Номер провадження: 22-ц/785/727/13

Номер справи місцевого суду: 2-518/11

Головуючий у першій інстанції Матяш

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2013 року                                                         м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого    -   Калараш А.А.

суддів               -   Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

з участю секретаря   -  Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», третя особа – ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, розділ нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року,-

                                                             встановила:

 У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду  Одеської області з  позовом про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те,що після смерті її матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина  до складу якої, зокрема ввійшло 22\25 частини домоволодіння ,  розташованого за адресою   АДРЕСА_1 .

За життя померла  залишила заповіт ,відповідно  якого  заповідала все  своє майно  в рівних частках  своїм дітям - їй, ОСОБА_6 , ОСОБА_7

  ОСОБА_8 після смерті матері звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та  24.12.2004 року  отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1\3 частину 22\25 частини спірного  будинку та надвірних споруд.

 Посилаючись на те,що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері ,   ОСОБА_8 , ОСОБА_9 померли , інших спадкоємців не має, тому позивач після неодноразових уточнень ,остаточно просила :

  - скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 585527 видане на ім`я ОСОБА_10 на спадкове майно, яке складається з 22/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

 - скасувати реєстрацію в реєстрі прав власності вказаного будинку за ОСОБА_11 ;

 - встановити факт прийняття нею спадщини у вигляді 22/25 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті матері ОСОБА_5 ;

  - визнати за нею право власності на 22/25 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 та на все майно, яке належало на день смерті ОСОБА_12 ;

  - зобов`язати КП «Білгород-Дністровське БТІ» зареєструвати за нею право власності на 22/25 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .

 26.12.2012 року ОСОБА_13 , ОСОБА_14  звернулися з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, розділ нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою і в обґрунтування позовних вимог посилалися на те ,що ІНФОРМАЦІЯ_2  померла       

ОСОБА_8 ,яка була дружиною ОСОБА_15 та матір`ю ОСОБА_16 .

 Після її смерті відкрилася спадщина  у вигляді 22\75 частини  житлового будинку   АДРЕСА_1 ,що розташований на земельній ділянці розміром 0,10 га.

 Спадкоємцями першої черги  є позивачі та   ОСОБА_17

ІНФОРМАЦІЯ_3  помер ОСОБА_9  та його осин ОСОБА_18  відмовився  від  своєї  частки  в спадковому  майні  на користь ОСОБА_10

 Позивачі просили визнати  реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді 22\25 частини в житловому будинку АДРЕСА_1  на ім`я ОСОБА_10 частково недійсною.

 Встановити ,що ОСОБА_6  належить 44\75 часток у  спірному  спадковому будинку.

 Визнати за ними  право власності  на 44\75 частин у спадковому  будинку АДРЕСА_1 ,розташованого на земельній ділянці площею 0,10 га.

 Розділити  спадкове майно  у вигляді 22\25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ,а також  визначити порядок  користування земельною ділянкою площею 1000 кв. м.згідно часток  в домобудівлі між ОСОБА_19 та ОСОБА_1 ,виділивши   ОСОБА_20 -44\75 частин, ОСОБА_1 . 22\75 частин.

 Рішенням Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

 Визнано за ОСОБА_1  право власності на 22/75 частин житлового будинку.

 В решті позову відмовлено .

 Зустрічний позов задоволений частково.

 Визнано право власності, в рівних частках за кожним , на 44/75 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

 В решті позову відмовлено.

   В апеляційній скарзі   ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права , невірним застосуванням норм матеріального права ,просить скасувати рішення та ухвалити нове яким  задовольнити  її позов  ,а провадження у справі за зустрічним позовом закрити.

   Колегія  суддів,  заслухав  суддю – доповідача,  вивчив  матеріали  справи  в  межах  доводів  апеляційної  скарги, заперечень  на них, вважає,  що  апеляційна  скарга  підлягає  частковому задоволенню   з  наступних  підстав.

   Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України  під час  розгляду  справи  в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної  скарги та вимог,заявлених у суді першої інстанції.    

