Справа № 22ц-1568/09
Головуючий по 1 інстанції Совгира І.В.
Категорія 45
Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Адаменко Л.В.
суддів Гончар Н.І., Корнієнко Н.І.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПП «Колос Чигиринщини» - ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_70 ОСОБА_71 ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, до приватного підприємства «Колос Чигиринщини», треті особи: Чигиринська державна районна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринський районний відділ Черкаської РФДП «Центр ДЗК», орган державної влади - відділ Держкомзему у Чигиринському районі про визнання договорів оренди недійсними, -
встановила:
26 січня 2009 року позивачі звернулися до Чигиринського районного суду Черкаської області з позовом до ПП «Колос Чигиринщини» про визнання договорів оренди недійсними. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що межі земельних ділянок позивачів не визначені в натурі ( на місцевості) і відповідно до ст. 78, 125 ЗК України, позивачі на момент підписання оспорюваних договорів оренди землі, не мали право приступати до використання своїх земельних ділянок через відсутність у них правових підстав для укладення оспорюваних договорів оренди землі між ними та відповідачем та відсутністю у кожного позивача необхідного для укладення оспорюваних договорів оренди землі обсягу суб'єктивних цивільних прав. Крім того, договори оренди були підписані без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), акти визначення меж земельних ділянок в натурі не складалися, що суперечить вимогам Закону України «Про землеустрій», а тому відповідач не набув права користування даними земельними ділянками. Також договори оренди землі не містять обов'язкових додатків планів або схем земельних ділянок та кадастрових планів земельних ділянок з відображенням обмежень у їх використанні та встановлених земельних сервітутів.
У виданих державних актах, зазначено, що земельні ділянки передаються позивачам у власність для ведення особистого селянського господарства і відповідно до Закону України «Про оренду землі» цільове призначення земельної ділянки є істотною умовою договору, а оскільки відповідач по справі є юридичною особою, то вони не можуть бути суб'єктом оренди земельних ділянок переданих для ведення особистого селянського господарства. А тому просили суд визнати договори оренди землі недійсними та повернути їм самовільно зайняті земельні ділянки.
05 лютого 2009 року представник позивачів - ОСОБА_96 подав до Чигиринського районного суду Черкаської області клопотання про об'єднання в одне провадження позовних заяв позивачів про визнання договорів оренди землі недійсними.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2009 року об'єднано цивільні справи за позовами позивачів до ПП «Колос Чигиринщини» про визнання договору оренди землі недійсним в одне провадження.
03 березня 2009 року представник позивачів - ОСОБА_96 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, зазначав, що відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України про визначення належності земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель визначальними насамперед є положення щодо цільового призначення документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Відповідно до виданих позивачам державних актів, належна земельна ділянка передана їм у власність для ведення особистого селянського господарства. У відповідності до п «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України позивачі, як власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати її використання за цільовим призначенням. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюються за ініціативою власників земельних ділянок у відповідності до законодавства. Цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є однією з умов договору. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. За таких обставин укладені договори оренди землі між позивачами і відповідачем не відповідають вимогам ч.ч. 1, 4 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» і є підставою для визнання правочинів передачі земельних ділянок в оренду недійсними.
В той же день, 03 березня 2009 року, представник позивачів - ОСОБА_96 подав до суду заяву про доповнення позовних вимог, вказував, що земельні ділянки, відповідно яких укладені договори, розташовані за межами с Топилівка, тому видавати земельні акти про право власності на ці земельні ділянки повинен орган виконавчої влади - Чигиринська районна державна адміністрація. А видані Топилівською сільською радою Чигиринського району позивачам державні акти про право власності, не мають юридичної сили, тобто вони не можуть посвідчувати право власності на земельну ділянку.
Вказує, що позивачі не мали правовстановлюючих документів на право власності на відповідні земельні ділянки та достатнього обсягу правосуб'єктності щодо укладання відносно цих земельних ділянок договорів оренди, а також і достатніх правових підстав щодо передачі земельних ділянок в оренду відповідачеві, що обумовлює недійсність вчинених правочинів.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 червня 2009 року позовні вимоги позивачів задоволено. Ухвалено визнати договори оренди землі, укладені між приватним підприємством «Колос Чигиринщини» та позивачами недійсними. Ухвалено зобов»язати товариство з обмеженою відповідальністю «Колос Чигиринщини» повернути позивачам їх земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, у стані придатному для використання їх за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для вирощування сільськогосподарської продукції).
Не погоджуючись з даним рішенням, представник ПП «Колос Чигиринщини» просить його скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга приватного підприємства «Колос Чигиринщини» підлягає частковому задоволенню виходячи із слідуючого.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання укладених з позивачами договорів оренди недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було набуто право користування даними земельними ділянками у встановленому законом порядку, що отримані в оренду земельні ділянки використовувались ПП «Колос Чигиринщини» не за цільовим призначенням, а державні акти на земельні ділянки, які є предметом договорів оренди позбавлені юридичної сили, оскільки видані неповноважним органом. Суд прийшов до висновку, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку передбаченому законом, а саме шляхом визнання укладених договорів оренди недійсними.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Умовами обгрунтованості рішення суду є повне з»ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладеним в рішенні обставинам справи.
Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає. Розглядаючи справу по суті, суд фактично не з»ясував суть позовних вимог.
П. 12 Прикінцевих та перехідних положень Земельного Кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями і межами населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
В ході розгляду справи судом першої інстанції об»єктивно встановлено, що державні акти на земельні ділянки для ведення сільського господарства передані у власність позивачам, видані неповноважним органом, а саме Топилівською сільською радою Чигиринського району Черкаської області, а не Чигиринською районною державною адміністрацією як передбачено законом. Рішенням Топилівської сільської ради від 23 березня 2009 року № 25-5 рішення цієї ж сільської ради від 11.01.2002 року № 21-3 «Про надання в приватну власність земельних часток /паїв/ співвласникам землі бувшого КСП «Зоря» - скасоване.
Однак в ході розгляду судом позову про визнання договорів оренди недійсними з підстав видання державних актів неналежним органом, питання про визнання недійсними самих державних актів з цих підстав позивачами не ставилось.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою звернення позивачів до суду та предметом даного спору фактично є встановлення низької орендної плати договорами оренди /1, 5%/ та нераціональним використанням землі орендарем, що відповідно до норм цивільного законодавства є підставою для розірвання договорів оренди, а не для визнання їх недійсними. Про що підтвердив сільський голова пояснивши в суді апеляційної інстанції про те, що обурення жителів села викликане саме низькою орендною платою /290 гривень/ та тим, що більша частина орендованої землі не обробляється.
Представник позивачів в ході дачі пояснень також підтвердила невідповідність заявлених вимог в суді фактичним вимогам позивачів, метою яких є розірвання договорів оренди укладених з ПП «Колос Чигиринщини».
Визнані судом підстави для задоволення позовних вимог про визнання правочинів недійсними є такими, що реально не порушують безпосередні права позивачів визначені законом на підставі укладених договорів оренди, оскільки фактичні позовні вимоги позивачів безпосередньо пов»язані з порушенням їх прав на одержання орендної плати в розмірі визначеному законом та з невиконанням умов договору про раціональне використання землі.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи суд першої інстанції неналежно та не повно з»ясував всі обставини по справі, не встановив та не уточнив фактичні вимоги позивачів та прийшов до неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які не відповідають фактичним позовним вимогам.
Допущені судом порушення норм процесуального права перешкоджають суду апеляційної інстанції перевірити законність рішення суду в повному об»ємі з врахуванням фактичних позовних вимог позивачів, а також відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України дослідити нові докази по справі та ухвалити нове рішення.
Оскільки зазначені недоліки не були і не могли бути усунуті шляхом ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Враховуючи, що на даний час у Чигиринському районному суді Черкаської області повноваження судді має лише один суддя - головуючий по даній справі, рішення ухвалене під головуванням якого скасовується, колегія вважає необхідним дану справу передати на розгляд найбільш наближеного до Чигиринського району - Черкаському районному суду Черкаської області.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Колос Чигиринщини» задовольнити частково.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 червня 2009 року -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Черкаського районного суду Черкаської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня проголошення.