Справа № 22-143/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 30 Грабика В.В.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 11 січня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2, представника відповідача Головатюк О.В.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Хрещатик" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Хрещатик" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ВАТ КБ "Хрещатик" про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, необгрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити; вважаючи, що рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального й процесуального права та є законним і обгрунтованим, просить його залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив такі обставини:
Позивач ОСОБА_2 являється клієнтом ВАТ КБ "Хрещатик". Вона 27 червня 2009 року звернулася до банку для зняття з картки, на яку їй нараховують заробітну плату, грошових коштів, у чому їй було відмовлено у зв'язку із відхиленням транзакції. Блокування картки проведено на підставі ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.06.2009 року.
В провадженні Замостянського районного суду м. Вінниці знаходиться цивільна справа за позовом ВАТ КБ "Хрещатик" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 червня 2009 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_4 і ОСОБА_2 Для виконання ухвалу направлено у Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
На виконання зазначеної ухвали суду державний виконавець 16.06.2009 року виніс постанову про накладення арешту на всі кошти, що належать ОСОБА_2, в тому числі і на кошти, які знаходяться на рахунках у Вінницькій філії ВАТ КБ "Хрещатик".
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2009 року заходи забезпечення позову застосовані ухвалою суду від 16.06.2009 року змінені, а саме: накладено арешт на все майно і грошові кошти, крім заробітної плати, що належить ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і заборонено відчуження арештованого майна на суму заявленого позову 27 419,36 гр.
Постановою державного виконавця Замостянського відділу ДВС ВМУЮ від 28.07.2009 року на підставі ухвали суду від 13.07.2009 року накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 і ОСОБА_4, крім заробітної плати і заборонено відчуження арештованого майна на суму заявленого позову 27 419,36 гр.; знято арешт з коштів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, що накладені 03.07.2009 року і 26.06.2009 року.
Постанова державного виконавця від 28.07.2009 року виконана відповідачем по справі 29.07.2009 року шляхом розблокування рахунку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив із того, що блокування рахунку позивача було проведено на виконання вимог постанови державного виконавця від 26.06.2009 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 і було припинено на виконання постанови державного виконавця від 28.07.2009 року, які були обов'язковими для банку та виносилися на виконання відповідних ухвал Замостянського районного суду м. Вінниці в процесі розгляду цивільної справи за позовом ВАТ КБ "Хрещатик" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992 року роз'яснив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи зі змісту даного Закону, з врахуванням роз'яснення п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, з послідуючими змінами, слідує, що заподіяна громадянину моральна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови: наявності шкоди, протиправності діяння (бездіяльності), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вини того, хто завдав шкоди. Зокрема, має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошові сумі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа, звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
За таких обставин, відповідач довів на підставі відповідних доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, відсутність своєї вини, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач не може нести відповідальність по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :