Справа № 2-2434/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

10 березня  2010 року                                                                                   м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» про стягнення заборгованості  по заробітній платі, компенсації  за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась  в суд  з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю  «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» про стягнення заборгованості  по заробітній платі, компенсації  за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Свій позов мотивує тим,  що працювала на посаді варника харчової сировини на вакуумапараті у товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер».  Наказом  від 25.05.2009 року її було звільнено з роботи в зв’язку зі скороченням чисельності працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Всупереч трудовому законодавству в день звільнення їй не виплачено  належну заробітну плату  в сумі 1015,12 гривень.

Вказує, що в зв’язку з  невиплатою заробітної плати  відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягає  у душевних хвилюваннях та  стражданнях, пов‘язаних з скрутним   матеріальним становищем.    

Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 1015,12 гривень,  компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, 1500 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просила  стягнути  657,08гривень заробітної плати  та компенсацію за  затримку розрахунку при звільненні, а також  моральну шкоду.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі, яка складає 657 гривень 08 копійок та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, в частині  стягнення моральної шкоди просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторні, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до  часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з  копії трудової книжки ОСОБА_3, позивач  працювала на посаді варника харчової сировини на вакуумапараті у товаристві з обмеженою відповідальністю  «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер».  Наказом  від 25.05.2009 року її було звільнено  з роботи в зв’язку зі скороченням чисельності працівників згідно п.1 ст.40 КЗпПУ( а.с.5).

Судом встановлено, що  при звільненні  відповідач не  провів повного розрахунку з  ОСОБА_1, що підтверджується звітом про виплату заробітної плати за 01.01.2009р. – 28.02.2010р. ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер», з якого вбачається, що заборгованість по заробітній платі  складає 657гривень 08 копійок.

Відповідно до  ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116  цього Кодексу.

Згідно ст.. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому  від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, відповідач, в порушення вищезазначеної норми закону,  не виплатив належні ОСОБА_1 на час звільнення  кошти в сумі 657 гривень 08  копійок.

Як визначено ст. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при  відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по день фактичного розрахунку.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні  підлягає до задоволення. Виходячи із поданої довідки про заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 3165 гривень 12 копійок ( 747 гривень 36 копійок / 17 днів = 43 гривні 96 копійок – середньоденний заробіток; 43 гривні  96 копійок x 8 х9 днів  затримки розрахунку = 3165 гривень 12 копійок).

Проаналізувавши зібрані  та досліджені в  судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить  до висновку, що з  ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» слід стягнути  в користь ОСОБА_1   нараховану та невиплачену заробітну плату  в сумі  657 гривень 08  копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку   в сумі 3165   гривень 12 копійок.

На думку суду, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 1500 грн., оскільки  позивачем не  наведено факту її заподіяння та не подано про це  належних доказів.

Крім того, на підставі ч.3 ст. 88 та  ч.3 ст. 81  ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в  сумі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць  слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, п.2 ч.1 ст. 367  ЦПК України, ст.ст. 47, 116 КЗпП  України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер»  в користь  ОСОБА_4 нараховану та невиплачену заробітну плату  в сумі  657грн.08коп. (шістсот п’ятдесят сім гривень 08 копійок) та середній заробіток за час затримки розрахунку   в сумі 3165,12грн. ( три тисячі сто шістдесят п’ять гривень 12 копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер»  в доход держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер»  120 ( сто двадцять) гривень витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних справ.

В решті  позову – відмовити.

Допустити   негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя

Луцького міськрайонного суду                         ОСОБА_5