Справа № 22- 423/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Ковганича С.В.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 8 лютого 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадщину, встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання, усунення від права на спадкування, -
В с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про право на спадкування із спадкоємцями першої черги.
По ходу розгляду цивільної справи позивач збільшила та уточнила свої позовні вимоги, просила встановити факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем більше п'яти років, надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадщину, установити факт ухилення відповідачів від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунути відповідачів від права на спадкування.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання, усунення від права на спадкування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити в повному об'ємі її позовні вимоги.
Зазначила, що рішення суду незаконне, необґрунтоване і висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідач та її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно являється правильним, законним і справедливим.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги є його діти – відповідачі по справі.
Також встановив, що позивач проживала із спадкодавцем із червня 2002 року, тобто менше п'яти років, отже, вона не являється спадкоємцем жодної черги. Спадкодавець ОСОБА_7 не був людиною похилого віку – мав 58 років, не мав тяжкої хвороби, не перебував у безпорадному стані й не потребував від спадкоємців допомоги. Він не звертався до своїх дітей – відповідачів по справі, з проханням надання йому допомоги, а ті, відповідно, не ухилялися від такого. Позивач не зверталася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.
Суд першої інстанції встановивши такі обставини, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Такий висновок суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач у своїх позовних вимогах крім іншого просила надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадщину. По справі встановлено, що спадкодавець не перебував у зареєстрованому шлюбі та не мав в живих батьків на час смерті, відповідачі являються дітьми спадкодавця і є спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, подавши до Тульчинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, про що відкрито спадкову справу за № 169/2007 (ОСОБА_4 подала заяву 23.03.2007 року за № 230, ОСОБА_6 подала заяву 24.07.2007 року за № 398). Позивач відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України не відноситься до спадкоємців першої черги та не подавала заяви до нотаріальної контори про прийняття нею спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно правил частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахування часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог – про спільне проживання із спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, а також не довела, що спадкодавець знаходився у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу чи каліцтво, а вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала йому іншу допомогу, та згідно вимог ст. 10, 60 ЦПК України не підтвердила ці свої доводи відповідними доказами, передбаченими ст. 57-59 ЦПК України, які могли б бути підставою для зміни черговості одержання права на спадкування.
Отже, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні у цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Отже, виходячи із таких вимог закону позивач у судовому засіданні мала б довести як факт ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік й тяжку хворобу та потребу спадкодавця в допомозі відповідачів.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми діями через похилий вік й тяжку хворобу фізично і матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таке виражається лише у навмисній формі вини.
В порушення вимог ст. 10, 60 ЦПК України позивач не надала доказів у підтвердження таких фактів і такі обставини не встановлені судом. Сама по собі обставина ненадання допомоги відповідачами по справі на утримання батька не свідчить про їх ухилення від виконання обов'язку по його утриманні і що він потребував такого утримання.
За таких обставин суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до обґрунтованого й законного висновку про те, що і у цій частині позовних вимог відсутні передбачені статтею 1224 ЦК України підстави для їх задоволення.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясував всі обставини справи в обґрунтування вимог і в їх заперечення, дав їм вірну юридичну оцінку і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
За таких підстав судове рішення є законним й обгрунтованим і тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, так як викладені в ній доводи не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :