Справа № 22-921/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 45 Ковальської І.А..
Доповідач Матківська М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 березня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_7
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8
на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_6, ОСОБА_9, Вінницької міської ради, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
В с т а н о в и л а :
В січні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється співвласником будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці із часткою розміром Ѕ. Іншим співвласником цього будинку являється: ОСОБА_6, розмір частки якого складає Ѕ ( 1/16 згідно свідоцтво про право на спадщину і 7/16 згідно рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Торгівців нерухомістю" від 17 липня 2007 року). За будинком із 1964 року зареєстрована земельна ділянка розміром 1549 кв. м., в тому числі під будинком 52,50 кв. м., під двором 199,5 кв. м, під фруктовим садом 1297 кв. м. Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_2 у м. Вінниці, де побудовано будинок, співвласниками якого являються: відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_9.
Позивач ОСОБА_2 враховуючи, що із 1964 року вона має право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Вінниці площею 1549 кв. м., а відповідач має право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 621 кв. м., в тому числі з правом тимчасового користування площею 21 кв. м., що не відповідає її фактичному користуванню, вважає, що відповідач незаконно користується земельною ділянкою, що зареєстрована за будинком АДРЕСА_1 у м. Вінниці площею 485 кв. м., самовільно її зайняла та приєднала до земельної ділянки, що зареєстрована за будинком АДРЕСА_2.
Позивач вважаючи, що відповідач без належних правових підстав користуючись частиною земельної ділянки будинковолодіння, співвласником якого вона являється, створює їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, тому після проведеної 7 грудня 2009 року судової будівельно-технічної експертизи вона збільшила свої позовні вимоги і просила зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 471 кв. м., що зареєстрована на даний час за будинком АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення паркану, тимчасових споруд й двох самовільно встановлених металевих гаражів, зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи №813 від 07.12.2009 року та включаючи знесення металевого гаража "Г" за умови сплати ОСОБА_2 суми компенсації, визначеної у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 813 від 07.12.2009 року.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2010 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку, зареєстровану за будинковолодінням НОМЕР_1, площею 471 кв. м., визначеною у висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеного 07.12.2009 року "Подільським центром судових експертиз" за № 813 як таку, що займає її без належних на те підстав.
Зобов'язано ОСОБА_4 відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення земельної ділянки, зареєстрованої за будинковолодінням НОМЕР_1 у придатний для використання стан, включаючи знесення паркану довжиною 37,86 м та тимчасових споруд (двох металевих гаражів), зазначених у висновку судової будівельно-технічної експертизи, складеного 07.12.2009 року "Подільським центром судових експертиз" за № 813.
Зобов'язано ОСОБА_4 відновити становище, яке існувало до порушення шляхом приведення земельної ділянки, зареєстрованої за будинковолодінням НОМЕР_1 у придатний для використання стан, включаючи знесення металевого гаража під літерою "Г" за умови сплати ОСОБА_2 суми компенсації у розмірі 11472 гр.
Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати у сумі 16 гр.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач і її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити та залишити без зміни правильне і законне рішення суду.
Представник третьої особи ОСОБА_6 – ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу, просить її задоволити.
Треті особи: ОСОБА_9 та Вінницька міська рада не надали письмових заперечень на апеляційну скаргу і не з'явилися у судове засідання.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_6 кожен являються співвласниками по Ѕ частині будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці: ОСОБА_2 – на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.07.1964 року (ј частка будинку) і 05.06.1992 року (ј частка будинку); ОСОБА_6 – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.1993 року і рішення третейського суду від 17 липня 2007 року.
Власниками суміжного будинку по АДРЕСА_2 у м. Вінниці являються: ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.03.2004 року на частку 67/100 та ОСОБА_4 на підставі договору про забудову від 09.08.1954 року і мирової угоди, затвердженої ухвалою Замостянського районного народного суду м. Вінниці від 09.02.1987 року на частку 27/100.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 20/593 від 26.05.1954 року ОСОБА_4 виділено для будівництва земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_2 із земельної ділянки ОСОБА_11 (а. с. 54-56 т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1/42 від 10.01.1955 року за будинком по АДРЕСА_2 (НОМЕР_1) у м.Вінниці зареєстровано земельну ділянку площею 1891 кв. м., а за будинком по АДРЕСА_2 зареєстровано 600 кв. м.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 8/372 від 12.04.1956 року вилучено із домоволодіння НОМЕР_1 земельну ділянку площею 507 кв. м. під будівництво середньої школи (а. с. 211 т. 1).
