справа № 2-а-8730/09
категорія 6.11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В.,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 59785.75 грн.,-
встановив:
В грудні 2009року позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Просить стягнути з відповідача 59785,75 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Вимоги мотивує тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність працюючих у ПП ОСОБА_1 у 2008 році складала 291 чоловік. Відповідач мав працевлаштувати 12 інвалідів, тоді як працевлаштував 5 інвалідів, тобто не виконав нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб-інвалідів. Сума заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008 році, термін сплати яких минув 15 квітня 2009 року, складає 59785,75 грн., в тому числі 55660,85 грн. основного боргу та 4124,90 грн. пені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що дійсно, відповідно до норм чинного законодавства ПП ОСОБА_1 повинен був працевлаштувати 12 інвалідів, але з об"єктивних причин такої можливості не було, оскільки фізична особа-підприємець напротязі 2008 року інформував про наявність вакантних посад ( у кількості 7 чоловік), хоча позитивних результатів це не дало, так як Андрушівський районний центр зайнятості не мав можливості направити для працевлаштування на вакантні робочі місця для осіб з обмеженими фізичними можливостями зареєстрованих безробітних.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив: дані правовідносини регулюються Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”від 21.03.1991 року з відповідними змінами (зі змінами до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів від 06.10.2005 року) чинного на момент виникнення правовідносин, Законом України " Про зайнятість населення".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно із ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ. організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 з послідуючими змінами та доповненнями,-робоче місце інваліда це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об"єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної категорії, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представнків МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідіві введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3 Положення).
Отже, з аналізу вищевикладених норм випливає, що працевлаштування інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік форми № 10 - ПІ видно, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становила 291 особу. Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у 2008 році, повинна становити - 12 осіб, тоді як відповідач працевлаштував 5 інваліда.
Відповідно до листа - відповіді № 01-12/199 від 04.12.2009 року, виданої Андрушівським районним центром зайнятості, в 2008 році ПП ОСОБА_1 звертався до центру зайнятості по питанню направлення інвалідів на виробництво. Проте, згідно щомісячних інформацій Андрушівського управління праці та соціального захисту населення, які надаються на адресу центру зайнятості, інвалідів, які виявили бажання працювати за даними професіями не було.
Крім того, як убачається з листа Андрушівського центру зайнятості від 10.02.2010р. № 01-12/231 упродовж 2008року ПП ОСОБА_1 подано 94 вакансії, на які було працевлаштовано 81 безробітних, в тому числі 2 особи з числа інвалідів, а саме 1 кондитер та 1 обвалювальник м"яса. Для решти інвалідів, які протягом 2008року перебували на обліку в пошуку роботи в центрі зайнятості та не були працевлаштовані, подані вакансії вищевказаними роботодавцями не були підходящою роботою, так як не відповідали професії, кваліфікації або професійному досвіду перебуваючих на обліку інвалідів, або знаходились не за їх місцем постійного проживання.
В зв"язку з цим Андрушівський районний центр зайнятості не мав можливості направити для працевлаштування на вакантні робочі місця для осіб з обмеженими фізичними можливостями зареєстрованих безробітних до ПП ОСОБА_1
Згідно до ст. 7 Закону України " Про зайнятість населення", працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
З загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН " Звіт про наявність вакансій" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005року підприємства, установи й організації їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центром зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центи зайнятості про наявність вакансій за цією формою.
З огляду на викладене, суд вважає що подання звіту № 3-ПН до центру зайнятості не є обов"язковим для фізичних осіб-підприємців.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що приватним підприємцем ОСОБА_1 не були порушені норми чинного заканодавства, у зв'язку з чим позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Закону України " Про зайнятість населення" керуючись ст. ст. 94, 158 –163, 254 КАС України,-
постановив:
В задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 59785грн. 75коп. відмовити за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 15 лютого 2010 р.