№ 2-292/10

                            РІШЕННЯ

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      10 березня 2010 року                                                                  м. Маріуполь

             Приморський районний суд у складі:

        головуючого судді -         Лузана В.В.

            при секретарі -     Лаушкіної М.В.,

                            за участю позивача -              ОСОБА_1,

                      представника позивача -             ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

          У листопаді 2009р. первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт» (далі за текстом – профорганізація) в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача, в якому просила визнати незаконними та скасувати розпорядження № 97 від 08.10.2009р. та № 280/к від 06.11.2009р. адміністрації порту про переміщення ОСОБА_1 на іншу роботу.

          У судовому засіданні 3 березня 2010р. ця заява була залишена без розгляду, оскільки 08.02.2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з таким же позовом від свого імені, позовні вимоги підтримав та пояснив, що розпорядженням начальника першого району ДП «Маріупольський морський торговельний порт» (далі за текстом – адміністрація порту...) № 97 від 08.10.2009р. він переведений з бригади № 12 до бригади № 22 з 12.10.2009р. З цим переводом був не згодний, у зв*язку з чим за його проханням профорганізація... звернулась до КТС порту зі скаргою, за результатами розгляду якої кінцеве рішення прийнято не було з тієї причини, що розпорядженням № 280/к від 06.11.2009р. адміністрації порту... перше розпорядження № 97 було скасовано та він, ОСОБА_1, переміщений у ту ж бригаду з 06.11.2009р. Вважав ці розпорядження незаконими та просив їх скасувати на тій підставі, що начальник першого району порту не наділений правом переводу працівника з одного місця на друге, у тому числі з однієї бригади до іншої, а в розпорядженні № 280/к необґрунтована необхідність переміщення працівника та відсутня вказівка на збереження середнього заробітку по попередньому місцю роботи. Просив визнати два вказаних розпорядження адміністрації порту... незаконними та скасувати їх.    

          Представник позивача ОСОБА_2 доводи ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити у тому самому обсязі.

          Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 – заступник начальника юридичного відділу позов не визнала та пояснила, що розпорядженням № 97 начальника першого вантажного району порту ОСОБА_1 був не переведений, а переміщений з однієї бригади до іншої у зв*язку з виробничою необхідністю, а формулювання «перевести» в тексті документа зазначена не точно, оскільки ніяких змін в умовах роботи ОСОБА_1 таке переведення не призвело; крім того, рішення начальника району прийнято у відповідності з його посадовими повноваженнями; ОСОБА_1 нарахована доплата до заробітку за час роботи в іншій бригаді. 06.11.2009р. заступник начальника порту з кадрів розпорядженням № 280/к по особистому складу прийняв рішення про переміщення ОСОБА_1 з бригади № 12 до бригади № 22 того ж самого району, а розпорядження № 97 в ту ж дату скасовано начальником першого району. Таким чином, порушення трудових прав позивача допущено не було та підстави для визнання незаконними та скасування розпоряджень адміністрації порту..., які оскаржуються, відсутні, у зв*язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

          Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справ, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до положень ст. 32 КЗпП України не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою та з тими ж істотними умовами праці.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядженням № 238/к від 09.09.2005р. був переведений на роботу докером-механізатором комплексної бригади на вантажувально-розвантажувальних роботах першого району порту (без зазначення номеру бригади), в подальшому працював в бригаді № 12, а з 12.10.2009р. працював на тій же посаді у тому ж районі в бригаді № 22. При цьому, змін в організації його роботи, які являються істотними та потребують згоди працівника, не трапилося, що сторонами не заперечується; різниця в зарплаті йому розрахована та сплачена. З урахуванням даних обставин, судом робиться висновок, що згода позивача, яка передбачена ч.1 ст. 32 КЗпП України у випадку переведення на іншу роботу не вимагалась. Той факт, що в тексті розпорядження № 97 начальника району порту зазначено формулювання «перевести» сам за себе не є підставою для визнання незаконним правильного по суті та прийнятого в межах компетенції цього керівника рішення про переміщення. Розглядаючи доводи позову в частині скасування розпорядження № 280/к з тих підстав, які наводить позивач, а саме: відсутність обґрунтування виробничої необхідності переміщення та посилання на відповідні доплати в тексті цього документу, суд приходить до висновку, що ці доводи юридичного значення не мають, а відносяться до питань господарської діяльності підприємтсва, тому не можуть бути підставою для скасування цього рішення адміністрації порту... Крім того, судом беруться до уваги положення наказу адміністрації порту... від 30.12.2009р., відповідно якого з 01.02.2010р. у першому районі порту організовані чотири бригади докерів-механізаторів комплексних бригад (без зазначення їх номерів), у зв*язку з чим позивачем не заявлялись та не підтримувались вимоги про поновлення на попередньому місці роботи, як це зазначено в назві його позовної заяви.

          Оскільки вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, то питання про пропуск строку для звернення до суду, на що зазначав представник відповідача, не обговорюється, також як і питання про стягнення судових витрат та ІТЗ, від сплати яких позивач звільнений при зверненні з позовом.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 231-234 КЗпП України, суд-,  

                                                    ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконними та скасування розпоряджень № 97 від 08.10.2009р. та № 280/к від 06.11.2009р. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто через десять днів; якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

                                                    Суддя: