Справа № 22-349/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 46 Олійника О.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 8 лютого 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 11 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб ВМВ ГУМВС України у Вінницькій області про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 11 грудня 2009 року позов задоволено. Надано дозвіл на виїзд за державний кордон України неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди його батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Позивач заперечила проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити; вважаючи, що рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального й процесуального права та є законним і обгрунтованим, просить його залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 являються: батько – ОСОБА_4, мати – ОСОБА_2. Малолітній син проживає і знаходиться на утриманні матері, а батько дитини надає допомогу на утримання сина інколи і лише на прохання матері дитини. Позивач має намір разом із сином тимчасово виїхати за кордон, а саме – у Російську Федерацію, де проживає її матір. Там вона має можливість працевлаштуватися, має умови для проживання й виховання малолітньої дитини, яка потребує догляду матері. Відповідач, являючись батьком дитини та відмовляючи у наданні дозволу на виїзд сина за межі України, не надав доказів у підтвердження наявності належних умов для виховання та утримання сина в Україні. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального права і встановленим у судовому засіданні обставинам справи.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень ст. 151 СК України, вправі обирати самі.
Згідно вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Стаття 154 СК України надає батькам право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Порядок оформлення документів для виїзду громадян України за кордон визначається Законом України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", який у статті 4 передбачає, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. У клопотанні зазначаються відомості про дитину. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
По справі встановлено, що малолітня дитина проживає разом із позивачем по справі і утримується в основному нею. Позивач має намір на тимчасовий виїзд до Російської Федерації, де має можливість працевлаштуватися і має умови для проживання й виховання дитини. Відповідач, як батько дитини, заперечує проти її виїзду за межі України, мотивуючи це тим, що дитина тут – на Україні, має нормальні умови для проживання і виховання, де відвідує дитячий садочок, за який він лише у січні 2010 року на прохання позивача оплатив утримання; він інколи відвідує сина, а при виїзді його за кордон, невідомо які там будуть умови для його проживання і позивач бажає виїхати на постійне місце проживання до Росії, а він буде позбавлений можливості бачитися із сином.
В порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не надав доказів у підтвердження викладених ним заперечень. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не залучив до участі у справі органи опіки та піклування спростовуються таким. Відповідно до ст. 158 СК України органи опіки і піклування вирішують спір щодо участі у вихованні дитини того із батьків, хто проживає окремо від неї. Суд на підставі положення статті 11 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. По справі ніхто із сторін не заявляв вимог про визначення способу участі у вихованні малолітньої дитини.
Судом при розгляді даної цивільної справи не допущено порушення вимог ч. 2 ст. 161 СК України, оскільки зазначена норма регулює порядок вирішення спору між матір'ю та батьком дитини спору щодо місця проживання малолітньої дитини. Як вбачається із матеріалів справи такого спору на розгляду у суді першої інстанції не було. Отже, суд не порушив вимог ст. 6 Європейської Конвенції "Про здійснення прав дітей".
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Виходячи із наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясував всі обставини справи в обгрунтування заявлених позовних вимог і в їх заперечення, дав їм вірну юридичну оцінку та, правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обгрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Апеляційний суд на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин судове рішення не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки викладені у ній доводи не ґрунтуються на законі, а тому не впливають на висновки суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 11 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :