справа № 2-а-33/2010/1605

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    24 лютого 2010 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщева Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Гребінка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, стягнення та нарахування державної соціальної допомоги як дитині війни, -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання діяльності відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, нарахування та стягнення зазначеної допомоги, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Прохав зобов’язати відповідача стягнути недоплачену суму допомоги за 2006-2009 роки у розмірі 6429, 60 грн. відповідно до вимог Закону України «Про соціальний статус дітей війни».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом із тим, відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

У судове засідання позивач не з'явилася, звернулася до суду з письмовим клопотанням, в якому позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідно до письмового клопотання просив розглянути справи у відсутності представника, у своїх запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосувалося лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».Вказує на відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007р.р. у зв’язку з невизначеністю розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Зазначають, що, після внесення  Законом України “„Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” на 2008 рік зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Управлінням Пенсійного фонду України в Гребінківському районі нарахована і виплачена щомісячна державна соціальна допомога ОСОБА_1 з 01.01.2008р.- в сумі по 47,00 грн., з 01.04.2008р.- в сумі по 48,10 грн., з 01.07.2008р.- в сумі по 48,20 грн., з 01.10.2008р.і по 01.10.2009 року- в сумі по 49,80 грн.

Крім того у своїх запереченнях відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, який встановлений терміном в один рік.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни» в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ця обставина підтверджується пенсійним посвідченням № 699095 від 13 серпня 2004 року ( а.с.5 ).

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

 Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.

 Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Окрім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Всупереч ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України „„Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у 2007 році нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалася, у зв’язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, те, що відповідач у своїх запереченнях наполягає на відмові у задоволенні позову стосовно виплати державної соціальної допомоги за 2007 рік у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду,  суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2008 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Разом із тим, суми підвищення до пенсії дітям війни були визначені Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, пунктом 8 якої було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 гривні, з 1 жовтня - 49,8 гривні, у 2009 році по 49,8 гривні. Тому підвищення до пенсії категорії дітей війни Управлінням Пенсійного фонду України в Гребінківському районі у 2008 році з 22 травня 2008 року нараховувалося в розмірі, передбаченому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня-482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Натомість, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008р. №530, підвищення дітям війни до пенсії органами Пенсійного фонду у 2008 році, у т.ч. позивачу було виплачено у таких розмірах:  з 22 травня 2008р.- в сумі по 48,10 грн., з 1 липня 2008р.- в сумі по 48,20 грн., з 1 жовтня 2008р.і по 01 жовтня 2009 р.- в сумі по 49,80 грн.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, те, що відповідач у своїх запереченнях наполягає на відмові у задоволенні позову стосовно виплати державної соціальної допомоги за 2008 рік у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду,  суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

      Відносно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 році, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрі України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст.42 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов’язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов’язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  в Гребінківському районі Полтавської області щодо не нарахування зазначеного підвищення до пенсії, тому відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з розміру, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Згідно вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7-11, 71, 99, 100, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, донарахування та стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                         Я.В. Татіщева