Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-3686/2005

Провадження № -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2005 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді   Лешко С.М.

за участі секретаря                  Подвисоцькій Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно

                                               ВСТАНОВИВ:                

        ОСОБА_1 звернувся у суд з даним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 20.04.2005р. він купив у відповідача за 15000 гривень незакінчене будівництвом житлове приміщення АДРЕСА_1 , однак оформити належним чином дану угоду, яка фактично відбулась, він на той час не зміг через відсутність необхідних документів про закінчення будівництва цього приміщення. В даний час йому стало відомо, що ОСОБА_2 оформив всі належні документи на приміщення, однак відмовляється оформити з ним належним чином договір купівлі-продажу, посилаючись на те, що ціни на будинки зросли і він повинен доплатити йому певну суму грошей.

Просив в судовому порядку визнати за ним право власності на фактично набуте ним житлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду письмову заяву в якій просив справу розглядати в його відсутності і проти задоволення позову не заперечує.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали даної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.218ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених зако­ном.

       Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин може бути визнаний судом дійсним.

В судовому засідання встановлено, що на момент укладення між сторонами угоди у відповідача були відсутні необхідні документи на житлове приміщення, що стало причиною неможливості оформлення належним чином договору купівлі-продажу між ними. Однак, 20.04.2005р. ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 гроші за незакінчене будівництвом житлове приміщення, а той в свою чергу - житлове приміщення, яке і знаходиться фактично в розпорядженні позивача.

Факт укладення між сторонами угоди купівлі-продажу ніким в судовому засіданні не оспорюється, а навпаки стверджується письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 (а.с.8)

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 фактично набув право власності на житлове приміщення з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст.15, 15-1, 30, 62, 75,202-1, 203 ЦПК України, ст.218, 328 ЦК України, суд ,-

                                       ВИРІШИВ:

       Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на фактично набуте

ним житлове приміщення, що знаходиться в

АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями.

Звільнити сторони від сплати державного мита на підставі ст.4 ДКМ України “Про державне

мито”, як потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Рішення може бути оскаржене в Житомирський апеляційний суд в порядку і строки,

передбачені ст. 294 ЦПК України.

Суддя: