КИЇВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД   м. ПОЛТАВИ  

                                                                                                                      Справа №552/626/14-ц  

Провадження № 2/552/547/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15.05.2014 року Київський районний суд м.Полтава  в складі: головуючого - судді Миронець О.К., за участю секретаря судового засідання – Шаня О.О., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 представника відповідача – ОСОБА_4 , представника третьої особи – ОСОБА_5 розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та дружини

В С Т А Н О В И В :

          Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітнього сина, позбавлення матері батьківських прав та стягнення на його користь аліментів. Свої позовні вимоги мотивуючи тим, що 03.10.2012 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . В  шлюбі в них народився син ОСОБА_6 , 2012 року народження. На даний час шлюбні стосунки припинено, так як даний шлюб фактично припинив існувати. З жовтня 2013 року їх син ОСОБА_6 проживав разом з позивачем, оскільки відповідач належним чином не виконувала свої обов`язки та не займалась вихованням сина. З січня 2014 року став проживати з матір`ю. У зв`язку з цим просить суд розірвати шлюб укладений з ОСОБА_3 , визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти в розмірі ? частини її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 01.10.2013 року і до повноліття дитини, позбавити її батьківських прав через неналежне ставлення до сина ОСОБА_6 та стягнути з неї всі понесені ним судові витрати.

          Відповідач ОСОБА_3 звернулась до позивача ОСОБА_1 з зустрічним позовом та просить визначити місце проживання їх спільного сина ОСОБА_6 разом з нею за адресою АДРЕСА_2 , стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття та стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку  в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку.

           В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , від інших позовних вимог відмовився. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі.

          Представники позивача за первісним позовом підтримали позов свого довірителя з урахуванням уточнень та пояснили суду, що позивач ОСОБА_1 являється батьком малолітнього ОСОБА_7 , він створив належні умови для проживання свого  сина  разом з ним та може забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку дитини.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник первісний позов з урахуванням уточнень не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні. Просили суд задовольнити  їх зустрічний позов та повідомили суду, що на даний час малолітній ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю в окремій вмебльованій кімнаті, забезпечений всім необхідним для нормального життя та розвитку і проживання малолітньої дитини разом з матір`ю повністю відповідає  інтересам дитини.

          Представник третьої особи – органу опіки та піклування Київської районної ради в м. Полтаві ради в судовому засіданні пояснив, що при визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_7 він покладається на розсуд суду та просив при вирішенні спору в першу чергу врахувати  інтереси дитини.

            Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.  

За змістом ч.1, 2 ст. 161 цього Кодексу - під час вирішення спору між батьком та матір`ю, щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання свої батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та інші обставини, при цьому суд не може передати дитину тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своє аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

          Згідно з ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

    1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

    2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

   3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

          Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

          Згідно ч. 1 ст 191 СК України, аліменти  на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасники докладають всі зусилля, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ст.3 першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, з 03.10.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 17.02.2014 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю.

Згідно характеристик, які долучені до справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 характеризуються позитивно.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2014 року в квартирі, де мешкає батько ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 створені належні умови для проживання дитини.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 27.01.2014 року в квартирі, де мешкає мати ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2  не створені належні умови для проживання дитини.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов від 21.02.2014 року та від 03.03.2014 року в квартирі, де мешкає мати ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2  створені належні умови для проживання дитини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.12.2004 року ОСОБА_8 являється власником ? частини квартири АДРЕСА_3 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Київської районної в м. Полтаві ради від 25.03.2014 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_6 є недоцільним, а щодо визначення місця проживання дитини покладаються на розсуд суду.

Згідно висновку ради міжнародного союзу мужніх татусів від 12.03.2014 року вбачається, що місце проживання малолітнього ОСОБА_9 доцільно визначити разом з батьком ОСОБА_1 .

Згідно листа від 04.04.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на офіційному обліку з приводу ВІЛ-інфекції з 05.07.2012 року.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .. ОСОБА_12 повідомили суду, що ОСОБА_13 приділяє належну увагу вихованню сина.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 повідомили суду, що ОСОБА_19 приділяє належну увагу вихованню та доглядає за своїм сином.

До показань даних свідків, які являються родичами та друзями як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача суд ставиться критично, оскільки свідчення даних осіб є однобічними.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 повідомила суду, що ОСОБА_13 привозив свого сина ОСОБА_6 на медичний огляд.

Допитана в судовому засіданні лікар педіатр ОСОБА_21 повідомила суду, що малолітній ОСОБА_7 буде перебувати на обліку в Полтавському обласному центрі профілактики віл-інфекції та боротьби зі снідом до 1,5 року. На даний час у дитини захворювання на віл-інфекцію не виявлено.

Допитана в судовому засіданні лікар інфекціоніст ОСОБА_22 повідомила суду, що ОСОБА_3 перебуває на обліку з проводу ВІЛ-інфекції, антиретровісну терапію приймає постійно і її стан здоров`я покращується.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд враховує те, що кожен із батьків малолітнього, характеризуються позитивно, алкогольними напоями не зловживає. Твердження позивача про те, що мати дитини ОСОБА_19 має тяжку невиліковну хворобу, а отже у зв`язку з цим може наражати дитину на небезпеку спростовуються показаннями лікаря інфекціоніста ОСОБА_22 , яка повідомила суд про те, що ОСОБА_19 дійсно перебуває на обліку з приводу ВІЛ-інфекції, але вона постійно приймає антиретровісну терапію і її стан здоров`я покращується, а отже шанси на зараження дитини мінімальні.

Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача про визначення місця проживання дитини перш за все виходив з інтересів малолітньої дитини, врахував, що мати створила належні умови для проживання дитини, виконує всі вимоги, які пред`являються по догляду за дітьми, народженими ВІЛ-інфікованими жінками та постійно приймає антиретровісну терапію та проходить інші профілактичні огляди.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б були перешкодою для проживання малолітнього сина ОСОБА_7 з його рідною матір`ю ОСОБА_3 , отже зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання  дитини разом з нею підлягає до задоволення.

Отже, аналізуючи всі докази в сукупності суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення зустрічних позовних вимог та стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % для дитини відповідного віку. А на утримання ОСОБА_3 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) до досягнення їх спільним сином Кирилом 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 , то в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з позивача за первісним позовом на користь відповідача слід стягнути понесені судові витрати в сумі 243,60  грн.

          Керуючись ст.ст. 162, 180,182,183 СК України та ст.ст.88, 212- 215 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

           Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Визначити, місце проживання малолітнього ОСОБА_9 27.12.2012 року разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3  аліменти у розмірі ? частини від його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на утримання малолітнього сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 28.02.2014 року по досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3  аліменти на її утримання до досягнення їх спільним сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1  трьохрічного віку в розмірі 1/6 частини  його заробітку (доходу), тобто до 27.12.2015 року починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3  судовий  збір у розмірі 243,60 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за 1 місяць.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Суддя                                                                                             Миронець О.К.