Справа № 2-2477/10

         З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11  березня 2010  року                                                                                       м. Сімферополь

            Київський районний суд м. Сімферополь  у  складі: Головуючого, судді         Харченко  І.О.,  при   секретарі   Мевлюдовій   Ф.І., розглянувши  у   відкритому   судовому засіданні  у  м. Сімферополь   цивільну   справу  за    позовом   ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  АКБ  «Імексбанк»  про  стягнення  відсотків   за   користування   грішми,   відшкодування   матеріальної   та  моральної  шкоди,  тощо,

                                                                   в с т а н о в и в:

            ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом  до  АКБ   «Імексбанк»  про  стягнення  відсотків за  користування  грішми,  відшкодування   матеріальної  та  моральної  шкоди,  тощо.  Свої   вимоги   мотивували  тим,  що   20.01.2009 року  між  ними  та   відповідачем  були  укладені  договори  банківського  вкладу  № ДН-42070 на суму 750000 грн. з  ОСОБА_2  та  № ДН-42069 на  суму 700000 грн. з ОСОБА_1, строк   яких  закінчувався  03.02.2009 року.  За   умовами  цього договору  банк  прийняв  від  вкладника  грошові  кошти  строком на  14 днів  та  зобов’язався  сплатити  23%  річних.  Однак  відповідач  у  порушення  своїх  зобов’язань  у  день   закінчення  строку  дії  договорів   суми   вкладів   не  повернув  і  лише  22.06.2009   року  суми   вкладів   було  повернуто.  Просять  стягнути  з  відповідача  проценти,  що  передбачені договорами, за період  з 03.03.2009 року  по 22.06.2009 року  на користь ОСОБА_2 – 52324 грн. 56 коп., ОСОБА_1 – 48598 грн. 26 коп.; -  відповідно до ст. 625 ЦК України   3%  річних  та  індекс   інфляції  на  користь  ОСОБА_2 – 38992 грн. 18 коп., ОСОБА_1 – 36245 грн. 56 коп.;  -  пеню  відповідно  до  ч. 3 ст. 549 ЦК України за  кожний  день  прострочення за період  з 03.03.2009 року по 22.06.2009 року  на користь ОСОБА_2 – 54496 грн. 32 коп., ОСОБА_1 – 50620 грн. 12 коп.; -  моральну   шкоду,  розмір   компенсації  для  кожного   визначили  у  91440 грн.,  а всього   на  користь  ОСОБА_1 стягнути  226903 грн. 94 коп., на користь  ОСОБА_2 – 236953 грн. 06 коп. Також  просили   стягнути  з  відповідача   на  користь  ОСОБА_2  судові    витрати.

            В судовому  засіданні представник позивачів свої вимоги  підтримала  та  наполягала   на   їх   задоволенні   з  мотивів   та  підстав,  викладених   у   позові.

           Представник   відповідача  у  судове   засідання  не з’явився,  про  слухання  справи  повідомлений   належним   чином,  про   причини   неявки  суду  не   повідомив.

      Зі  згоди  представника  позивачів,  суд  розглядає  справу    в  заочному  порядку,   що    відповідає   положенням  ст. 224 ГПК України.

           Вислухавши  представника  позивача,   вивчивши  матеріалі   справи  та  докази,  надані   суду   на   підставі  ст.  60 ЦПК  України,   суд   дійшов   до   наступного.

Відповідно до  частини 1 статті  1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна  сторона (банк),   що   прийняла   від   другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що   надійшла,   зобов'язується  виплачувати   вкладникові  таку  суму та   відсотки    на   неї    або   доход  в   іншій   формі  на   умовах та  в  порядку,   встановлених    договором.

Згідно ч.1, ч. 2 статті  1060  ЦК   України, договір   банківського вкладу укладається  на   умовах  видачі  вкладу  на першу вимогу (вклад  на  вимогу) або на умовах   повернення  вкладу зі спливом  встановленого  договором строку (строковий   вклад).   Договором   може  бути  передбачено  внесення   грошової   суми  на   інших умовах   її   повернення.  За  договором   банківського   вкладу  незалежно від  його виду банк зобов'язаний    видати   вклад  або його  частину  на   першу   вимогу   вкладника, крім вкладів,   зроблених  юридичними особами  на   інших  умовах  повернення, які встановлені   договором.

           Судовим  розглядом  встановлено,   що   20  січня  2009  року  між  ОСОБА_2  та   АКБ   «Імексбанк»   був  укладений  договір   банківського  вкладу № ДН-42070 на  суму 750000 грн.  Цього  ж  дня   між   ОСОБА_1  та  АКБ   «Імексбанк»   також   був   укладений   договір   банківського  вкладу № ДН-42069 на  суму 700000 грн.

    За  умовами  цих  договорів   банк   прийняв   від   вкладників – позивачів  по  справі    грошові  кошти   строком  на   14  днів  (до 03.02.2009 року),    зобов’язався  нараховувати  та  сплачувати  23%  річних  та  повернути  повністю  вклад.

    Однак  у  день   закінчення  строку   дії  договорів  03.02.2009  року   відповідач   позивачам  грошей  не  повернув,   а   зробив    це   лише  22.06.2009 року.   У  зв’язку   з  простроченням  виконання  зобов’язання  банком,   позивачі  звернулися  до суду  із  позовом  про стягнення  процентів  до  договору  банківського  вкладу,  індексу  інфляції, 3% річних,  пені   та  моральної   шкоди.    

             Позовні   вимоги   про   стягнення  з  банку  на  користь   позивачів  23% річних  за  період  з 03.03.2009 року по 22.06.2009 року   не  підлягають  задоволенню   виходячи  з  наступного,  оскільки  після  спливу  терміну  дії  договорів – 03.02.009 року  договори   між  сторонами   припинили   свою   дію.  Крім  того,  суд  вважає  зазначити,  що  згідно  матеріалів  справи   24.02.2009  року  всі  гроші  з  депозитних  рахунків  були  переведені  на  поточний  рахунок  позивачів.  За  таких   обставин  у  суду  немає   правових    підстав   для   продовження  нарахування   та  стягнення   з  банку   на  користь   позивачів   за   умовами   договорів   23 %  річних.

Після  закінчення  строку  дії  договорів  позивачі  відповідно  до  ст. 625 ЦК України   мають  право   просити  стягнути   з   відповідача  на  її  користь   індекс   інфляції  за  весь  час   прострочення, а  також  три проценти річних  від  простроченої    суми   і  вони   скористувалися   цим   правом.

Відповідно до  ст. 625 ЦК України,  боржник  не   звільняється  від   відповідальності за  неможливість  виконання  ним  грошового  зобов’язання.  Боржник, який   прострочив  виконання  грошового  зобов’язання, на  вимогу  кредитора  зобов’язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за  весь  час  прострочення,  а  також  три   проценти  річних  від  простроченої  суми, якщо  інший  розмір   процентів   не  встановлений   договором   або  законом.

Таким  чином,  суд   стягує  з   відповідача   на  користь  ОСОБА_2 індекс   інфляції   та  3%  річних   від  простроченої    суми  за  весь   час  прострочення  виконання  зобов’язання (з 03.03.2009 року по 22.06.2009 року) 38992 грн. 18 коп.,  а  на  користь  ОСОБА_1   за  цей же  період   – 36245 грн. 56 коп.  

Щодо    позовних   вимог  про стягнення  з  банку  на   користь  позивачів   пені  в  розмірі  подвійної  ставки  НБУ,  то  ці   вимоги  не  підлягають   задоволенню, оскільки   неустойка (пеня)  за  прострочення   виконання  зобов’язань   не  була  передбачена   умовами   договорів   про   вклади.

Позивачі   ОСОБА_1  та  ОСОБА_2    просили   відшкодувати   моральну   шкоду   на   підставі   Закону  України «Про  захист   прав споживачів»  та  ст. 1167 ЦК України. Однак,   ці   вимоги   також  не  підлягають  задоволенню.  

