Справа №2-839/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04.03.2010р. Жовтневий районний суд м.Маріуполя в складі головуючого-судді Богуславської І.А., при секретарі Шендрик Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, вказавши, що 20.03.2006р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2РР-00727, за умовами якого їй була надана позика в розмірі 209824 грн. строком на 15 років на придбання квартири АДРЕСА_1.

     24.03.2006р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

     Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору позики відповідачка ОСОБА_1 зобов’язалася погашати позику шляхом внесення на поточний рахунок грошових коштів рівними частками по 1166 грн. щомісяця, а у разі припинення трудових відносин зобов’язана протягом 30 днів з моменту розірвання трудового договору сплатити позику грошовими коштами або надати позикодавцю достатні гарантії погашення заборгованості щомісячними платежами.

     Наказом № 563-к від 16.10.2007р. ОСОБА_1 було звільнено з підприємства, за власним бажанням, трудовий договір розірвано.

     17.10.2007р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1, а також ОСОБА_2 був укладений договір про переведення боргу, за яким ОСОБА_1 передала свої зобов’язання по погашенню позики ОСОБА_2 Також,  з ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до основного Договору позики, за яким останній зобов’язався, у разі припинення трудових відносин з ВАТ «Азовобщемаш», погасити борг перед позивачем в повному обсязі.

     Наказом № 25-і від 19.06.2008р. ОСОБА_2 було звільнено з підприємства за власним бажанням.  

     Протягом квітня 2006 року – жовтня 2008 року відповідачі здійснювали погашення позики та загалом сплатили 37388 грн. Починаючи з листопада 2008 року виплати припинилися, у разі чого утворилася заборгованість в розмірі 172436 грн. Незважаючи на неодноразові попередження, вимоги про сплату залишку за договором позики, заборгованість погашена не була, тому просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором позики з урахуванням інфляції в розмірі 193128,32 грн., 3% річних за порушення грошового зобов’язання в розмірі 4407,75 грн., а також понесені ним судові витрати.

     Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

     Відповідачі у судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

     Вважаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у відсутності сторін, заочно.

     Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку

    Судом встановлено, що 20.03.2006р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2РР-00727, за умовами якого їй була надана позика в розмірі 209824 грн. строком на 15 років на придбання квартири АДРЕСА_1.

     24.03.2006р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири.

     Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору позики відповідачка ОСОБА_1 зобов’язалася погашати позику шляхом внесення на поточний рахунок грошових коштів рівними частками по 1166 грн. щомісяця, а у разі припинення трудових відносин зобов’язана протягом 30 днів з моменту розірвання трудового договору сплатити позику грошовими коштами або надати позикодавцю достатні гарантії погашення заборгованості щомісячними платежами.

     Наказом № 563-к від 16.10.2007р. ОСОБА_1 було звільнено з підприємства, за власним бажанням, трудовий договір розірвано.

       Згідно із ст.520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

    17.10.2007р. між ВАТ «МЗВМ» та ОСОБА_1, а також ОСОБА_2 був укладений договір про переведення боргу, за яким ОСОБА_1 передала свої зобов’язання по погашенню позики ОСОБА_2

     Відповідно до п. 1 Договору про переведення боргу ОСОБА_1 (первинний боржник) переводить свій борг ОСОБА_2 (новому боржнику), у разі чого ОСОБА_2 заміщує ОСОБА_1 як зобов’язальну сторону в Договорі позики № 2РР-00727 від 20.03.2006р., укладеному між ОСОБА_1 та ВАТ «МЗВМ».

     Пунктом 2 Договору про переведення боргу передбачено, що ОСОБА_3 зобов’язується здійснити замість ОСОБА_1 наступні зобов’язання: погасити позику в сумі 188836 грн. на умовах Договору позики № 2РР-00727 від 20.03.2006р.

      Таким чином, суд приходить до висновку, що починаючи з 17.10.2007р. належною стороною виконання зобов’язань за договором позики перед позивачем є відповідач ОСОБА_2

      Також,  з ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до основного Договору позики, за яким останній зобов’язався, у разі припинення трудових відносин з ВАТ «Азовобщемаш», погасити борг перед позивачем в повному обсязі.

     Наказом № 25-і від 19.06.2008р. ОСОБА_2 було звільнено з підприємства за власним бажанням.  

     Протягом квітня 2006 року – жовтня 2008 року відповідачами здійснювалися погашення позики та загалом було сплачено 37388 грн.

     Починаючи з листопада 2008 року виплати припинилися, у разі чого утворилася заборгованість в розмірі 172436 грн., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

    Позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

     Проте, як вбачається з матеріалів справи, договору позики, відповідачі не мають солідарного обов'язку. Напротив, з Договору про переведення боргу від 17.10.2007р. вбачається, що ОСОБА_1 передала свої зобов’язання по погашенню позики ОСОБА_2

     Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення зобовязання з 1 листопада 2008 року по 1 вересня 2009 року в розмірі 193128,32 грн. (101,5х102,1х102,9х101,5х101,4х100,9х100,5х101,1х99,9х99,8 / 100 = 1,12 (індекс інфляції за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року) х 172436 грн. (заборгованість за договором позики) = 193128,32 грн. (сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції) – 172436 грн. (сума заборгованості за договором позики) = 20692,32 грн. (інфляційні нарахування).

     Також, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних від простроченої суми в розмірі 4407,75 грн. (172436 грн. (сума заборгованості за договором позики) х 3% річних х 311 дн. прострочки : 365 днів : 100 = 4407,75 грн.)

Вирішуючи питання про судові витрати, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування оплати судового збору 1700 грн., а також 120 грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

              В решті частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.526,553-555,611,629, 1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (р/р 260040134786 в ВАТ «Дочірній банк сбербанка Росії» м.Київ, ОКПО 20355550, МФО 320627) заборгованість за договором позики в розмірі 172436 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 20692,32 грн., 3% річних в розмірі 4407,75 грн., а всього 197536 (сто дев’яносто сім тисяч п’ятсот тридцять шість) гривень 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (р/р 260040134786 в ВАТ «Дочірній банк сбербанка Росії» м.Київ, ОКПО 20355550, МФО 320627) судовий збір у розмірі 1700 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В решті частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.            

Суддя