ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.09.2009 р. 15 год. 10 хв. № 2а-4602/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомВАТ «ЕРСТЕ БАНК`м. Київ, вул. Прорізна, 6

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення - рішення

За участю представників сторін:

Від позивача: Судоргіна А.М., Доценко А.І. -представники за довіреністю

Від відповідача: Жуковська Я.М., Тюшкевич С.І.,Федорина В.П.

(представники за довіреностями)

у судовому засіданні 03.09.09р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ВАТ «ЕРСТЕ БАНК`звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.04.09р. № 0000702201/0, згідно з яким визначене податкове зобов`язання за платежем: податок на прибуток в сумі 606 650,12 грн., в тому числі: 415244,81 грн. за основним платежем та 191405,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податку на прибуток у зв`язку з завищенням ВАТ «ЕРСТЕ БАНК`сум амортизаційних відрахувань по легковим автомобілям на суму ПДВ, вказує на те, що згідно абз. 3 п.п.5.3.3.п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об`єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто зазначена норма, зазначає позивач, є спеціальною та надає право платнику податку на прибуток самостійно визначати включати сплачений ПДВ або до валових витрат або до вартості основних фондів. Тому, у відповідності до вимог п.п.5.3.3.п.5.3. ст.5 вказаного Закону, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання основних засобів (автомобілів) та у зв`язку з тим, що придбані автомобілі використовуються банком у неоподатковуваних операціях, податкового кредиту при їх придбанні не виникає, позивач вважає , що правомірно включив ПДВ до складу відповідної групи основних фондів, що підлягають амортизації.

На думку позивача, положення абз.2 п.п.7.4.2.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, на порушення якої вказує податковий орган, стосується платників, що мають право на податковий кредит, відтак до платників податку, що здійснюють окремий облік вказаного податку застосовуватися не може.

З посиланням на неоднозначне, множинне трактування Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" порядку віднесення ПДВ, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та використовується у неоподатковуваних операціях, позивач вважає наявним конфлікт інтересів, в зв`язку з чим відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» просить суд прийняти рішення на його користь.

Не погоджуючись з порушеннями п.п.8.2.2. п.8.2., п.п.8.6.1.п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині віднесення маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення до складу 4 групи основних фондів (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи …) замість 1 групи (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої) та з висновком податкового органу про завищення, у зв`язку з цим, амортизаційних відрахувань на суму 2 178 670,67 грн., позивач вказує на те, що вищезазначене обладнання є сучасним електронним обладнанням, додатковими компактними пристроями до комп`ютерного обладнання, що має високі норми морального зносу і у зв`язку з цим високі норми амортизації і витрати на його придбання не можуть включаються до складу 1 групи основних фордів. В обґрунтування своїх доводів позивач покликається на експертний висновок КНДІСЕ від 25.03.09р., а також на лист комітету Верховної ради України з питань податкової та митної політики № 04-27/470 від 03.04.09р.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що підпунктом 8.4.1.п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`чітко визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв`язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Формування валових витрат регулюється спеціальним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 якого не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, відповідач вважає, що сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних фондів, не відноситься до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів, а має погашатися платником податку за рахунок інших джерел.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ЕРСТЕ БАНК`з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.08р., за результатами якої складено Акт перевірки №47/2201/34001693 від 15.04.09р.

На підставі зазначеного акта, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийняте податкове повідомлення -рішення від 29.04.09р. № 0000702201/0, згідно з яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 606 650,12 грн., в тому числі: 415 244,81 грн. за основним платежем та 191 405,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акта (стор.24-26), підставою для висновку про заниження податку на прибуток в сумі 415 244,81 грн. було встановлене перевіркою завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.07р. по. 31.12.08р. у розмірі 2 440 461,23 грн. внаслідок, зокрема, безпідставного, на думку податкового органу, проведення нарахування амортизаційних відрахувань на суму податку на додану вартість по придбаних автомобілях, що віднесені до складу II групи основних фондів на суму 261 790, 55 грн.

Податковий орган вважає, що за приписами п.п.5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.4.1.п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума ПДВ, сплачена платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включаються до складу основних фондів та використовуються банком у неоподатковуваних операціях, не відноситься до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних фондів, а має погашатися платником податку за рахунок інших джерел.

Окрім того, вибірковою перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань встановлено порушення п.п.8.1.1.п.8.1.,п.п.8.2.2.п.8.2., п.п.8.6.1.п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в неправомірному, на думку податкового органу, застосуванні норми амортизації для основних фондів «комутатори», «маршрутизатори`та «джерела безперебійного живлення`А саме, вказане обладнання позивачем було віднесено до 4 групи основних фондів, замість 1 групи, та проведено нарахування амортизаційних відрахувань в податковому обліку за ставкою 15%, замість 2,0% , що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань визначених по основних фондах «комутатори`на суму 1 169 716,37 грн., «маршрутизатори`на суму 979 302,50 грн., «джерела безперебійного живлення`на суму 29 651,80 грн.

Отже, загальна сума завищення амортизаційних відрахувань склала 2 440 461,23 грн. (261 790, 55 грн.+1 169 716,37 грн.+979 302,50 грн. + 29 651,80 грн.).

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`від 28.12.1994 року N 334/94-ВР /надалі -Закон N 334/94-ВР/, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

Підпункт 8.2.2. цієї ж норми Закону автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього відносить до 2 групи основних фондів.

В даному випадку, перевіркою було встановлено, що придбані позивачем для господарській діяльності та використання у неоподатковуваних операціях автомобілі введені в експлуатацію та віднесені до 2 групи основних фондів, що відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Підпунктом 8.4.1.п.8.4. ст.8 Закону N 334/94-ВР передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв`язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість

Разом з тим, відповідно до абзацу 3 п.п.5.3.3.п.5.3. ст.5 Закону N 334/94-ВР, у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об`єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Тобто, зазначена норма надає право платнику податку самостійно визначати включати сплачений ПДВ або до валових витрат або до вартості основних фондів.

У свою чергу, абзац 2 п.п.7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість`передбачає, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відтак, підпунктом 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" припускають неоднозначне, множинне трактування порядку віднесення ПДВ, сплаченого при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та використовується у неоподатковуваних операціях та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість за цими операціями як до валових витрат , так і на збільшення балансової вартості на відповідну суму ПДВ , тобто виникає конфлікт інтересів.

Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За наведених обстави та правових норм, у суду відсутні підстави для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум ПДВ, фактично сплачених при придбанні легкових автомобілів, які відносяться до основних фондів та підлягають амортизації, на збільшення балансової вартості 2 групи основних фондів на відповідні суми ПДВ, оскільки такі дії позивача відповідають вимогам абзацу 3 п.п.5.3.3.п.5.3. ст.5 Закону N 334/94-ВР, та з урахуванням неоднозначного та множинного трактування прав та обов`язків платників податків, у суду є достатні правові підстави для прийняття рішення щодо спірних правовідносин на користь позивача.

Неправомірним суд вважає також висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.8.2.2. п.8.2., п.п.8.6.1.п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`в частині віднесення маршрутизаторів, комутаторів та джерел безперебійного живлення до складу 4 групи основних фондів замість 1 групи.

Так, відповідно підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 цього Закону, до 1-ої групи основних фондів відносяться: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; 4-ту групу основних фондів становлять - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп`ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, вказані в акті перевірки прилади (комутатори та маршрутизатори) є програмно-апаратним комплексом, використовуються для автоматичної обробки інформації , є частиною інформаційної системи банку і працюють як комп`ютери під управлінням операційної системи. Джерела безперебійного живлення -це також частина інформаційної системи банку, яка забезпечує не тільки енергозабезпечення комп`ютерних пристроїв у разі відключення їх від електропостачання, а й для моніторингу часу коректного запуску програм, які дозволяють виключити комп`ютерне обладнання.

Вказане обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення) є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, є додатковим компактними пристроями до компґютерного обладнання, має невеликий строк служби, що обумовленим моральним старінням і не може самостійно використовуватися як окремо функціонуючий пристрій.

За таких обставин та відповідно до 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону N 334/94-ВР витрати на придбання такого обладнання позивач правомірно відобразив у податковому обліку як створення основних фондів 4 групи основних засобів.

Доводи податкового органу про те, що вказане обладнання відноситься до передавальних пристроїв, а тому має відноситись до 1 групи основних фондів є помилковими, оскільки у наведеному абзаці 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 цього Закону йдеться про передавальні пристрої саме будівель та споруд.

Поняття терміну «передавальні пристрої`закріплене у Національному стандарті № 2 "Оцінка нерухомого майна" , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. N 1442 , відповідно до п.2 якого передавальні пристрої - це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв`язку тощо).

Вказане обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення) не являє собою земельні поліпшення, воно є мобільним, віддільним як від землі, так і від будівлі та не може розглядатися як передавальні пристрої в розумінні наведеної норми.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч.2 ст.181 ЦК України). Згідно ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Крім того, ст.187 цього Кодексу передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 415 244,81 грн. та , відповідно, неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 191405,31 грн., в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.04.09р. № 0000702201/0 підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.04.09р. № 0000702201/0, згідно з яким визначене податкове зобов`язання за платежем: податок на прибуток в сумі 606650,12 грн., в тому числі: 415244,81 грн. за основним платежем та 191405,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена у повному обсязі 07.09.2009 року.