Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року        м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді:        Сторожука С.М.

при секретарі:        Дробот О.Ю.

за участю позивачки:         ОСОБА_1

відповідача:         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, в якій просила суд:

-вселити її як власника в частину житлового будинку

АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні належній їй частині

житлового будинку та земельної ділянки;

-стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 24 листопада 1979 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі вона з відповідачем придбала спірний житловий будинок, на території якого влаштували авто майстерню.

07 жовтня 2002 року шлюб з відповідачем було розірвано, та відповідач своєю поведінкою змусив залишити належний будинок, у зв`язку з чим вона винаймає житло.

Таким чином, з часу розірвання шлюбу вона не може користуватися будинок та земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала, пояснивши, що відповідач їй постійно погрожував, вчиняв сварки, тим самим змусив виїхати з будинку. Вона не може мешкати у будинку, так як відповідач без дозволу переобладнав будинок у майстерню.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки будь-яких перешкод у користуванні будинком він не чинить. Будинок був переобладнаний у майстерню за взаємною згодою з позивачкою.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши наявні докази, встановив наступні обставини:

Рішенням суду від 30 липня 2009 року було визнано право власності позивачки на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а також земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 1996 року (а.с. 15 ).

Позивачка не може вільно користуватися належним їй житловим будинком, оскільки відповідач переобладнав житловий будинок в авто майстерню (а.с. 9).

Відповідно до ст.391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Встановивши обставини справи, з`ясувавши положення чинного законодавства України, яке регулює спірне питання, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, а саме: - зобов`язанню відповідача усунути та не чинити перешкод у здійсненні позивачкою права користування житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, оскільки права користування власністю порушено відповідачем шляхом використання житлового будинку в якості авто майстерні без дозволу позивачки, яка після розірвання шлюбу бажає мешкати в будинку, тобто заперечує проти наявності в будинку авто майстерні.

На переконання суду вимоги позивачки можуть бути задоволенні саме в такому обсязі, так як її вимога про вселення є фактичне дублювання вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю, оскільки усунення перешкоди дозволить позивачці самостійно вирішити питання про взеленення за її бажанням. Покладання обов`язку вселити особу до певного будинку, тобто винесення відповідного рішення яке підлягає обов`язковому виконанню є неприпустим порушенням Конституційних принципів.

Зазначення у рішенні питання про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, а не частиною про що просить позивачка не є порушенням вимог ч.І ст.11 ЦПК України, так як суд не виходив за межі вимог з урахуванням відсутності фактичного розподілу часток у праві власності на спірний житловий будинок між позивачкою та відповідачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд приймає до уваги положення передбачене статтею 88 ЦПК України згідно якої зазначено, - стороні, на користь якої ухвалено ріщення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням наведеного на користь позивачки підлягає стягненню сума у розмірі - 45,50 гривень (37 гривень «витрати на інформаційно-технічне забезпечення а.с.1» + 08,50 гривень «судового збору а.с. 2» ).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути та не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права користування житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), в рахунок:

- понесених судових витрат суму у розмірі - 45 (сорок п`ять) гривень 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                С.М. Сторожук