АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-28/2009 р.

Категорія ст. 286 ч.2 КК України

Головуючий по 1 інстанціїВітер Л.А.

Доповідач в апеляційній інстанції Неділько М.І.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2009 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Неділька М.І.

суддів Восколовича В.І., Демиденка А.І.

за участю прокурора Кругляк Н.М.

потерпілої ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянула кримінальну справу за апеляціями прокурора Христинівського району з доповненням та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Христинівського районного суду від 22.10.2008 p., яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування основного та додаткового покарання він звільнений з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально- виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця роботи або навчання.

Із СТОВ агрофірми «Заячківське» стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 987 грн. 54 коп. та моральне відшкодування 16000 грн.

Вирішена доля речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що він 12.01.2008 р. близько 20 год. 30 зв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в темну пору доби, рухаючись на автомобілі марки ГАЗ-33021, держномер НОМЕР_1, який належить СТОВ агрофірма «Заячківська», по дорозі сполученням с Удич Теплицького району Вінницької області - с Заячківка Христинівського району Черкаської області, в порушення вимог п.2.9 а), п.2.9 б), 12.1 ПДР, не врахувавши дорожньої обстановки, за кермом заснув і заїхав в кювет, де автомобіль опрокинувся. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_5, який знаходився в кабіні, отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя і які знаходяться в причинному зв'язку з його смертю.

Не оспорюючи доведеності вини засудженого і, як слід розуміти, правильності кваліфікації його дій, прокурор в апеляції зазначає, що вирок суду є незаконним та підлягає до скасування з підстав неправильного застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості.

Зазначає, що суд в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину і призначив занадто м'яке покарання, звільнивши ОСОБА_4 як від основної так і від додаткової міри покарання.

Просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок яким ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

В доповненні до апеляції прокурор посилається також і на неправильність застосування кримінального закону, що потягло за собою призначення ОСОБА_4 покарання, яке є явно несправедливим оскільки він незаконно звільнений від відбуття додаткової міри покарання.

Вказує, що відповідно до вимог ст. 75 ч.1 КК України звільнення від покарання основного з випробуванням передбачає тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (обмеження волі), а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

ОСОБА_4 звільнений від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Таким чином він незаконно був звільнений від відбуття додаткової міри покарання. Потерпіла по справі ОСОБА_1 в апеляції також просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.

Вказує, що на її думку, застосування до призначеного покарання вимог ст. ст. 75, 76 КК України не відповідає ступені тяжкості скоєного злочину та особі винного. Вважає також, що розмір призначеної їй для відшкодування сума 16000 грн. є недостатнім.

Крім того, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, ОСОБА_4 намагався уникнути відповідальності за вчинене, що вказує на те, що він не розкаявся.

Вважає, що його виправлення можливе лише за умови призначення йому реальної міри покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію з доповненням, потерпілу і її представника, підтримавши свою апеляцію, вислухавши засудженого та його адвоката, які вважають, що вирок суду є законним та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні того злочину за який він засуджений при обставинах, викладених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав вірну юридичну оцінку.

Вирок суду в цій частині не оскаржується учасниками судового процесу, що вказує на те, що з ним вони згідні.

Дії його за ст. 286 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, при цьому не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що при ДТП засудженим було порушено ряд пунктів ПДР України.

Не визнаючи, таким чином, повністю свою вину, він намагався уникнути від відповідальності за скоєний злочин.

За таких обставин посилання суду при призначенні покарання на обставини, що пом'якшують його вину, на думку суду, не забезпечать виправлення ОСОБА_4 та

попередження вчинення ним нових злочинів і тому не можуть бути підставою звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення йому покарання підлягає до скасування із постановлениям в цій частині нового вироку та застосуванням більш суворого покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої, заявлений до джерела підвищеної небезпеки, судом першої інстанції розглянутий об'єктивно і сумнівів в його незаконності не викликає.

На думку колегії, сума відшкодування стягнута з врахуванням матеріального стану СТОВ агрофірми «Заячківське».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів, -

засудила:

Апеляцію прокурора Христинівського району із доповненням та апеляцію потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Христинівського районного суду від 22.10.2008 р. відносно ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України скасувати в частині основного та додаткового покарання внаслідок м'якості.

Призначити ОСОБА_4 за вказаною статтею закону покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

В решті частини вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового процесу та на нього може бути подане подання прокурора в касаційному порядку до судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з часу його проголошення.