Статтями  4, 16  Закону   України  «Про  захист  прав   споживачів»  передбачено,   що     стягнення   моральної  (немайнової  )  шкоди   проводиться  за  умовами, коли   вказана  шкода  спричинена    небезпечними  для  життя   та   здоров'я   людей    товарами (роботами, послугами).  Доказів  спричинення  шкоди  життю  та  здоров'ю   позивачів, внаслідок    несвоєчасного   повернення   вкладів,   суду  не  надано.  З  інших  правових  підстав  вимоги    щодо  стягнення   моральної   шкоди   позивачами  не  заявлено.

             Згідно  ст. 11  та  ст. 60 ЦПК України  суд  розглядає  справу  виключно  в  межах  позовних  вимог  та  на  підставі   доказів  наданих  сторонами  в  обґрунтування  своїх   доводів   та  заперечень.

Відповідно  до    положень  ст. 214  ЦПК України,   під   час ухвалення рішення   суд, у  тому  числі,  вирішує   питання   щодо   розподілу  між   сторонами   судових   витрат.  

       Відповідно до ст. 88 ЦПК  України,  якщо  позов   задоволений   частково, судові витрати    присуджуються    пропорційно   розміру   задоволених   позовних  вимог.    З  наведених   обставин  суд  вважає  за  можливе  стягнути   з  відповідача  на   користь  особи,  яка  сплатила  судові  витрати, а  саме  ОСОБА_2 -  витрати   по  сплаті   судового  збору - 752 грн. 38 коп.,  на  інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  справи  Київським  районним  судом  м. Сімферополь  -  120 грн. 00 коп.   Заявлені  позивачами   вимоги  щодо  відшкодування   їм  витрат   комісії  банку  за  платежі  в сумі  44  грн. 00 коп.  задоволенню  не  підлягають,  оскільки   відповідно  до  ст. 79 ЦПК  України ці  витрати  не   віднесені  до  витрат,  пов'язаних  з  розглядом  судової   справи  і  до  таких   витрат  не застосовуються  правила   гл. 8 ЦПК України, а отже  вони   не  підлягають   відшкодуванню.

            На   підставі   ст.ст. 611, 625, 1167  ЦК України,  Закону  України  «Про  захист  прав  споживачів»»,   керуючись   ст.ст. 10, 11, 60, 88,  209, 212, 214-215, 218,  224-226  ЦПК  України,  с у д  -

                                                            в и р і ш и в :

            Позов  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  до  АКБ  «Імексбанк» про стягнення  відсотків  за  користування  грошими,  відшкодування   матеріальної  та   моральної  шкоди,  тощо  -  задовольнити   частково.

Стягнути з  АКБ «Імексбанк» на користь ОСОБА_1  в  рахунок    відшкодування   матеріальної   шкоди    за  період  з  03.02.2009  року  до  22.06.2009  року  в   сумі   36245  грн. 56  коп.

Стягнути з АКБ «Імексбанк» на  користь ОСОБА_2 рахунок    відшкодування   матеріальної   шкоди  за  період  з  03.02.2009  року  до  22.06.2009  року  в   сумі  38992  грн. 18  коп.,  витрати   по   сплаті  судового  збору - 752 грн. 38 коп.,  на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи   Київським  районним  судом  м. Сімферополь  -  120 грн. 00 коп.,  а   всього  40812  грн. 18  коп.

В  решті  вимог  відмовити.      

              Рішення   може     бути   оскаржене   в  апеляційному   порядку    до  Апеляційного  суду  АР Крім   через   Київський     районний    суд   міста  Сімферополя   шляхом    подачі   в   10-денний   строк   з   дня     проголошення    рішення   заяви    про   апеляційне   оскарження    і   подання    після     цього   протягом   20  днів    апеляційної   скарги.    

    Заяву  про  перегляд  заочного   рішення  може  бути  подано   відповідачем протягом десяти   днів   з  дня   отримання   його   копії.

             Суддя: