НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                        ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 року             справа № 1-109/10              м. Нововолинськ

    Нововолинський  міський  суд   Волинської області в складі :

головуючого                    судді Свередюка А.В.,

при секретарі                              Гнатюк К.В.,            

за участю прокурора                  РомановськогоВ.О.,

підсудного                                   ОСОБА_1,

    потерпілого                                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, раніше не судимий, працює приватним підприємцем, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України, — суд,

встановив:

ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Нововолинської міської ради 18 лютого 2001 року як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа, про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію серії ВОО №977186. Являючись службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі по дотриманню законодавства про працю, ОСОБА_1 свідомо знаючи, що відповідно до вимог ст.24, ст.24-1 КЗпП України при використанні найманої праці він повинен укласти в письмовій формі трудовий договір з найманим працівником і зареєструвати його в державній службі зайнятості в семиденний термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи, вказані вимоги закону проігнорував, грубо порушуючи права працівників. Зокрема, приватний підприємець ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності в період серпня 2009 року — лютого 2010 року використовував працю найманого працівника ОСОБА_2 без укладення з ним трудового договору, що потягло за собою порушення трудових та інших конституційних прав цього громадянина на захист і піклування з боку держави, а саме права на працю шляхом укладення трудового договору, права на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж працівника, права на матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування в старості, а також на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, суду показав, що ОСОБА_2 працював у нього на госпрозрахунковому ринку м. Нововолинська та у магазині "Веломотосвіт" що по вул. Святого Володимира, 27 у м. Нововолинську продавцем. Він мав з часом оформити ОСОБА_2 на роботу, але не встиг. На даний час з ОСОБА_2 заключний трудовий договір та сплачені всі податки в цільові фонди. Розуміє що поступив протиправно. У вчиненому щиро кається.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що підсудний ОСОБА_1 є його другом. Він його просив допомогти на ринку, оскільки він не справлявся сам з роботою. Він допомагав підсудному, з часом мав намір оформитись у нього на роботу продавцем, але забув. На теперішній час він оформлений підприємцем, і думав що має право працювати у ОСОБА_1 без оформлення. Заробітна плата йому виплачувалась вчасно. Претензій до підсудного він не має, оскільки розрахунок з ним проведено в повному обсязі та укладено трудовий договір.

Суд, враховуючи, що учасники судового розгляду не заперечують, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям та закриття кримінальної справи. Своє клопотання обгрунтував тим, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну шкоду: погасив заборгованість перед цільовими фондами та уклав трудовий договір із потерпілим ОСОБА_2

Прокурор не заперечив щодо закриття кримінальної справи за дійовим каяттям згідно ст.45 КК України і вважає, що є всі підстави для закриття справи, оскільки підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаюється, притягується до кримінальної відповідальності вперше, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну шкоду.

      Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

    Заслухавши покази підсудного, потерпілого, думку прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи щире каяття підсудного ОСОБА_1, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування ним завданої шкоди, а саме погашення заборгованості перед цільовими фондами (а.с.62) та укладення з потерпілим ОСОБА_2 трудового договору, те що має на утриманні неповнолітню дитину (а.с.46), суд дійшов до висновку про можливість застосування ст.45 КК України до ОСОБА_1 і звільнення його від кримінальної відповідальності.

    ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд (а.с.28).

Речові докази: декларації про доходи (а.с.23-25) — залишити при кримінальній справі.

    На підставі ст.45 КК України, керуючись ст.72, ст.282 КПК України,  — суд,

постановив:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності  передбаченої  ч.1 ст.172  КК України у зв’язку з дійовим каяттям.

Закрити провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд — скасувати.

Речові докази: декларації про доходи — залишити при кримінальній справі.

На постанову може бути подано апеляції протягом семи діб з дня її винесення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Головуючий    підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                 А.В. Свередюк