№ 2-106/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2010 року                                               м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Корогодіної О.Е.

при секретарі – Самбурській Н.О., Пепа А.С., Амірасланові Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у виховані та спілкуванні з дитиною, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод з боку відповідачки у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2007 року, та стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим 17 вересня 2007 року був визначений спосіб спілкування позивача с сином – ОСОБА_5, 31 липня 2004 року, у присутності матері дитини – ОСОБА_2, встановивши побачення кожну суботу з 09-00 до 12-00 години та кожну неділю з 09-00 до 12-00 години. Після набрання даним рішенням законної сили, як вказує позивач, він регулярно приходив до дому ОСОБА_3, з якою проживає дитина, однак, йому жодного разу не відчиняли, незважаючи на те, що відповідачка знаходилася дома. Для захисту свого права на побачення з дитиною ОСОБА_1 звертався до дільничного міліціонера, який під час проведення перевірки за даним фактом відібрав пояснення у матері дитини, в яких зазначалося, що ОСОБА_2 не дозволяє дитині бачитися з батьком, оскільки останній бачиться з ним у дитячому садку. Позивач вказує, що він, дійсно, часто приходить до дитячого садку, в якому виховується дитина, проте, його видворяють з території цього садка, а крім того, з цього садка його часто забирають сторонні люди, які не мають родинного відношення до дитини. ОСОБА_1 посилається на те, що через противоправні, на його думку, дії відповідача йому була заподіяна моральна шкоду, яку він оцінює у 5000 грн.

 У судовому засіданні позивач підтримав вимоги свого позову та просив його задовольнити, як обґрунтований та такий, що заснований на вимогах діючого законодавства України.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач сам не виконує належним чином рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2007 року, він тривалий час не працював та постійно відвідував сина у дитячому садку, порушуючи режим цього закладу та здійснюючи тиск на дитину, яка після таких відвідувань стає агресивною, в неї порушується сон, тощо. Крім того, відповідачка вказує, що факт того, що працівники дитячого садку не допускають ОСОБА_1 до відвідувань дитини з тих підстав, що вони були ознайомлені з рішенням суду про встановлення часу їх побачень, а також, відповідач не сплачував тривалий час аліменти на утримання дитини.

Представник Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, прохав розглянути справу в відсутність представника, та постановити рішення відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 155 ч.1 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим 17 вересня 2007 року був визначений спосіб спілкування позивача с сином – ОСОБА_5, 31 липня 2004 року, у присутності матері дитини – ОСОБА_2, встановивши побачення кожну суботу з 09-00 до 12-00 години та кожну неділю з 09-00 до 12-00 години. Дане рішення оскаржено в апеляційному порядку не було та набрало законної сили.

З приводу надання йому можливості для побачень з сином ОСОБА_1 звертався з відповідними заявами завідуючого Дитячим садком № 106 та органів внутрішніх справ, в яких вказував, що йому з боку ОСОБА_3 не надається можливість у побаченні з дитиною, у зв’язку з чим, він змушений приходити до дитини у дитячий садок.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 щодо усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною у час, встановлений рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 вересня 2007 року, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачка не надає йому можливості у спілкуванні та побаченні з дитиною. Крім того, наявні у справі матеріали, зокрема, клопотання колективу Дирекції з будівництва ДАТ «Чорноморнафтогаз», яке було надано суду самим позивачем, заяви позивача на ім’я завідуючого Дитячого будинку № 106 та до органів внутрішніх справ, свідчать про те, що ОСОБА_1 має можливість бачитися з дитиною навіть більшу кількість часу, ніж передбачено рішенням суду від 17 вересня 2007 року, тобто по суті матір’ю ОСОБА_4 не чиниться жодних перешкод позивачу у вільному спілкуванні з дитиною.

Статтею 1167 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У зв’язку з наведеним, враховуючи, що судом не були встановлені факти перешкоди ОСОБА_1 з боку відповідача у спілкуванні з дитиною, суд приходить до висновку про необхідність відмовити і у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 153, 155 Сімейного кодексу України, 1167 Цивільного кодексу України, 10, 11, 60, 74, 88, 215-218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим, про усунення перешкод у виховані та спілкуванні з дитиною, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя