Справа № 2-909/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      23 лютого 2010 року   Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

      головуючого судді – Гаврилюк С.М.,

      при секретарі – Любій С.М.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

                                                                          встановив:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення заборгованості  по заробітній платі.

      Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 14.08.2008 року та по теперішній час працює на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на посаді інженера-електроніка.

      Позивач ОСОБА_1 зазначив, що у порушення діючого трудового законодавства ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» не виплатив йому заробітну плату за серпень -вересень 2008 р., листопад 2008 р. – квітень 2009 р. Таким чином, заборгованість по заробітній платі станом на 20.10.2009 року становить 2752, 22 грн., у зв’язку з чим ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.    

      У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився від позову в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди, в іншій частині позов підтримав та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2752, 22 грн.

      Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 125/509 від 04.01.2010 р. у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та не заперечувала проти  наявності заборгованості по заробітній платі підприємства перед позивачем.

      Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.    

       Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України  предметом доказування під час  судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

       Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

        Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 з 14.08.2008 року та по теперішній час працює на Державному підприємстві «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на посаді інженера-електроніка (а.с. 3-6).

        Судом достовірно встановлено та визнається представником відповідача факт наявності заборгованості по заробітній платні ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко перед позивачем ОСОБА_1 у розмірі 2752 (дві тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 22 коп., що підтверджується також довідкою з місця роботи № 014-845 від 19.02.2010 року. Вказані обставини не потребують доказування, оскільки відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

        Оскільки,  позивачі у справах за позовами про стягнення  заробітної плати  звільнені від сплати  судового  збору  відповідно  до п. 1 статті 4 Декрету  Кабінету Міністрів  України  № 7  від 21 січня 1993 року,  а  згідно з   ч. 3 ст. 81 ЦПК  України витрати  на інформаційно-технічне забезпечення   розгляду справи покладаються на сторони після розгляду справи,  суд, задовольняючи позов,  на підставі  ст. 88  ЦПК України   стягує  з відповідача в дохід держави судові витрати.

        Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.    

         Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду по  виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.                    

         На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 81, 88, 208, 212 -215, ст. 115 КЗпП України, ч. 1 п. 2 ст. 367 ЦПК України, суд    

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити.

 Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПОУ 14315500) на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 2752 (дві тисячі сімсот п’ятдесят дві) грн. 22 коп.

          Стягнути з ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченко» (юридична адреса м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500)  на користь держави судовий збір у сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. (р/р 31412537700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова) та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. (р/р 31217259700008, код 24134113, МФО 851011, ВДК Жовтневого району м. Харкова).

         Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                     Суддя                                                                      С.М. Гаврилюк