№2-5/07 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2007 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в
складі: головуючого судді Забуранного Р.А.
при секретарі Вороні Т.П.
за участю представника позивача Ш., представника відповідача С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Л., до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Р" про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом звернулася Л., до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Р" про стягнення боргу, вказавши, що 28 травня 2004 року між нею та ТОВ "Агрофірма "Р" був укладений договір позики, на виконання умов якого вона позичила відповідачеві - 127 630 гривень, а відповідач зобов'язався повернути позику до 28 березня 2006 року.
Отримання коштів відповідачем за вказаним договором підтверджується актом приймання - передачі готівкових коштів від 14 березня 2005 року.
До даного часу відповідач своїх обов'язків за договором не виконав. Просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 127 '630 гривень та у відповідності до ст.630 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 755,28 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та вказав, що 28 травня 2004 року між Л., та ТОВ "Агрофірма "Р" в особі директора С, уклали договір позики на виконання умов якого Л., позичила відповідачеві - 127 630 гривень, а відповідач зобов'язався повернути позику до 28 березня 2006 року.
Отримання коштів відповідачем за вказаним договором підтверджується актом приймання - передачі готівкових коштів від 14 березня 2005 року.
До даного часу відповідач своїх обов'язків за договором не виконав. Просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 127 630 гривень та у відповідності до ст.630 ЦК
1
2
України стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 755,28 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав та вказав, що він являється директором ТОВ "Агрофірма Р" за час його керівництва будь - яких договорів позики з Л., ТОВ "Агрофірма "Р" не укладало та коштів від неї не отримувало. Так як позивачка являється однією із засновників очолюваного ним підприємства то вона проводила через Ш., фінансування Товариства на суму приблизно 120 000 гривень. Однак ці кошти надавалися не як позика, а як внески співзасновника. Крім того, він надавав Ш., чисті бланки ТОВ "Агрофірма "Р" для укладення договорів на реалізацію продукції, з його підписом та печаткою підприємства. І в подальшому позивачкою були використанні вказані бланки для виготовлення фіктивного договору позики та акту прийому -передачі коштів. Будь яких коштів у позивачки очолюване ним підприємство не позичало та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши вказані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.
Статтею 104 6 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму) позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1047 ЦК України - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.
Крім того, ч. 2 ст. 1051 ЦК України встановлено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержанні позичальником від позикодавця або були одержанні у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як вбачається з пояснень Л., її представника Ш., та матеріалів справи між Л., 3., та ТОВ "Агрофірма "Р" в особі її директора С, було укладено письмовий договір позики від 28
2
3
травня 2004 року у відповідності до якого Л., зобов'язалася позичити ТОВ "Агрофірма "Р" кошти в сумі 127630 гривень та передати їх у відповідності до акту прийому передачі, а саме -22 500 гривень до 01.06.2004 року та 105 130 гривень до
25.02.2005 року. 3., зобов'язався позичити кошти в сумі 138
100 гривень та передати їх у відповідності до акту прийому
передачі, а саме 42 900 гривень до 20.10.2004 року; 49500
гривень до 10.12.2004 року та 45700 гривень до 15.03.2005 року
(п. 4 Договору). 3., до суду за захистом своїх прав не
звертався.
Відповідач по вказаному договорі позики зобов'язався до
28.03.2006 року повернути позику ( п. З Договору).
Позивачка виконала умови договору та передала відповідачеві
обумовлену суму коштів , отримання коштів відповідачем за вказаним договором підтверджується актом приймання - передачі готівкових коштів від 14 березня 2006 року у відповідності до якого Л., передала, а Позичальник, тобто ТОВ "Агрофірма "Р" в особі її директора С, прийняв кошти в загальній сумі 127630 гривень, в тому числі 22500 гривень 28.05.2004 року та 105130 гривень 22.02.2005 року.
До визначеного в договорі позики від 28 травня 2004 року строку , а саме до 28.03.2006 року на порушення вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України у відповідності до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та порядку, що встановлені договором, відповідачем кошти позивачці повернуті не були.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь -які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір ч. З ст. 60 ЦПК України.
Крім того, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному,
4
об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача про те, що 28 травня 2004 року між Л., та ТОВ "Агрофірма "Р" не укладався договір позики та передавалися кошти від Л., директору ТОВ "Агрофірма "Р" С, у відповідності до акту приймання передачі коштів від 14 березня 2005 року по договору від 28 травня 2004 року, оскільки наявність даного факту підтверджується оригіналами договору позики від 28 травня 2004 року та актом приймання передачі грошових коштів від 14.03.2005 року на яких розміщені оригінали підписів Л., представника ТОВ "Агрофірма "Р" С, та оригінал печатки відповідача на що в ході судового розгляду представник відповідача щодо оригіналу його підпису та оригіналу печатки очолюваного ним Товариства не заперечував.
Крім того, представник відповідача у своїх поясненнях підтвердив факт отримання ним коштів від Л., через Ш., вказавши, що отримував вказані кошти як внесок у статутний фонд Товариства від Л., як співзасновника.
Суд у відповідності до ст.ст. 58-59 ЦПК України, оцінив також висновок судово - технічної експертизи по справі за № 8371 від 04 жовтня 2006 року.
В ході дослідження наданих на експертизу договору позики від 28 травня 2004 року та акту приймання передачі грошових коштів по договору від 28.05.2004 року експерт прийшов до висновку, що "для виготовлення договору позики від 28.05.2004 року і акту приймання-передачі грошових коштів від 14.03.2005 року були використанні аркуші, які містили відповідно відтиск печатки ТОВ "Агрофірма "Р" та підпис від імені С.,".
Договір позики від 28 травня 2004 року та акт приймання передачі грошових коштів по договору від 28.05.2004 року в установленому законом порядку недійсними не визнанні, а наявність лише даних про друк тексту договору та акту приймання передачі коштів по договору від 28.05.2004 року поверх печатки та підпису С, на думку суду недостатньо для неврахування зазначених письмових документів в якості належних.
Враховуючи викладене, та те, що представником відповідача не було надано до суду доказів, які б свідчили про укладення зазначених вище документів під впливом обману , насильства або під впливом тяжкої обставини суд вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з ТОВ "Агрофірма "Р" на користь Л., 127 630 гривень.
5
рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя підпис Суддя
з оригіналом згідно Забуранний Р.А.