АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3098/09    Головуючий у 1-й інстанції: Степаненко Ю.В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі: :

головуючого Спас О.В.,

суддів: Крилової О.В.,

Коваленко А.І., при секретарі Петровій О.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача Якушева C.O.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2009 року про забезпечення позову

по справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання пунктів кредитної угоди №14.14263 від 19.12.2007 року частково недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовною заявою до ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Першого Василівського відділення філії «Запорізьке регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання пунктів кредитної угоди №14.14263 від 19.12.2007 року частково недійсними. Разом з позовною заявою була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою судді Василівського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2009 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову за вищезазначеною позовною заявою шляхом:

- заборони ЗАТ КБ «ПриватБанк» на весь час розгляду справи у Василівському районному суді Запорізької області змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку за кредитною угодою № 14.14263 від 19.12.2007 року на підставі п.2.3.1 Угоди;

- заборони ЗАТ КБ «ПриватБанк» та будь-яким його посадовим особам, колекторським структурам вимагати від позивачки сплати грошових коштів за кредитною угодою № 14.14263 від 19.12.2007 року з розрахунку річної відсоткової ставки більшої за 18% річних.

В апеляційній скарзі ЗAT КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали норм процесуального права просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції , апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування

З матеріалів справи щодо забезпечення позову вбачається, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не взяв до уваги, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України, оскільки в ній не вказано:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Таким чином, суд першої інстанції не дотримався приписів ч. 8 ст. 153 ЦПК

України, яка передбачає, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Судом першої інстанції порушено ч. 3 ст. 151 ЦПК України, яка вказує, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте, ані з позовної заяви, ані з заяви про забезпечення позову не вбачається можливість настання наслідків утруднення або неможливості виконання судового рішення.

Всупереч ч. 5 ст. 153 ЦПК України судом першої інстанції в ухвалі не зазначено підстави обрання застосованого судом виду забезпечення позову.

Ухвала суду не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України, оскільки не містить мотивувальної частині з зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом першої інстанції не взято до уваги п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 22.12.2006р. „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", яким роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з викладеного судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з одночасною відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу судді Василівського районного суду Запорізької області від 02 червня 2009 року про забезпечення позову скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.