Відповідно до кадастрового плану земельних ділянок по АДРЕСА_3 – АДРЕСА_2 у м. Вінниці, складеного 14.04.2004 року за ОСОБА_9 (АДРЕСА_3) із земельної ділянки загальною площею 0,1266 га рахується земельна ділянка площею 0,0471 га, а за ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) рахується земельна ділянка площею 0,0795 га (т. 1 а. с. 59, 95, 96). Земельна ділянка загальною площею 0,1266 га являється кутовою і знаходиться на розі вулиць – АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3.
ОСОБА_4 і ОСОБА_9 7 травня 2004 року уклали договір про встановлення порядку володіння і користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та посвідчили його у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу, за умовами якого ОСОБА_9 володіє і користується частиною земельної ділянки загальною площею 0,0471 га, а ОСОБА_4 володіє і користується частиною земельної ділянки загальною площею 0,0795 га ( т. 1 а. с. 60).
Земельна ділянка по АДРЕСА_3 у м. Вінниці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_9 і не межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_2 (а. с. 94 т. 1).
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 являлася власником 1/4 частини будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 17.01.2003 року за реєстровим № 2-59 ( а. с. 17 т. 1). ОСОБА_4 в даному будинку не проживала; фактичному у ньому проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 Належну їй частку будинку ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6, що підтверджено рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації "Торговців нерухомістю" від 17 липня 2007 року ( т. 1 а. с. 228, т. 2 а. с. 77). Відповідно до цього рішення третейського суду інші співвласники будинку – ОСОБА_13 і ОСОБА_14 разом із ОСОБА_4 подарували належні їм частки у будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці, внаслідок чого ОСОБА_6 отримав у власність іще 7/16 часток будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці (т. 1 а. с. 229, т. 2 а. с. 78).
У судовому засіданні позивач пояснила, що за будинком, в якому проживає відповідач, із 1983 року рахується захват земельної ділянки. Проте, вона не зверталася із даним позовом до суду раніше, оскільки відповідач мала на праві власності ј частку у будинку по АДРЕСА_1, а отже і законно користувалася земельною ділянкою біля цього будинку. І лише після відчуження ОСОБА_4 своєї частки у цьому будинку, вона втратила право на користування земельною ділянкою біля нього.
При вирішенні даного спору першочерговим являється з'ясування моменту набуття сторонами по справі права власності на будинок та чи визначалися при набутті такого права розмір і частка земельної ділянки.
Як свідчать матеріали цивільної справи власником жилого будинку, 1924 року побудови по АДРЕСА_1 ( на даний час) у м. Вінниці являвся ОСОБА_15, після смерті якого спадкоємцями в рівних частках стали ОСОБА_11 та ОСОБА_16, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.02.1951 року (а. с. 12 т. 1).
Позивач ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_16, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.1964 року отримала у власність ј частку будинку по АДРЕСА_1 ( а. с. 15 т. 1) та після смерті ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.06.1992 року вона отримала у власність ј частку цього будинку (а. с. 16 т. 1), набувши таким чином право власності на Ѕ частку житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 у м. Вінниці. При набутті позивачем такого права розмір та частка земельної ділянки не визначалися.
ОСОБА_2 набула права власності на Ѕ частку жилого будинку у 1992 році, тобто під час дії Земельного Кодексу України, 1992 року. У ст. 30 цього Кодексу зазначено, що при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. У свідоцтві про спадщину за законом площа земельної ділянки, на якій знаходиться успадкований будинок не зазначена. Також позивач не надала жодного документу про нанесення меж на місцевості та про конфігурацію земельної ділянки, яка переходила у користування чи власність до позивача при переході до неї права власності на Ѕ частку жилого будинку.
Третя особа ОСОБА_6 у 1993 році набув право власності на ј частку від ј частини будинку, або 1/16 частку від усього будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 2.06.1993 року; на іншу ѕ часток від ј частини цього будинку, або 3/16 часток від усього будинку, набула право власності ОСОБА_18 (а. с. 18 т. 1). У даному свідоцтві про право на спадщину за законом від 2.06.1993 року не зазначено площу земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, в тому числі і успадкована його частка та відсутні документи про нанесення меж у натурі й конфігурацію земельної ділянки, яка перебувала у користуванні чи у власності спадкодавця та перейшла у власність чи користування до спадкоємця.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.07.1999 року після смерті ОСОБА_18 спадкоємцем належної їй 3/16 часток будинку стала ОСОБА_19 (а. с. 19 т. 1). У свідоцтві не зазначено розмір земельної ділянки. Документи про конфігурацію і нанесення меж у натурі земельної ділянки відсутні.
В даному випадку діють правила ст. 30 ЗК України, 1992 року, про перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду.
Спадкоємцями ОСОБА_19, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, по Ѕ від 3/16 будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці стали: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15.12.2006 року ( а. с. 20, 21 т. 1). У даному свідоцтві також не зазначено розміру і конфігурації земельної ділянки, яка перебувала у власності чи у користуванні спадкодавця ОСОБА_19 та перейшла до спадкоємців.
Відповідач ОСОБА_4 стала власником 1/4 частини ( Ѕ від Ѕ, що була у власності спадкодавця) будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці після смерті ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.01.2003 року (а. с. 17 т. 1), іншим спадкоємцем - на Ѕ від належної спадкодавцю Ѕ частини будинку, свідоцтво видано позивачу ОСОБА_2 5.06.1992 року (а. с. 16 т. 1). У свідоцтві не відмічено розмір і конфігурацію земельної ділянки. Яка перебувала у власності чи у користуванні спадкодавця та перейшла до спадкоємця – відповідача по справі ОСОБА_4
Отже, ОСОБА_4 набула право власності на частку у жилому будинку в 2003 році, тобто, в період дії Земельного Кодексу України, 2002 року. За правилами чинної на той час ст. 120 цього Кодексу при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Співвласники жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці: ОСОБА_13, ОСОБА_14 і відповідач ОСОБА_4 розпорядилися своєю власністю, подарувавши належну кожному із них частку будинку ОСОБА_6, про що свідчить рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації "Торговців нерухомістю" від 17 липня 2007 року (а. с. 228 т. 1). Тобто, із липня 2007 року третя особа по справі ОСОБА_6 став співвласником Ѕ частини жилого будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці: із 1993 року він являвся власником 1/16 частини цього будинку та із 2007 року став власником 7/16 його частин.
Станом на липень 2007 року діяла стаття 120 ЗК України, частина перша якої передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
При відчуженні жилого будинку у липні 2007 року розмір земельної ділянки договором не визначався.
Відповідно до ст. 40 ЗК України, 2002 року, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Стаття 121 в частині 1 ЗК України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, згідно яких для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) передаються земельні ділянки у містах – розміром не більше 0,10 га.
Як свідчать матеріали справи у співвласників жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці, у тому числі і у позивача, відсутні документи, які б засвідчили їх право власності чи користування земельною ділянкою визначеного розміру, з подальшою метою встановлення факту захвату земельної ділянки, що належить позивачу.
Проте, в заперечення позову відповідач довела законність користування нею земельною ділянкою АДРЕСА_2 площею 0,0795 га, яка являється суміжною із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Вінниці, надавши договір про встановлення порядку володіння і користування земельною ділянкою, укладений 07.05.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, між двома співвласниками будинку АДРЕСА_2 у м. Вінниці: нею та ОСОБА_9 (а. с. 60 т. 1). У п. 3 цього договору вказано, що площі і границі земельних ділянок, якими фактично володіють і користуються сторони, визначені ними згідно кадастрового плану, виготовленого Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру 14 квітня 2004 року і являється невід'ємною частиною цього договору (а. с. 96 т. 1). За умовами Договору ОСОБА_9, якій належить 73/100 часток будинку, володіє і користується частиною земельної ділянки загальною площею 0,0471 га, а ОСОБА_4, якій належить 27/100 часток житлового будинку, володіє і користується частиною земельної ділянки загальною площею 0,0795 га. На підставі рішення Вінницької міської ради від 29.09.2005 року №1474 ОСОБА_9 видано Державний акт про право власності на цю земельну ділянку (серія ЯБ № 681367 від 16.08.2006 року) по АДРЕСА_3 у м. Вінниці (а. с. 94 т. 1). Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_9 не межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Суміжною із земельною ділянкою позивача являється земельна ділянка по АДРЕСА_2, якою користується ОСОБА_4
Дана угода – договір про встановлення порядку володіння і користування земельною ділянкою від 07.05.2004 року, є чинною і законною, виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даними у п. 21 постанови № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", в тому числі і в абзаці другому, згідно якого суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні інтереси когось із співвласників жилого будинку, оскільки ці роз'яснення застосовуються судом лише при вирішенні спору між співвласниками будинку, тобто між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Проте, даний спір між сторонами відсутній і він не являється предметом розгляду у суді.
Таким чином, позивач ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. 10, 60 ЦПК України не довела своїх позовних вимог доказами, передбаченими статтями 57-59, 61, 64 ЦПК України, тобто, вона не надала доказів, які би свідчили про порушення її права користування чи власності земельною ділянкою саме площею 1549,0 кв. м. та в межах, які на її думку мали існувати між суміжними ділянками, в тому числі і з врахуванням меж земельної ділянки між співвласниками (ОСОБА_2 і ОСОБА_6.) будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці, оскільки жодного доказу про виділення саме їй – ОСОБА_2, земельної ділянки такої площі матеріали справи не містять і не були надані позивачем.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є незаконним і таким, що підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313 – 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 задоволити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 лютого 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_6, ОСОБА_9, Вінницької міської ради, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :