Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т.М.

суддів Єленіної Ж.М., Дмитренко Г.М.,

за участю прокурора Решетняк Н.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на

ухвалу колегії суддів Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, зі стадії судового розгляду повернута прокурору на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, що не можуть бути усунуті в судовому засіданні. ОСОБА_2 за цим рішенням суду змінено запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Органом досудового слідства ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою, спільно та узгоджено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 (кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, т. № 7, а. с. 84-85),

а також з невстановленими слідством особами, з метою таємного викрадення чужого майна,

Справа № 11-а-43/2009 Головуючий суддя у першій інстанції Жук О.В.

Категорія КК ч. 5 ст. 185 Доповідач Єленіна Ж.М.

в період часу з 20 год. ЗО хв. 28 липня 2006 року до 08 год. 50 хв. 31 липня 2006 року, проникли на територію ВАТ «Завод Маяк», розташовану в м. Києві, Московський просп. 8, яка огороджена по периметру та охороняється караулом. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 (кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком), а також з невстановленими слідством особами, підійшли до господарського корпусу, розташованого на вказаній території, в якому знаходилось приміщення кузні ВАТ «Завод Маяк» та складські приміщення ТОВ «Комп 'ютери. Периферія. Комплектуючі» далі по тексту «К.П.К.», які розташовані поруч, та мають спільну, розділяючи приміщення, стіну.

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діючи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4(кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком), усвідомлюючи, що за їх діями ніхто не спостерігає, використовуючи підручні засоби, зламали навісний замок вхідної калитки до приміщення кузні, через яку проникли до вказаного приміщення.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_3, ОСОБА_4 (кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком), з метою таємного викрадення чужого майна, використовуючи підручні засоби, пробили отвір в стіні, яка відділяла приміщення кузні від кімнати відділу доставки складських приміщень ТОВ «К.П.К.», а після цього, через вказаний отвір проникли у приміщення кімнати відділу доставки складських приміщень ТОВ « К.П.К.», звідти через внутрішні двері, які не були обладнанні замком, проникли до другої кімнати вказаного відділу, в якій зберігався товар. Такий спосіб проникнення був обумовлений тим, що володіючи через ОСОБА_2 інформацією, що вказані приміщення обладнані охоронною сигналізацією, яка виведена на централізований пульт караулу та розрахувавши, що коли працівники караулу прийдуть на спрацювання сигналізації до складських приміщень, то переконавшись, що вхідні двері та ворота у вказані приміщення, а також і замки на них, без пошкоджень, не будуть вживати додаткових заходів перевірки.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи спільно та узгоджено з діючи за попередньою змовою, з ОСОБА_3, ОСОБА_4 (кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, т. № 7, а. с. 84-85), використовуючи підручні засоби , відломили нижню частину фанерного листа, яким з середини були облицьовані внутрішні двері у вигляді металевих ґрат, які вели безпосередньо до складських приміщень ТОВ «К.П.К.» проникли до складських приміщень ТОВ «К.П.К.», в яких зберігався товар, та, діючи з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, таємно викрали з різних місць складських приміщень ТОВ «К.П.К.» майно вказаного підприємства, а саме комп'ютерну техніку та комплектуючі на загальну суму 1602872 гривні 75 копійок, яка більше, ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах. Викраденим товаром ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інші особи розпорядились на власний розсуд.

Крім того, 05 листопада 2008 року Оболонським районним судом м. Києва звернуто увагу Генеральної прокуратури України на безвідповідальне відношення органів досудового слідства до виконання вказівок суду.

Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що під час розслідування справи органом досудового слідства допущена така його неповнота, яка не могла бути усунута в судовому засіданні. Зокрема суд зазначив, що попереднім складом суду 02 листопада 2007 року матеріали по обвинуваченню ОСОБА_1 виділялись в окреме провадження та повернуті прокурору для проведення додаткового розслідування. А 06 листопада 2007 року підсудний ОСОБА_2 був засуджений за ч. 5 ст. 185 КК України.

При апеляційному розгляді справи щодо засудженого ОСОБА_2 Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2008 року вказаний вирок було скасовано, а справу повернуто прокурору м. Києва на додаткове розслідування.

Колегія суддів Оболонського районного суду м. Києва, направляючи справу на додаткове розслідування зазначила також , що під час додаткового розслідування не були проведені слідчі дії, направлені на виконання постанови районного суду від 02.11.2007 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2008 року. Крім того, не перевірені доводи підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо їх непричетності до вчинення злочину.

В апеляції прокурор просить постановлене судове рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд постановив рішення, яке є передчасним, що під час судового слідства не були допитані всі свідки, які заявлені в обвинувальному висновку, та не досліджені всі докази у справі, що позбавило суд можливості, на думку прокурора, вірно дійти висновку про неповноту та неправильність досудового слідства. Крім того, прокурор вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо невжиття заходів органами досудового слідства по встановленню місця перебування інших осіб, причетних до вчинення злочину.

Також в апеляції прокурора ставиться питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з підписки про невиїзд на утримання під вартою, оскільки останній під час проведення слідства по справі буде мати можливість впливати на повне, всебічне, об'єктивне встановлення істини по справі та може переховуватися від слідства, позаяк не має постійного місця проживання і роботи.

На вказану окрему ухвалу прокурором, який затвердив обвинувальний висновок, першим заступником прокурора м. Києва Молодиком В.В. подано апеляцію, в якій він просить скасувати її, так як слідством було вжито всіх передбачених законом заходів, спрямованих на виконання вказівок суду, але у зв'язку з тим, що частина вказівок стосувалася проведення слідчих дій відносно осіб, які перебувають у розшуку, то виконати їх було неможливо, а тому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було пред'явлене обвинувачення на здобутих досудовим слідством доказах. Крім того, прокурор зазначає, що ним була встановлена відповідність обвинувального висновку вимогам ст. 223 КПК України, після чого його було затверджено.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в частині направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Це положення закону знайшло своє відображення у вигляді відповідного
застереження в роз'ясненні, що містяться в абз. 2.п.9 постанови Пленуму
Верховного Суду України «Про практику застосування судами України
законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове
розслідування де зазначено, що у випадку коли суд має змогу усунути
виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи
шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й
допиту нових свідків, витребування документів, давання судових доручень у
порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших
процесуальних дій, направлення справи на додаткове розслідування є
неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для
витребування додаткових доказів.

Розглядаючи справу, суд не врахував вимог закону та знехтував наведеним вище застереженням, внаслідок чого постановив у справі рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону і є передчасним.

Однією з підстав, на яку послався суд, повертаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розслідування, було невиконання органами досудового слідства в повному обсязі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2008 року, якою справа щодо підсудного ОСОБА_2 поверталась на додаткове розслідування, а також скасовано вирок відносно нього.

І невжиття органами досудового слідства жодних заходів на встановлення місця перебування ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також інших осіб, причетних до вчинення крадіжки, позбавило суд першої інстанції можливості в повному обсязі відтворити картину злочину та дійти законних висновків щодо вини чи невинуватості підсудних.

Між тим, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, що в ході додаткового розслідування слідчим отримані рапорти та довідки, згідно з якими неможливо встановити місце перебування ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Таким чином, суд фактично прийняв поспішне рішення про те, що дане конкретне обвинувачення може бути предметом судового розгляду лише за умови цілісної системи доказів стосовно всіх його співучасників (без виключення), але не переконався про те, чи орган досудового слідства вичерпав всі можливості одержання додаткових доказів про виконавців.

Передчасним є твердження суду в ухвалі, що прокурором в ході судового розгляду справи не було заявлено клопотань щодо дослідження судом нових доказів, оскільки на момент винесення судом ухвали про повернення справи на додаткове розслідування не було закінчено дослідження доказів, а з протоколу судового засідання видно, що суд не надавав слова прокурору з цього питання.

Колегія судців не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що органами досудового слідства не перевірені доводи підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_1, якими вони обґрунтовували свою непричетність до вчинення злочину, так як матеріали справи містять протоколи додаткових допитів як обвинувачених, так і свідків, які, на думку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, можуть підтвердити їх алібі. Крім того, вказане не обмежує та не позбавляє суд першої інстанції можливості для перевірки алібі підсудних викликати в судове засідання інших осіб, які зможуть підтвердити непричетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до інкримінованого їм злочину під час розгляду справи по суті, а також суд не позбавлений можливості, дослідивши зібрані докази, зробити висновок про їх допустимість, достовірність і достатність та прийняти відповідне рішення.

Разом з тим, апеляція прокурора не підлягає задоволенню в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, оскільки внаслідок тривалого провадження у справі особа перебувала під вартою близько двох років. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, врахувавши при цьому вимоги ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також, що раніше обвинувачений до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації, страждає на ряд хронічних захворювань, про необхідність зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 з утримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

За обставин, коли в справі судове рішення постановлене з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, воно підлягає скасуванню, а справа відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направленню на новий судовий розгляд у той самий суд., під час якого необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі докази у справі, запропонувати сторонам надати додаткові докази і також дослідити їх, при необхідності витребувати і дослідити інші докази та прийняти законне й обґрунтоване рішення в справі.

Враховуючи наведене, підлягає скасуванню і постановлена в справі окрема ухвала.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2008 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, прокурору на додаткове розслідування - скасувати.

Кримінальну справу повернути до Оболонського районного суду м. Києва на новий судовий розгляд.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишити без зміни -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити. Скасувати окрему ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 5 листопада 2008 року.