Справа № 462/3968/19 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б.

Провадження № 33/811/1121/19 Доповідач в 2-й інстанції: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю адвоката Бердара Сергія Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Справу відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадженням закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно з постановою судді, згідно протоколу № 34, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді Генерального директора ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького, що знаходиться по вул. Любінська, 168 у м. Львові, маючи доступ до державної таємниці щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною за формою 3, всупереч взятого на себе письмового зобов`язання громадянина України, у зв`язку з допуском до державної таємниці та посадової інструкції, не вжила заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, передбачених вимогами Закону України «Про державну таємницю», Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 року № 939, внаслідок чого створено загрозу витоку секретної інформації. Так, допуск до державної таємниці начальника РСО Іванова В.М. недійсним (такий допуск втратив чинність 11.06.2016р.), чим порушено вимоги п.77 Порядку; надано доступ секретних документів мобілізаційного характеру працівнику підприємства ОСОБА_3 , якого не внесено до наказу про доступ до зазначеної категорії секретних відомостей (порушення вимог пп. 97, 336 Порядку); не проконтрольовано проведення відповідною комісією загальної перевірки наявності секретних документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації за 2018 рік, в результаті чого така перевірка проводилась формально та з порушенням вимог законодавства про державну таємницю (порушення вимог пп. 434, 435, 436 Порядку); залучено до виконання плану технічного прикриття підприємства в умовах особливого періоду суб`єкта господарської діяльності, який не має спеціального дозволу, а працівники не мають допуску до державної таємниці (порушення вимог ст. 28 Закону, пп. З, 4, 53, 116 Порядку); безпідставно надано грифи секретності матеріальним носіям інформації наказами генерального директора, разом з тим, накази не містять відомостей про зміст заходів з організації та здійснення державного розпізнавання об`єктів в Україні (п. 115 Порядку); не організовано вивчення працівниками підприємства вимог законодавства про державну таємницю, в результаті чого мають місце інші порушення законодавства про державну таємницю в частині порушення порядку здійснення міжнародного співробітництва, надання доступу до секретних відомостей, надання грифів секретності документам тощо, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Залізничного районного суду від 07 жовтня 2019 року та закрити провадження у справі щодо неї у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення і закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням ч.1 ст.256 КУпАП, зокрема, такий складався у двох різних місцях, різними особами, а у протоколі зазначено лише одну особу і не зазначено другу посадову особу, яка склала протокол, а також в протоколі з помилками зазначені відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, звертає увагу на те, що в порушення ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складено після спливу 24-х годин, зокрема з часу виявлення до моменту складання протоколу пройшло 37 днів.

На її переконання, суд першої інстанції притягнув її до відповідальності як керівника підприємства помилково, оскільки не мав доступу до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 №939, який є «Для службового використання».

Заслухавши адвоката Бердара С.В. на підтримку доводів апеляційної скарги поданої ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи №462/3968/19 та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків в межах яких може бути накладене адміністративне стягнення на ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року, після закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП.

Відповідно до п.7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення.

При цьому, пункт 7 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, формулювання абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 слід змінити шляхом виключення з неї покликання про визнання останньої винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, а тому апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

постанову Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 , змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року покликання на визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1ст.212-2 КУпАП.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф.Романюк