у межах перерахунку та виплати суми пенсії за один місяць, що складає розмір 75% мінімальної пенсії за віком додаткової пенсії, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Головуючий: