Справа № 22-5671/2009 Головуючий у 1-й інстанції - Нєсвєтова Н.М.

Доповідач - Кабанченко О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Кравець В.М.

Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Козачук О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб РУГУ МВС України в м. Києві про визнання частково недійсним розпорядження та ордеру, усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку, вселення, стягнення заборгованості по квартплаті та комунальним платежам.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг,

встановила:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого та рухомого майна, що знаходиться у м. Києві та у м. Невинномиськ Ставропольського РФ, які були вжиті за ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 травня 2005 року.

Ухвалою того ж суду від 22 квітня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у скасуванні в зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду від 1 вересня 2005 року

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати зазначені ухвали суду. Посилається на те, що судом безпідставно були скасовані заходи забезпечення позову, оскільки рішення суду від 1 вересня 2005 року про вселення позивача у квартиру. Вважає, що висновок суду про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами є помилковим.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 вересня 2005 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб РУГУ МВС України в м. Києві про визнання частково недійсним розпорядження та ордеру, усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення, зняття з реєстраційного обліку, вселення, стягнення заборгованості по квартплаті та комунальним платежам - постановлено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили.

Зважаючи на наведені обставини, а саме на те, що рішенням суду були задоволені лише вимоги позивача про вселення, судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до положень ст.ст. 152 ч. 3, 154 ЦПК України, скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що такі обставини в справі відсутні.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та положенням ст.. 361 ЦПК України.

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 від 18 березня 2009 року, позивач просив скасувати рішення суду від 1 вересня 2005 року з врахуванням наступних обставин, які, на його думку, є нововиявленими, оскільки ці обставини є істотними для справи, які не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи:

- відповіді Головного управління житлового забезпечення від 30 грудня 2008 року, Шевченківської райдержадміністрації м. Києва від 21 січня 2009 року, Дарницької райдержадміністрації м. Києва від 26 січня 2009 року про те, що спірна квартира була передана Міністерству соціального захисту населення, не передавалась до Шевченківської та Дарницької райдержадміністрацій м. Києва;

- відповідь Міністерства праці та соціальної політики України від 20 січня 2009 року про те, що у розпорядженні Міністерства та профспілкової організації немає оригіналу акту передачі спірної квартири, оскільки архівні матеріали стосовно квартобліку та надання житла працівникам колишнього Мінсоцзахисту за 1993-1994 pp. не передавались.

Крім того, позивач посилається на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 2 лютого 2009 року, якою скасовано постанову дільничного інспектора міліції ВДІМ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві від 1 жовтня 2008 року про відмову у порушенні кримінальної справи з направленням матеріалів перевірки для проведення додаткової перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, і з цим висновком погоджується колегія суддів, зазначені позивачем обставини, а саме обставини щодо передачі спірної квартири Міністерству соціального захисту населення, в зв'язку з чим квартира не була передана Шевченківській чи Дарницькій райдержадміністрації м. Києва, а також проведення перевірки органами міліції за заявою позивача не можна вважати істотними для справи обставинами.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвал суду від 22 квітня 2009 року немає. Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2009 року про скасування заходів забезпечення позову та про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в частині вирішення питання щодо заяви про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України, в частині вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову ухвала не підлягає оскарженню.