ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/75
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02.09.2009 р. 15:04 год № 2а-808/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»
до Київської регіональної митниці
провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
Третя особа: Головне управління державного казначейства України в м. Києві.
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.09.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати дії Київської регіональної митниці з неповернення позивачу грошової застави у розмірі 144621,29 грн. протиправними та зобов`язати Київську регіональну митницю повернути йому 144621,29 грн., які ним сплачені як застава.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Київської регіональної митниці 11.08.2008 р. із заявою № 110808/К-01 про допущення товарів до переміщення через митний кордон України із застосуванням митного режиму тимчасового ввезення. З метою забезпечення виконання зобов`язання про їх зворотне вивезення позивач сплатив грошову заставу у розмірі ввізного мита та податку на додану вартість, які б підлягали сплаті у разі ввезення цих товарів у митному режимі імпорту. Загальна сума грошової застави, сплаченої позивачем складає 144621,29 грн., з яких 22821,29 грн. -ввізного мита, 121800,00 грн. -податку на додану вартість. Зазначені товари були вивезені з митної території України, а отже митниця мала б повернути суму застави позивачу. Проте відповідач, своїм листом № 35/12-15/11502 від 14.11.2008 р. повідомив позивача, що сплачені при митному оформленні товару за ВМД від 11.08.08 № 100000007/8/350753 у режимі тимчасового ввезення суми ввізного мита та податку на додану вартість поверненню позивачу не підлягають. При цьому відповідач посилався на Конвенцію про тимчасове ввезення. Вважає дії відповідача протиправними, тому просить позов задоволити в повному обсязі та зобов`язати відповідача повернути сплачені кошти.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причину неявки суд не повідомила.
За результатами розгляду матеріалів справи, пояснень сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва -встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ`зареєстроване 21.01.1997 р. Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 040081.
18.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ`уклало з компанією «ИМП Технолоджиз Лімітед»(EMP Technologies Limited) контракт № 1 на постачання обладнання для використання у господарській діяльності позивача. Відповідно до умов контракту компанія «ИМП Технолоджиз Лімітед»(EMP Technologies Limited) прийняла на себе зобов`язання спроектувати, виготовити та поставити Позивачу обладнання, зазначене в додатку А до договору, а також виконати роботи з монтажу поставленого обладнання, виконати пусконалагоджувальні роботи та провести навчання персоналу позивача з правилами роботи з поставленим обладнанням.
Відповідно до умов договору митне оформлення має здійснювати ТОВ «АДМ».
На виконання умов договору від 18.02.2008 р. позивач 11.08.2008 р. звернувся до Київської регіональної митниці із заявою № 110808/К-01 про допущення товарів до переміщення через митний кордон України із застосуванням митного режиму тимчасового ввезення.
При ввезенні товарів на митну територію України, відповідно до ВМД від 11.08.08 №100000007/8/350753 позивачем були сплачені кошти у розмірі ввізного мита та податку на додану вартість на загальну суму 144621,29 грн., які позивач вважає грошовою заставою.
Оскільки товари, відповідно до ВМД від 08.10.2008 р. № 100000007/8/128667, були вивезені з митної території України, позивач 05.11.2008 р. звертався до Київської регіональної митниці про повернення сум ввізного мита та податку на додану вартість, що були сплачені при митному оформленні товару за ВМД від 11.08.08 № 100000007/8/350753 у режимі тимчасового ввезення.
Київська регіональна митниця своїм листом від 14.11.08 № 35/1.2-15/11502 повідомила ТОВ «АДМ», що підстави для повернення сплачених сум ввізного мита та податку на додану вартість відсутні, так як товари позивача не входять до переліку товарів, визначених статтею 206 Митного кодексу України.
Не погоджуючись з такими діями Київської регіональної митниці, Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ`звернулось до суду з вимогою про зобов`язання відповідача повернути кошти, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст.4 Закону України «Про Єдиний митний тариф`від 05.02.1992 р. № 2097-XII товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.
Не обкладаються митом, у відповідності зі статтею 23 цього Закону, товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для зворотного вивезення за її межі у встановлені строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді.
Перелік таких товарів визначений статтею 206 Митного кодексу України.
Законом України № 1661-IV від 24.03.2004 р. визначено, що Україна приєдналась до Конвенції про тимчасове ввезення та Додатків А, В. 1-В. 9, С, D та E, прийнятих 26 червня 1990 року. З приєднанням України до цієї Конвенції питання застосування митного режиму тимчасового ввезення регулюються і на засадах, визначених цією Конвенцією та Додатками.
Відповідно до положень ст. 2 гл. 2 Конвенції кожна із Договірних Сторін зобов`язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів, зазначених у Додатках до цієї Конвенції. Режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.
У відповідності з умовами Конвенції та відповідно до ст.ст. 207, 211 Митного кодексу України, п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)»від 12.12.2002 р. № 1855, митне оформлення у режимі тимчасового ввезення (вивезення) товарів за умови гарантування додержання цього режиму здійснюється митними органами щодо товарів, які: - класифікуються згідно з 1 - 24 групами УКТЗЕД; - обкладаються акцизним збором; - обкладаються вивізним митом.
Матеріали справи містять перелік товарів, які ввозились на митну територію України за контрактом № 1 від 18.02.2008 р.
З огляду на зазначений перелік, суд погоджується з відповідачем, що товари, які були заявлені позивачем до митного контролю не входять до переліку товарів, визначених в ст. 206 Митного кодексу України та не включені в Додатки до Конвенції про тимчасове ввезення, а тому не можуть бути звільнені від сплати мита.
Крім того, як було зазначено відповідачем, а позивачем не спростовано, що під час митного оформлення товару на підставі ВМД №100000007/8/350753 від 11.08.08 позивачем в графі 47 було заявлено «01»спосіб платежу, що передбачає сплату митних платежів до Держбюджету. Наказом Державної митної служби України «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення`від 12.12.2007 р. № 1048 передбачено, що заповнення графи 47 ВМД при митному оформленні окремих видів товарів, тимчасове ввезення (вивезення) яких здійснюється за умови надання гарантії у вигляді грошової застави, слід здійснювати із зазначенням способу платежу «04»- нарахування податків при наданні гарантії у вигляді грошової застави відповідно до режиму тимчасового ввезення (вивезення).
З наведеного вбачається, що позивач сам визначив спосіб платежу і вніс кошти у відповідності з заявленим способом.
Вищезазначене підтверджується також і платіжним дорученням № 852 (# 25897312) від 08.08.2008 р., згідно з яким, як призначення платежу позивач вказав «Передплата митних платежів».
Виходячи з аналізу наведеного, грошові кошти, які вніс позивач під час ввезення товарів на митну територію України, є митом, сплаченим у відповідності з нормами діючого митного та податкового законодавства.
Статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість`визначені операції, що звільнені від оподаткування.
Так, відповідно до п. 5.17 ст. 5 цього Закону звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення з митної території України (а також з ввезення на митну територію України раніше вивезеного з митної території України) товарів за переліком, визначеним ст. 206 МК України, та повітряних суден, які ввозяться на митну територію України за договором оперативного лізингу.
Згідно норм, визначених п. 3.1.2 ст. 3 Закону об`єктом оподаткування є операції платників податків з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: - ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у т.ч. у разі повернення об`єкта лізингу лізингодавцю - резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов`язане із поверненням товарів у зв`язку з припиненням дії зазначених договорів.
Таким чином, Київська регіональна митниця мала всі підстави для відмови у поверненні Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ`коштів у розмірі 144621,29 грн.
Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки під час розгляду справи свідки не залучались і експертиза не проводилась, судові витрати, які підлягали б стягненню з позивача, відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -03.09.2009р.