№ 2-7/07 р. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 6 лютого 2007 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Забуранного P.A.
при секретарі Вороні Т.П.
за участю позивача К., представника відповідача Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом К., до ТОВ "О" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом звернувся К., до ТОВ "О" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, вказавши, що наказом НОМЕР_1 від 04.07.2006 року його було звільнено із посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ ЛЛ0"
3 02.03.2006 року на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин.
З даним наказом він не згодний так як 03.01.2006 року наказом директора відповідача Ч., він був відсторонений від виконання своїх обов'язків на невизначений строк без збереження заробітної плати. З цього часу директор відповідача перестав виконувати умови трудового договору і позбавив його можливості виконувати ці умови.
Він звернувся до суду з позовами про визнання деяких наказів недійсними та про стягнення заробітної плати, але директор товариства приховав від суду наказ про відсторонення його від виконання обов'язків. Пізніше 26.12.2006 року директор видав наказ "Про надання йому основної відпустки з 06.02.2006 року по 01.03.2006 року, про що він не знав, так як його з даним наказом не ознайомили, а про його існування він дізнався після рішення суду від 30.06.2006 року. Коли 01.07.2006 року вирішив приступити до виконання своїх трудових обов'язків то директор товариства почав вимагати пояснення, чому він не вийшов на роботу після 01.03.2006 року, а в подальшому виніс наказ про його звільнення.
Просить суд поновити його на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу , стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.
2
Позивач в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що у відповідності до контракту НОМЕР_2 від 06 травня 2004 року він був прийнятий на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача. Наказом НОМЕР_1 від 04.07.2006 року він був звільнений із займаної посади у відповідності до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає даний наказ незаконним так як у відповідності до наказу по Товариству від 03.01.2006 року він був відсторонений від виконання своїх обов'язків на невизначений термін без збереження заробітної плати. З цього часу директор Товариства перестав виконувати умови трудового договору. У зв'язку з викладеним він вимушений був звернутися до суду з позовом про визнання деяких наказів по Товариству недійсними та про стягнення заробітної плати, але директор Товариства приховав від суду наказ про його відсторонення. Потім директор відповідача 26.12.2006 року видав наказ про надання йому основної відпустки з 06.02.2006 року по 01.03.2006 року про що він не знав так як з даним наказом його ніхто не ознайомлював і про його існування він дізнався після рішення суду від 30.06.2006 року. Коли 01.07.2006 року вирішив приступити до виконання своїх службових обов'язків то керівник Товариства почав вимагати від нього пояснення про причини не виходу на роботу після відпустки , тобто після 01.03.2006 року. Кошти за відпустку він отримав у липні 2006 року і 04.07.2006 року директор викликав його до себе і повідомив, що він буде звільнений , однак наказу йому на руки не надав, з наказом про звільнення він був ознайомлений 04.07.2006 року. Профспілкового органу у ТОВ "О" на час його роботи у відповідача та на момент розгляду справи в суді не було. Членом будь - якого профспілкового органу він не являється. Просив суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач працював в очолюваному ним Товаристві з 06 травня 2 004 року у відповідності до контракту від вказаної дати. За час роботи з ним виникали постійні конфлікти так як К., недобросовісно відносився до виконання своїх службових обов'язків. 26.12.2006 року позивач звернувся до керівництва Товариства із заявою про надання йому планової щорічної відпустки. У зв'язку з виробничою необхідністю йому було надано відпустку з 06.02.2006 року до 01.03.2006 року у відповідності до наказу від 26.12.2006 року. Про наявність вказаного наказу позивач знав. Крім того, наказу про відсторонення позивача від виконання своїх обов'язків без збереження заробітної плати не існує він такого наказу не виносив, вказане встановлено рішенням суду в червні 2006 року , вказане рішення суду апеляційним судом не скасоване та апеляцію позивача залишено без задоволення.
3
Позивач на початку серпня 200 6 року вийшов на роботу і він зобов'язав останнього написати пояснення про причини відсутності на роботі після відпустки на що К., не представив документів чи доводів, які б свідчили про поважні причини відсутності на роботі після 01.03.2006 року.
У зв'язку з викладеним по Товариству було видано наказ НОМЕР_1 від 04.07.2006 року про звільнення з роботи К., у зв'язку з прогулом.
Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Заслухавши вказані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за такими обставинами.
Пунктом 4 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, в тому числі прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так я більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин ( наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 06 березня 2004 року під НОМЕР_2 між позивачем та відповідачем було укладено строковий трудовий договір - контракт строком на три роки у відповідності до умов якого К., брав на себе зобов'язання виконувати правову роботу в інтересах ТОВ "0", а останнє зобов'язувалося створити К., належні умови для якісного виконання роботи.
Наказом НОМЕР_3 від 07.05.2004 року по ТОВ "0" К., прийнятий на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07.05.2004 року, що підтверджується копіями вказаних документів та поясненнями сторін та сумнівів у суду не викликають.
4
26.12.2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням про надання планової відпустки за 2005 рік з 31 січня 2006 року. У зв'язку з виробничою необхідністю керівництво Товариства надало позивачеві відпустку з 06.02.2006 року по 01.03.2006 року, видавши відповідний наказ за НОМЕР_4 від
26.12.2005 року. Вказане підтверджується копіями зазначених
документів та поясненнями представника відповідача.
Після цього , тобто з початку січня 2006 року К., по липень 2006 року був відсутній на роботі, мотивуючи це тим, що
03.01.2006 року за № 1 директором ТОВ "О" виданий по Товариству
наказ про "Про відсторонення від обов'язків на невизначений
термін" та надав до суду копію даного наказу. За змістом
вказаного документу К., відсторонений від виконання своїх
обов'язків на невизначений термін, а саме до виконання умов
наказу НОМЕР_5 від 29.12.2005 року та ст. 46 КЗпП України, оплата
за період відсторонення не проводиться.
01.07.2006 року коли К., з'явився на роботу керівник Товариства Ч., звернувся до останнього з проханням про надання пояснення та доказів про поважні причини відсутності на роботі після закінчення відпустки, тобто з 02.03.2006 року, на що позивач надав керівництву Товариства пояснення, що був відсутній на роботі у зв'язку з наявністю наказу по Товариству про відсторонення його від роботи за НОМЕР_6 від 03 січня 2006 року та будь яких інших доказів, які б свідчили про поважність причин відсутності останнього на роботі ні керівництву Товариства ні суду не надав, вказане підтверджується поясненнями сторін та поясненнями свідків Я., та Г.
У зв'язку з викладеним керівництвом ТОВ "О" 04.07.2006 року за НОМЕР_1 було видано наказ про звільнення К., з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ "0" з 02 березня 2006 року за прогул без поважних причин по ст. 40 п. 4 КЗпП України.
У відповідності до ч. 1 с. 57 ЦПК України - доказами є будь - які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд критично ставиться до пояснень К., про наявність наказу по Товариству за НОМЕР_6 від 03 січня 2006 року Про відсторонення від обов'язків на невизначений термін", оскільки рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від ЗО червня 2006 року по справі за позовом К., до ТОВ "О" про
5
скасування наказів, оплату праці за час вимушеного прогулу, виплату заробітної плати та позовом ТОВ "0" до К., про визнання контракту недійсним з моменту укладення та стягнення збитків, заподіяних укладеним контрактом, яке залишено в законній силі ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2006 року судом безспірно встановлено, що даного документу не існує.
Крім того, суд ставить під сумнів достовірність пояснень свідка Ш., оскільки вони не логічні , не послідовні та суперечать іншим матеріалам справи. Наданий до суду Ш., документ викликає сумнів у суду щодо джерела його походження, його достовірності та належності.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом ( ч. 1 ст. 59 ЦПК України).
Отже, факт відсторонення від роботи К., підтвердження в ході судового розгляду не знайшов та наявність наказу про відсторонення позивача від виконання своїх обов'язків К., не доведена.
Вказані обставини беззаперечно встановлені в ході судового розгляду по справі та сумніву у суду не викликають.
Враховуючи викладене, та те , що К., не було надано керівництву ТОВ "0" та суду доказів, які б свідчили про поважні причини відсутності позивача на робочому місці суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
У відповідності до п.1 ст. 40, ст. ст. 42, 43, 237-1 КЗпП України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року " Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись ст. ст. 208, 209, 213, 214,215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову К., до ТОВ "О" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження , яка подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду.
Суддя підпис 3 оригіналом згідно
Суддя: P.А. Забуранний