Справа № 22- 348/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 21 Кривенка Д.Т.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 1 березня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2, законного представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача – адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку, -
В с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку по АДРЕСА_1, укладений 11 вересня 2006 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування жилого будинку по АДРЕСА_1, укладений 11 вересня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, що був посвідчений 11.09.2006 року приватним нотаріусом Вихваток Л.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2872.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.
Стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 45,50 гр.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 оскаржила судове рішення лише у частині задоволення позову та просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Зазначила, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Позивач та законний представник позивача заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а законне і справедливе рішення суду просять залишити без зміни.
Відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не надали письмового заперечення і не з'явилися у судове засідання.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що 11.09.2006 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1. На момент дарування будинку у ньому були зареєстровані та проживали неповнолітні діти дарувальника – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_7 не звертався до органу опіки і піклування й не отримував його попередньої згоди на відчуження жилого будинку, в якому проживали його неповнолітні діти. Договір дарування 11.09.2006 року посвідчив приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області без такої попередньої згоди і зареєстрував його в реєстрі за № 2872.
Встановивши, що відповідач ОСОБА_7 порушив гарантоване державою право своїх неповнолітніх дітей на проживання в будинку, що був ним подарований, чим створив штучні передумови для їх подальшого можливого виселення, а приватний нотаріус при посвідченні договору дарування не перевірила наявність проживання та реєстрації в дарованому будинку неповнолітніх дітей і посвідчила договір за відсутності згоди органу опіки і піклування, прийшов до висновку, що такі обставини являються законною підставою для визнання недійсним даного правочину.
Також суд встановивши, що ОСОБА_8 не був стороною оспорюваного договору дарування жилого будинку, не вчиняв дій (чи бездіяльності), направлених на порушення прав неповнолітніх позивачів, а отже, позовні вимоги заявлені до нього безпідставно, відмовив в цій частині в задоволенні позову.
Такі висновки суду відповідають встановленим по справі фактичним обставинам та вимогам матеріального права.
Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009 року № 9 роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Так, стаття 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 203 ЦК України містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина 6 статті 203 ЦК України). Як вбачається із матеріалів справи укладений 11.09.2006 року батьком неповнолітніх дітей договір дарування порушує права цих дітей на проживання у даному будинку.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотримання батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Згідно вимог ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти – члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
В порушення вимог цих Законів ОСОБА_7 відчужив свій будинок, в якому проживають і зареєстровані його неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки і піклування.
За таких обставин суд першої інстанції, задоволивши позовні вимоги до ОСОБА_7 і ОСОБА_5 та визнавши недійсним договір дарування жилого будинку, прийшов до обґрунтованого й законного висновку про те, що договір дарування суперечить нормам Цивільного Кодексу України і Законам України.
При цьому суд дійшов підставного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачами до ОСОБА_8, оскільки вони відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України не надали доказів у підтвердження фактів та обставин, які б свідчили про допущені цим відповідачем порушень їх законних прав.
Виходячи із наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясував всі обставини справи в обгрунтування вимог і в їх заперечення, дав їм вірну юридичну оцінку і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_7 і ОСОБА_5 та про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_8
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, законне і обґрунтоване рішення суду не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки викладені у ній доводи не впливають на висновки суду та спростовані вищенаведеним, а також і тим, що на момент вчинення оспорюваного правочину чинними являлися всі зазначені судом закони: Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Закон України "Про охорону дитинства", а також і Цивільний Кодекс України, який діє з 01.01.2004 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :