ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22.07.2009 р. № 12/471

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа -Управління Служби безпеки України, про зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа -Управління Служби безпеки України, про зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

В суді позивач позов підтримав, посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача при нарахуванні та виплаті йому пенсії, і при цьому просив:

1) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зробити перерахунок розміру пенсії та виплатити заборгованість з врахуванням: - з 01.03.1995 р. по 31.12.2004 р. - 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців Управління державної охорони України за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю»№ 3856-ХИ від 21.01.1994 р.; - з 01.03.2003 р. по теперішній час - суми індексації його пенсії відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»; - з 01.01.2006 р. по теперішній час з підвищенням на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, не нижчої за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві після перерахунку пенсії за позовними вимогами виплачувати її у подальшому з урахуванням всіх вказаних надбавок.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду, крім того, зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни`здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому кошти на доплату пенсії відповідним категоріям громадян повинні бути передбачені в законах України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Представник третьої особи вважає, що позов у частині перерахунку розміру пенсії з урахуванням 15 % надбавки до посадового окладу підлягає до задоволення, оскільки відповідач повинен здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням розрахунку пенсії, що пізніше був проведений Фінансово-економічною службою СБУ.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач - ОСОБА_1 військовий пенсіонер.

Як встановлено, 11 листопада 1994 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за віком. 12.11.1994 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Листом начальника відділу кадрів Управління державної охорони України від 14.12.1996 року №4/7197 Фінансово-економічне Управління СБУ повідомлене про те, що розрахунок пенсії для звільнених військовослужбовців Управління на пенсію проводиться від посадового окладу, окладу за військовим званням, процентних надбавок: за вислугу років, за службу в Управлінні і за право на пенсію, а також за секретність.

У травні 2006 року позивач звернувся до Фінансового відділу СБУ із заявою про перерахунок пенсії та проведення індексації. Крім того, у 2007 році позивач звертався до Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії з урахуванням 15 % надбавки за таємність і виплати різниці пенсії та про перерахунок пенсії як дитині війни.

Начальником фінансово-економічної служби СБУ направлено лист від 27.09.2007 року №21/5-3527 на ім`я заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з проханням здійснити перерахунок пенсії полковнику в запасі ОСОБА_1 з 01.03.1995 року по 31.12.2004 року, у зв`язку із зміною грошового забезпечення, з якого нараховувалась зазначена пенсія та відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Станом на час розгляду справи Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не здійснило перерахунок пенсії з урахуванням 15 % надбавки за таємність, відповідно до Закону України «Про державну таємницю`та 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи те, що позивач заявляє вимогу про перерахунок розміру пенсії з 01.03.1995 р. по 31.12.2004 р. з урахуванням 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами у відповідний період 1995р.-2004р.

Станом на 1995 -2004 рік спори, що виникали з правовідносин між приватною особою та органами влади, місцевого самоврядування і посадовцями розглядались судами в прядку Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 року, який діяв до 01.09.2005 року до початку діяльності адміністративних судів та до набрання чинності нового Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 236 ЦПК від 18.07.1963 року, який втратив чинність, суд розглядає справи по скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 248-1 ЦПК від 18.07.1963 року громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.

Згідно із ч.4 вищезазначеної статті ЦПК від 18.07.1963 року до суб`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об`єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов`язки або виконують такі обов`язки за спеціальними повноваженнями.

Стаття 248-2 ЦПК від 18.07.1963 року встановлювала, що до рішень, дій або бездіяльності, що підлягають оскарженню, належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв`язку з якими особа вважає, що порушено або порушуються її права, свободи чи законні інтереси.

Як передбачено статтею 248-5 ЦПК від 18.07.1963 року, скаргу може бути подано в суд: - у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів; - у місячний строк з дня одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо особою не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Крім того, з 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, у п.14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» передбачено, що за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.

В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено, позивач звернувся із даним позовом до суду 19 грудня 2007 року.

Представник відповідача наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв`язку з пропущенням строків звернення до суду.

Позивач не довів в суді поважності причин пропуску процесуального строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги стосовно зобов`язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії з урахуванням 15% надбавки до посадових окладів військовослужбовців Управління державної охорони України за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю`за період з 01.03.1995 р. по 31 грудня 2004 р. у зв`язку із порушенням строку звернення до суду, не вирішуючи питання по суті спору.

Статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(виплата пенсій за минулий час) встановлено:

-нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.

-суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Ця норма є чинною.

Можливо слід було застосовувати частину другу статті 87 цього Закону в цих правовідносинах і була така практика, що ця норма застосовувалася для стягнення за минулі роки незалежно від того чи була нарахована пенсія.

Однак на сьогодні є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року. Згідно ч.2 ст. 46 цього Закону (виплата пенсій за минулий час) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тобто, ця норма говорить про те, що тільки до нарахованих сум пенсій застосовуються такі правила.

У п. 16 прикінцевих положень Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09.07.2003 року вказано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки цей Закон «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року пізніше прийнятий ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріоритет над Законом України «Про пенсійне забезпечення», тому в цьому випадку застосовуються положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, за якими пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.

Враховуючи вищезазначені положення, позовна вимога стосовно зобов`язання відповідача зробити перерахунок розміру пенсії з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення`з 01.03.2003р. по 18.12.2006р. також не підлягає до задоволення у зв`язку із порушенням строку позовної давності.

При цьому звертається увага, що із вимогою провести перерахунок пенсії в силу Закону України «Про соціальний захист дітей війни`позивач звернувся після подачі позову, а саме подав заяву про доповнення позову 21.02.2008 року.

А тому позовна вимога стосовно зобов`язання позивача провести перерахунок пенсії з підвищенням на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`за період з 01.01.2006 р. по 21.02.2007р. так само не підлягає до задоволення у зв`язку із порушенням строку звернення до суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною війни.

Представник відповідача не заперечує того факту, що позивач дійсно є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни`державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 7 даного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік`дія норм названого вище Закону, які передбачали відповідні виплати, була призупинена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (справа №1-29/2007) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного кодексу України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Відповідно до пунктів 5 та 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа №1-29/2007) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Отже, позивачу має бути перераховано пенсію за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007р.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції , що діє з 01.01.2008 р.) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України`від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996), у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема, пункт 4 рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" (№ 15-рп/2000 від 14.12.2000). Конституційний Суд України, зокрема, зазначає, що органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об`єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України "Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)" (№ 8-зп від 24.12.1997).

Конституційний Суд України в четвертому пункті мотивувальної частини зазначає, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Прояв зазначеного правового змісту дії рішення Конституційного Суду України у часі був покладений у пункт 3 резолютивної частини цього рішення.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв`язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, позивачу має бути перераховано пенсію за період з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 р.

Таким чином, позивачу повинно бути перераховано пенсію та виплачено недоплачені кошти за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення`індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

В ст. 2 зазначеного Закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення, зокрема, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - стипендії; - оплата праці (грошове забезпечення); - суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; - суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 4 Закону зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідачем не надано підтверджень того, що позивачу здійснюється виплата пенсії з урахуванням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Враховуючи вищезазначене та строки звернення до суду, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації з 19.12.2006 року.

Згідно зі ст.8 Основного Закону України Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому береться до уваги те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тому посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань, не може враховуватись судом.

Так, у рішенні від 8 листопада 2005 року по справі «Кечко проти України»(Заява №63134/00) Європейський Суд з прав людини констатував, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тож заперечення відповідача про відсутність бюджетних асигнувань у даному випадку не можна вважати слушними, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не представлено, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законодавчих норм про виплати державної соціальної підтримки через відсутність грошей, не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати відповідних виплат таким категоріям громадян як діти війни.

Відповідно до ч.1 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідний суб`єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо здійснення йому перерахунку пенсії за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., а також проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації з 19.12.2006 року.

Проте відповідач не довів правомірність своєї позиції щодо цих позовних вимог.

Однак враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовна вимога стосовно зобов`язання відповідача після перерахунку пенсії за позовними вимогами виплачувати її у подальшому з урахуванням всіх вказаних надбавок є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Позовна вимога стосовно подальшого проведення перерахунку та виплати пенсії не може бути задоволена, оскільки законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та забезпечити виплату різниці недоплачених коштів з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року у відповідності до діючої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19.12.2006 року з урахуванням індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

В решті позовних вимог -відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цвіркун Ю.І.