Справа № 2-1253/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу відповідного районного суду за станом на теперішній час знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

На підставі правовстановлюючого документу, власниками квартири АДРЕСА_1 (в теперішній час - Іцхака Рабіна) у місті Одесі на праві приватної спільної власності являються ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Однак, 16 листопада 2005 року матір позивача по справі - ОСОБА_3 - померла. Пізніше, 05 липня 2006 року помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Після викладених подій відкрилась спадщина до відповідних часток наведеного майна, яку фактично прийняв ОСОБА_1

Позивач пояснював, що реалізуючи свої цивільні права та законні інтереси, з метою належного оформлення спадкових прав, він звертався до компетентної державної нотаріальної контори, однак йому було в письмовій формі мотивовано роз’яснено, що ним в контору наданий правовстановлюючий документ, в якому не визначені частки у спільній власності, які належать кожному з співвласників, через що не уявилось можливим видати особі свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, заявникові було рекомендовано звернутись в суд для вирішення виниклого питання, що і змусило ОСОБА_1 звернутись з даним позовом.

У відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання з’явилась, уточнені вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала проти задоволення позову, про що склала письмову заяву й надала суду, яка була приєднана до матеріалів справи.

На підставі ст. 174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивач від позову не відмовився, а відповідач вимоги визнала у повному обсязі, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення сього позову.

Під час розгляду справи й на підставі наявних в останній доказів, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 02 серпня 1993 року, виданого УЖКГ Виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі Розпорядження органу приватизації № 17425 від 02 серпня 1993 року, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 17-125, власниками квартири АДРЕСА_1 (в теперішній час - Іцхака Рабіна) у місті Одесі, загальною площею 53, 0кв. м., на праві приватної спільної власності являються ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Однак, 16 листопада 2005 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД № 033758, виданим Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ міста Одеси від 17 листопада 2005 року, про що установою було зроблено актовий запис № 10328 від 17 листопада 2005 року.

Пізніше, 05 липня 2006 помер ОСОБА_5, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД № 062953, виданим Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ міста Одеси від 05 липня 2005 року, про що установою було зроблено актовий запис № 6254 від 05 липня 2005 року.

При цьому, судом було звернуто увагу, що при складанні наведеного вище Свідоцтва про право власності на житло від 02 серпня 1993 року, повноважними особами установи не відомо з яких підстав вказано: „...квартира... дійсно належить на правах приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_1...".

Як наводить ст. 355 ч.ч. 1, 2 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). При цьому, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 368 ч. 1 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 370 ч.ч. 1, 2 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. При цьому, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Враховуючи наведене та з огляду на пояснення позивача ОСОБА_1, суд виходить з загальних засад юридичної регламентації поняття права спільної сумісної власності й вважає частки вказаних осіб у праві спільної сумісної власності рівними, що дорівнює відповідно по 1/3 частці на кожного співвласника. За таких обставин, судом з’ясовано, що після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відкрилась спадщина до майна померлих, у вигляді зокрема 2/3 частки квартири АДРЕСА_2.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як наводить ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, з огляду на ст. 1258 ч.ч. 1, 2 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Як закріплене в ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З викладеного випливає, що позивач по справі являється спадкоємцем першої черги як то ОСОБА_3, так й ОСОБА_5, що підтверджується наданими суду документами, які з’ясовують родинні відносини. При цьому, судом було звернуто увагу на те, що у викладені прізвища батька позивача в різних документах наявні певні розбіжності, так у Свідоцтві про право власності на житло від 02 серпня 1993 року воно викладене як „Дмитріш", а у Свідоцтві про смерть від 05 липня 2006 року - як „Дмітріш". В даному випадку у суду є достатньо підстав розцінювати наведені розбіжності як орфографічну помилку чи описку, яка була допущена при складанні правовстановлюючого документу, зокрема при здійсненні перекладу з російської на українську мову. Тобто, факт існування родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 й вказаними померлими особами у суду сумнівів не викликає.

Разом з тим, відповідно до ст. 1268 ч.ч. 1, 3, 5 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до листа Сьомої одеської державної нотаріальної контори, отриманого на запит суду, щодо майна ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 392/2008 за заявою її сина -ОСОБА_1, однак свідоцтво про право на спадщину видано не було. Відомостей про наявність інших спадкоємців судом не встановлено.

Таким чином, приймаючи до уваги матеріали справи й документи, надані суду позивачем, факти вступу та прийняття ОСОБА_1 спадщини до майна померлих батьків визнаються доведеними суду.

Згідно ст. 328 ч.ч. 1, 2 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 й факту визнання їх ОСОБА_2, ввесь обсяг наведених обставин свідчить про обгрунтованість вимог позивача й зумовлює наявність підстав для визнання за ним права власності на 2/3 частку відповідного спадкового майна - в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 2/3 частку квартири АДРЕСА_2, загальною площею 53, 0кв. м. - в порядку спадкування за законом після померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішення суду в частині визнання права власності підлягає державній реєстрації.

Рішення суду являється підставою для державної реєстрації КП „ОМБТІ та РОН" права приватної власності на 2/3 частку квартири АДРЕСА_2, загальною площею 53, 0кв. м. - за ОСОБА_1 - після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.