2а-1762/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13 березня  2010 року суддя Київського районного суду м. Донецька Бурлаченко О.О.

розглянувши у  письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Київському районі м. Донецька про визнання відмови в нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов’язання них виконати певні дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача УПФУ в Київському районі м. Донецька про визнання відмови в нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов’язання них виконати певні дії, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено його право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказаних виплат не провадить. Просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006р по  31 грудня 2009р, та зобов’язати відповідача здійснювати нарахування щомісячної надбавки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .

Позивач в судове засідання не з» явився, надав суду заяву про розгляду справи за його відсутністю та якою підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача (суб’єкта владних повноважень) УПФУ в Київському районі м. Донецька - в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляду справи за його відсутністю та якою не визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Таким чином, суд вважає можливим дану суперечку розглянути у відсутності не з'явившихся у судове засідання сторін, по наявним у даній справі документам і доказам в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали та обставини справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1М народився 06.05.1944 року, є пенсіонером за віком та перебуває на пенсійному обліку в Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька, та підпадає під дію ЗУ «Про соціальний захист  дітей війни», тобто має право на доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вік позивача підтверджується копією паспорту громадянина України, а спеціальний правовий статус «дитина війни» - відміткою в пенсійному посвідченні, копію якого додано до матеріалів справи.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з Положенням «Про районне управління пенсійного фонду» відповідач зобов’язаний нарахувати та виплачувати позивачці щомісячну допомогу на підставі Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», тобто доплату  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Частиною 2 статті 8 цього Закону передбачено, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами й організаціями, а також коштів державного бюджету України , тобто органами державної влади саме на відповідача – УПФУ в Київському районі м. Донецька покладено обов’язок провадити виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії, і ці виплати фактично здійснюються відповідачем позивачу за рахунок і в межах коштів, що виділяються йому на зазначені цілі з державного бюджету.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи суд встановив, що в 2006 та 2007 роках зазначене підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося і не виплачувалося.  В 2008 році на підставі пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу відповідачем нараховувалося та виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії у розмірах: з 1 січня 2008 року – 47 гривень, з 1 квітня 2008 року – 48 гривень 10 коп. з 22 травня 2008 року по 48 гривень 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 гривень 20 коп., з 1 жовтня 2008 року та в 2009 році – по 49 гривень 80 коп.

Проте відповідно до п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, та п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 19.12.2006року зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, а статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено підвищення до пенсії дітям війни в меншому розмірі.  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року норми п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України, зазначені норми Закону  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року пп.2 п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - також було визнано неконституційною, в зв’язку з чим така редакція Закону втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Крім того, відповідно до абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,10 гривень, з 1 липня 2008 року – 48,20 гривень, з 1 жовтня 2008 року – 49,80 гривень.

Таким чином, суд встановив, що норми п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», Конституційним судом України на предмет їх відповідності Конституції України не розглядалися і недійсними (неконституційними) у встановленому законом порядку не визнавалися, на підставі чого, позивачу стосовно позовних вимог про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

Крім того, суд встановив, що на підставі рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року позивач мав право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2007 році з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а на підставі Рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року – мав право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком в 2008 році з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а відмова відповідача у такому підвищенні позивачу пенсії за цей період є неправомірною.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинно була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно  ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Таким чином,  враховуючи ту обставину, що позов було подано у грудні 2009 року і при цьому не надано суду достатнього обґрунтування наявності поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, суд вважає неможливим вирішити питання про поновлення зазначеного строку, на підставі чого, у позовних про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії за 2007 рік слід відмовити в зв’язку із сплинутим  строком позовної давності.

Крім того, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року по дійсний час діє в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є наявні підстави для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

Суд також вважає неможливим задовольнити позовні вимоги про зобов’язання відповідача зробити перерахунок щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в майбутньому, оскільки можливість порушення відповідачем прав позивача в майбутньому не може бути підставою для завчасного визнання неправомірними дій, які ще не були вчинені.  

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст.3, ст.8, ч.2 ст.19, ст.46, ст.152 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, ч.2 ст.8, ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», ст.ст.11, 71, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Пенсійного фонду України в Київському районі  м. Донецька щодо виплату ОСОБА_1  щомісячної надбавки у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 як дитині війни нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по  31 грудня 2009 року.

    Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови.  

Суддя Київського районного суду

М. ОСОБА_2 Бурлаченко