  Частково задовольняючи первісний позов та  зустрічний позов , суд першої інстанції  виходив з того,що  після смерті ОСОБА_5 ,її діти  позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за заповітом в рівних частках  успадкували по 22\75 частини  спірного будинку ,проте  син померлого ОСОБА_21 - ОСОБА_18 відмовився  від своєї частки  (22\75) на користь

ОСОБА_10 , внаслідок чого  після  смерті ОСОБА_10  її син ОСОБА_22 за заповітом та  чоловік померлої ОСОБА_13 , в порядку ст. 1241 ЦК України , успадкували в рівних частках  по 22\75 частин  спірного будинку .  

 Проте з таким висновком повністю погодитися не можна .

 Судом встановлено, що ОСОБА_12 за життя ,на праві приватної власності належало 22\25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та складається  в цілому  з одного глинобитного житлового  будинку,зазначеного  літерою « А»,житловою площею 60,6 кв.м.,загальною площею 82,0 кв.м. та надвірних споруд під літерами «Б,Л», альтанок  «В,Г»-літніх кухонь,»Д,З,І»-сараїв, «Є»-вбиральні, №1-5 – споруд,розташованих на земельній ділянці  площею 1000 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_23 померла , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 29.( т.1 а.с.11).

Згідно з заповітом   від 25.10.1993 року  ,померла ОСОБА_23 ,  все своє майно ,яке  до дня її смерті  буде належатиме їй,  заповідала своїм дітям ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_1 в рівних частках, тобто по 1/3 частині кожному ( т. 1 а.с.20).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої увійшло зокрема  22/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

   Відповідно до ст.549 ЦК України (в ред. 1963 року) діями , що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

    1) якщо він  фактично  вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном;

    2) якщо він подав державній нотаріальній  конторі  за  місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

    Зазначені в цій статті  дії  повинні  бути  вчинені  протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

 З матеріалів справи вбачається ,що  позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину  після смерті матері  шляхом  фактичного вступу  в управління  або володіння  спадковим майном , оскільки  на день смерті матері та по теперішній час постійно проживала у спірному будинку ,що підтверджується  довідкою приморської сільської ради  Білгород-Дністровського району Одеської області  № 464 від 5.07.2004 року  (т.1а.с.14).

  ОСОБА_8 прийняла спадщину шляхом звернення до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини  та отримала свідоцтво про право  на спадщину  за заповітом на 1\3  частини 22\25 частин житлового будинку.

ОСОБА_9  прийняв спадщину після смерті матері  шляхом  фактичного вступу  в управління  або володіння  спадковим майном, оскільки на день смерті матері постійно  проживав у спірному будинку, про ,що сторони в судовому засіданні не заперечують.

Проте своє право на успадковане майно не оформив.  

Відповідно до  ст. 1299 ЦК України ,якщо  у складі спадщини,яку прийняв спадкоємець,є нерухоме майно,спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах,які здійснюють державну  реєстрацію нерухомого майна .

Право власності  на нерухоме майно  виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна .

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини  входять  усі  права та  обов`язки,що  належали  спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не  припинилися  внаслідок  його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер . Спадкоємцем   ОСОБА_21 за законом , є син  померлого ОСОБА_18 , який спадщину після смерті батька в установленому порядку (ст. 1217 ЦК України )  не прийняв .

Відповідно до ст.1273 ЦК України ,  спадкоємець  за заповітом  або за законом  може  відмовитися  від  прийняття  спадщини протягом  строку , встановленого статтею. 1270  ЦК України .Заява  про відмову від  прийняття  спадщини подається  нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

  Виходячи з матеріалів справи ОСОБА_18  спадщину після смерті батька не прийняв  та заяву про те ,що він не буде заперечувати про те ,що  свідоцтво про право  на спадщину  буде видано  на ім`я ОСОБА_26 , подав  в січні 2006 року , що фактично не є  відмовою від  прийняття спадщини на користь ОСОБА_27 .

 Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково  вважав ,що такою заявою ОСОБА_18  ,відповідно до  ст. 1274 ЦК України , відмовився  від  прийняття спадщини на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_28 таким чином  набула право власності на 44\75 частин спірного будинку.

  ІНФОРМАЦІЯ_5   ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( т.1 а.с.56).

 За життя ОСОБА_8 склала заповіт від 07.04.2003 року  , відповідно якого все те,що  буде належатиме    їй  на день смерті заповідала сину ОСОБА_29 (т.2 а.с. 179).

 Суд першої інстанції вірно визначив ,що після смерті ОСОБА_10  позивачі за зустрічним позовом   ОСОБА_22 , набув право на спадкування за заповітом  та  прийняв спадщину  ,шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини  та ОСОБА_13 , який  є чоловіком померлої , в порядку ст. 1241 ЦК України набув право на спадкування після смерті  дружини  та прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

 Виходячи з матеріалів справи  вбачається ,що  фактично на день смерті ОСОБА_10 їй належало 22\75 частини спірного будинку , оскільки  при реєстрації права власності в органах БТІ, була допущена помилка працівниками БТІ, а саме за ОСОБА_11 було зареєстровано право власності на все майно померлої матері, тобто не на 1/3 частину 22/25 частин житлового будинку по зазначеній вище адресі, а на всю 22/25 частину зазначеного житлового будинку.

Таким чином , відповідно до ст. 1218 ЦК України , ОСОБА_22 та ОСОБА_13 успадкували після смерті ОСОБА_10 по 11\75 частини спірного будинку , що загалом складає 22\25 частини спірного будинку.

  Позовних вимог щодо успадкування 22\75 частини спірного будинку після смерті ОСОБА_21 , сторонами не заявлялися.

  Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти  позовних вимог   ОСОБА_1 та решти   позовних вимог за зустрічним позовом , оскільки   ОСОБА_1 успадкувала 22\75 частини  спірного будинку після смерті її матері ОСОБА_30  та всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України ,доказів  успадкування нею  ,як єдиним спадкоємцем  22\25 частин спірного будинку  не надала , а матеріали справи таких доказів  не містять, тому  суд вірно відмовив у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 за  необґрунтованістю та  недоведеністю таких.

 За таких підстав  ,відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України , апеляційна скарга   ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_15 , ОСОБА_31 про визнання  за ОСОБА_32 та   ОСОБА_19  право  власності ,в рівних  частках за кожним  на 44\75 частин  житлового будинку   АДРЕСА_1  і в цій частині  ухваленню нового рішення.

 Керуючись ст.ст. 303, 307  п.3,п.4 ч.1 ст. 309,316,319 ЦПК України, колегія суддів,

                                                                    вирішила :

  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

  Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2012 року  скасувати в частині  задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2  про визнання  за ОСОБА_33 та   ОСОБА_34  право  власності ,в рівних  частках за кожним  на 44\75 частин  житлового будинку   АДРЕСА_1  і в цій частині  ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_33  право власності на 11\75 частини   

житлового будинку АДРЕСА_1 та складається  в цілому  з одного глинобитного житлового  будинку,зазначеного  літерою « А»,житловою площею 60,6 кв.м.,загальною площею 82,0 кв.м. та надвірних споруд під літерами «Б,Л», альтанок  «В,Г»-літніх кухонь,»Д,З,І»-сараїв, «Є»-вбиральні, №1-5 – споруд,розташованих на земельній ділянці  площею 1000 кв.м. в порядку спадкування  , успадковану  після смерті дружини   ОСОБА_26 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_35  право власності на 11\75 частини   житлового будинку АДРЕСА_1 та складається  в цілому  з одного глинобитного житлового  будинку,зазначеного  літерою « А»,житловою площею 60,6 кв.м.,загальною площею 82,0 кв.м. та надвірних споруд під літерами «Б,Л», альтанок  «В,Г»-літніх кухонь,»Д,З,І»-сараїв, «Є»-вбиральні, №1-5 – споруд,розташованих на земельній ділянці  площею 1000 кв.м. в порядку спадкування за заповітом , успадковану  після смерті матері   ОСОБА_26 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :                                                                                     А.А.Калараш

Судді :                                                                                                 Н.В.Комаровська

                                                                                                              В.Д.Коротков